Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

№11-146/2010

2 березня 2010 року Апеляційний суд Житомирської області

в складі:

головуючого - судді Романова О.В.,

суддів: Велидчука В.М. та Фоміна Ю.В.,

з участю: прокурора Філя С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок

Богунського районного суду м. Житомира від 25 грудня 2009 року, -

встановив:

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель м. Житомира, судимий 22.07.2009 року Корольовським районним судом м. Житомира за ст. ст. 185 ч. ч. 2, 3, 70 КК України на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, -

засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 22.07.2009 року та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання за сукупністю вироків 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та житель м. Житомира, раніше не судимий, -

засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, же належить йому на праві власності.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишений попередній - взяття під варту.

Згідно з вироком, 2 серпня 2009 року біля 1 години ночі ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходились біля перехрестя вулиць Котовського та Московської в м. Житомирі. Там вони побачили раніше їм незнайомого ОСОБА_4, який рухався по вулиці Московській. У ОСОБА_3 виник злочинний умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. Реалізуючи спільний з ОСОБА_1 злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_4 та пляшкою з-під пива наніс йому удар по голові від чого ОСОБА_4 присів. ОСОБА_1, підтримуючи спільний злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, правою ногою наніс ОСОБА_4 удар в обличчя внаслідок чого потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани на волосистій частині голови, синця та крововиливу на обличчі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Подавивши таким чином волю потерпілого до опору, ОСОБА_3 наказав ОСОБА_4 віддати йому гроші, проте потерпілий відповів відмовою. Тоді ОСОБА_3, діючи в межах попередньої змови та спільного злочинного умислу направленого на заволодіння чужим майном, разом з ОСОБА_1 незаконно заволоділи майном ОСОБА_4 на загальну суму 1498 гривень, заподіявши ОСОБА_4О матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить пом’якшити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, посилаючись на те, що він вину визнав повністю, розкаявся, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, неофіційно працював, має намір відшкодувати потерпілому завдану моральну шкоду.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, обговоривши доводи апеляції, перевіривши справу, апеляційний суд вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення.

При визначенні покарання засудженому ОСОБА_1, суд першої інстанції, відповідно до положень ст. 65 КК України, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого та всі обставини справи, в тому числі і ці, на які є посилання в апеляції. Судом визнано обставиною, яка пом’якшує покарання - щире каяття, а обставинами, які обтяжують його покарання - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів. Судом також враховано, що засуджений ОСОБА_1 не працює, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, характеризується по місцю проживання добре, вчинив умисний злочин під час іспитового строку, завдану потерпілому шкоду не відшкодував, потерпілий наполягав на суворому покаранні засудженому, а тому суд, враховуючи обставини справи та особу винного, його поведінку на досудовому слідстві та в судовому засіданні, вважав, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи наведене, а також те, що засуджений ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин під час іспитового строку, встановленого попереднім виром суду за вчинення ним багатьох корисливих злочинів (через десять днів після постановлення вказаного вироку), фактичні обставини справи, що свідчить про те, що він належних висновків для себе не зробив та вперто не бажає стати на шлях виправлення, апеляційний суд вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вчиненому і даним про його особу, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав для застосування щодо нього ст. 69 КК України немає, а тому апеляцію засудженого ОСОБА_1 визнає необґрунтованою. Тому вирок щодо нього слід залишити без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2

залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 25 грудня 2009 року щодо нього - без зміни.

Судді: