Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
УХВАЛА
Іменем України
№11-337/2010
18 травня 2010 року Апеляційний суд Житомирської області
в складі: головуючої - судді Мельничук Н.М.,
суддів: Слісарчука Я.А. та Фоміна Ю.В.,
з участю: прокурора Філя С.В.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритом у судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 та захисника
ОСОБА_1 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від ЗО березня 2010 року, -
встановив:
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2
Житомирської області, не працюючий, житель ІНФОРМАЦІЯ_3
Житомирської області, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Відповідно до ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Згідно ст. 76 КК України на нього покладені певні обов'язки.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишений попередній - підписку про невиїзд з місця постійного проживання.
Згідно з вироком, 11 листопада 2003 року, ОСОБА_2, приблизно о 12 годині 30 хвилин, керуючи трактором "МТЗ-82", державний номер НОМЕР_1, з прикріпленим до нього технічно несправним причепом, у якому були відсутні задні габаритні ліхтарі та покажчики сигналів повороту, рухався по автодорозі Бердичів-Хмільник, у напрямку міста Хмільника. На 21 кілометрі + 930 м. вказаної автодороги він, в порушення вимог пп. 1.3, 1.5. 2.3(6), 9.2, 9.4, 10.1, 12.3, 31.4.3 Правил дорожнього руху України, введених в дію з 01.01.2002 року, маючи намір повернути ліворуч на ґрунтову польову дорогу, що веде до села Андріяшівка Бердичівського району, не подав сигнал покажчиком повороту, у зв'язку з відсутністю будь-яких світлових приладів на причепі, при безпосередньому виконанні маневру повороту проявив безпечність та неуважність до дорожньої обстановки і її змін, невірно оцінив її та не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, а саме водію ОСОБА_3, який у цей час, керуючи автомобілем "Ровер-6181", державний номер НОМЕР_2, рухався позаду по смузі зустрічного руху, виконуючи обгін трактора. В подальшому ОСОБА_2, створюючи аварійні умови, продовжував рух, не слідкуючи за дорожньою обстановкою, яка склалася і позаду ліворуч. В результаті цього, на краю проїжджої частини, що призначена для руху у напрямку міста Бердичева, сталось зіткнення передньою правою частиною автомобіля "Ровер-6181", внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля "Ровер" - ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки у нижній і третині, струсу головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 89 від 06.04.2004 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
В апеляціях:
-засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а його виправдати тому, що він не винний в цьому ДТП, посилаючись на те, що він, керуючи трактором з причепом-розкидачем рухався зі швидкістю до 30 км/год. Маючи намір повернути ліворуч до села Андріяшівки, увімкнув покажчик лівого повороту і зменшив швидкість до 10 км/год. В дзеркало заднього огляду побачив автомобіль на відстані більше ніж 500 метрів і почав виконувати маневр повороту ліворуч. Перетнувши смугу зустрічного руху та виїжджаючи на узбіччя до прилягання другорядної дороги, відчув удар у переднє ліве колесо трактора. Автомобіль "Ровер-6181", який рухався позаду і, ймовірно виконував обгін, скоїв зіткнення з його трактором. По справі призначалось три експертиза. Дві перші експертизи зазначили, що винний у ДТП водій автомобіля "Ровер", а третя експертиза взагалі не змогла чітко визначитись з винним, але слідство та суд вважали його винним в цьому ДТП;
-захисник ОСОБА_1 просить вирок відносно ОСОБА_2 скасувати-та постановити виправдувальний вирок, посилаючись на те, що вирок є незаконним, через |застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню. З висновку авто технічної експертизи, яку призначив слідчий, слідує, що з технічної точки зору причиною створення аварійної обстановки й виникнення наведеної дорожньо-транспортної пригоди в даних умовах руху є невідповідність дій водія ОСОБА_3 ( т. 1, а.с. 75-83). Під час судового розгляду справи суд призначає комісійну судово-авто- технічну та трасологічну експертизу, яку доручає провести КНДІСЕ. І знову приходить аналогічний висновок (т. 2, а.с. 26-33). Після цього висновку комісійної експертизи суд направляє справу на додаткове розслідування.
Слідчий проводить відтворення обстановки і обставин події за участю водія ОСОБА_3 і, отримавши нові данні, призначає додаткову судову авто технічну експертизу, згідно висновку якої, неможливо визначити експертним шляхом розташування автомобіля "Ровер" відносно ширини дороги на момент початку маневру трактора, то неможливо також однозначно оцінити дії водія ОСОБА_2 відповідно до вимог п.10.1. ПДР, та причинний зв'язок між діями обох водіїв та фактом настання зіткнення. Але це не завадило суду визнати винним і засудити водія трактора ОСОБА_2 Суд у вироку, як доказ вини засудженого ОСОБА_2, посилається на висновки експертиз, які по своїй суті вважають винним не його, а водія ОСОБА_3
Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який вважав, що вирок слід залишити без зміни, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляції, обговоривши їх доводи, вивчивши справу, апеляційний суд вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 вину не визнав, та показав, що 11 листопада 2003 року, приблизно о 12 годині ЗО хвилин, він, керуючи трактором „МТЗ-82” з причепом - розкидачем, рухався по автодорозі у напрямку міста Хмільника, зі швидкістю до 30 км/ год. В кабіні ліворуч від нього знаходився пасажир ОСОБА_5 Маючи намір повернути ліворуч на другорядну дорогу, що до села Андріяшівки Бердичівського району, він увімкнув покажчик лівого повороту, зменшив швидкість до 10 км/год. На відстані близько 10 метрів перед перехрестям, в дзеркало заднього огляду побачив автомобіль, що рухався позаду в попутному напрямку на відстані більше ніж 500 метрів, знаходячись безпосередньо перед перехрестям, він почав виконувати маневр повороту ліворуч. Покажчик сигналу лівого повороту на причепі включеним не був, у зв'язку з його несправністю. Перетнувши смугу зустрічного руху, та виїжджаючи на узбіччя до прилягання другорядної дороги, він відчув удар у переднє ліве колесо трактора. Легковий автомобіль, який рухався позаду і ймовірно, що виконував обгін, передньою правою частиною скоїв зіткнення.
Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_6, додавши, що про технічний стан трактора та його несправностей йому нічого не відомо.
В обґрунтування вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції послався на сукупність таких досліджених у судовому засіданні доказів, давши відповідну оцінку йог: показанням в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 11 листопада 2003 року приблизно о 12 годині 30 хвилин він, керуючи автомобілем "Ровер- 6181", рухався по авто дорозі у напрямку міста Хмільника. Автомобіль вів по правій смузі руху, зі швидкістю близько 85 км/год. Наблизившись до трактора з причепом, що рухався у попутному напрямку, на відстані приблизно до 80 метрів, він перестроївся на зустрічну смугу та почав здійснювати його обгін. На тракторі і на причепі будь-яких сигналів, якими він міг бути попереджений про зміну напрямку руху, включено не було, тому не змінюючи швидкості він продовжував рух. Коли побачив що трактор різко повернув ліворуч у напрямку прилягання другорядної дороги, то автомобіль скерував на ліве узбіччя і при цьому застосував термінове гальмування. Однак, водій трактора, не звертаючи ніякої уваги на його автомобіль, продовжував рух. Коли передня частина трактора знаходилася на узбіччі, то сталося зіткнення транспортних засобів, при цьому автомобіль передньою частиною контактував із переднім лівим колесом трактора. У результаті ДТП пасажир його автомобіля ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження. Про те, що попереду ліворуч до головної дороги є прилягання другорядної, він не знав, так як не був про це проінформований дорожніми знаками, хоча при наближенні до місця виникнення ДТП було декілька перехресть з приляганням другорядних доріг і перед кожним з них встановлені попереджувальні дорожні знаки.
З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що 11 листопада 2003 року він у якості пасажира їхав на задньому сидінні автомобіля "Ровер-6181", яким керував ОСОБА_3 В момент зміни напрямку руху водієм, побачив трактор з причепом, що рухався попереду в попутному напрямку. ОСОБА_3 продовжував виконувати обгін, рухаючись по зустрічній смузі руху. Коли трактор став повертати ліворуч, водій якого не попередив про це сигналом повороту (як на тракторі, так і на його причепі світлові прилади були вимкнені), ОСОБА_3 застосував термінове гальмування і кермо повернув ліворуч. Але так як трактор продовжував рухатися, то на узбіччі перед приляганням другорядної дороги, сталося зіткнення.
Згідно протоколу огляду транспортного засобу, на автомобілі "Ровер- 6181" виявлено механічні ушкодження у вигляді деформації капоту, переднього правого крила, передньої і задньої правих дверцят, розбиття переднього бампера, декоративної решітки, правої фари, лобового скла.
З протоколу огляду транспортного засобу слідує, що на тракторі "МТЗ- 82" з причепом виявлено механічні пошкодження у вигляді деформації лівого переднього повторювача повороту, відриву переднього моста з лівої сторони, розбиття лівого дзеркала заднього виду та зафіксовано, що на причепі взагалі відсутні стопи та повторювачі поворотів.
Протоколом додаткового огляду місця події встановлено, що ділянка дороги авто дороги Бердичів-Хмільник, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, пряма, дорожнє покриття асфальтобетонне, на якому нанесено горизонтальну дорожню розмітку 1.5 та 1.1 ПДР України, по напрямку руху до м. Хмільника, будь-які дорожні знаки, що попереджали б водія про прилягання другорядної дороги ліворуч, відсутні.
Відповідно до висновку авто технічної експертизи № 11 від 06.02.2004 року, дії засудженого ОСОБА_2 не відповідали технічним вимогам п.п. 9.2, 9.4, 10.1, 31.4.3 та вимогам дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху.
З висновку комісійної судово-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 6295/6296 від 05.11.2007 року вбачається, що автомобіль "Ровер-6181" на момент початку повороту трактора з причепом ліворуч знаходився від місця зіткнення на відстані меншій ніж 45...48 м. З технічної точки зору в даному випадку водій автомобіля "Ровер-6181" ОСОБА_3 міг виконувати обгін попутного трактора і не міг його завершити до перехрестя. Згідно цього ж висновку водій автомобіля "Ровер-6181" мав перевагу у русі і йому створювалася небезпека для руху.
Тому суд першої інстанції визнав, що показання ОСОБА_3 є обгрунтовними з технічної точки зору.
Згідно висновку додаткової комісійної судово - авто технічної експертизи № 11861/537 від 27.01.2009 року, виходячи з довжини залишених на проїжджій частині слідів гальмування та переміщення автомобіля після удару до місця кінцевої зупинки, швидкість руху автомобіля "Ровер-6181" перед початком гальмування становила не менше 68...71 км/год. Зупиночний шлях автомобіля "Ровер-6181" в умовах даної пригоди становить: а) при швидкості руху 70 км/год - 53...55 м.; б) при швидкості руху 77... 82 км/год - 62... 67 м.; в) при швидкості руху 90 км/год - 75.. .76 м;
В момент початку повороту трактора автомобіль "Ровер-6181" від місця зіткнення знаходився на відстані приблизно 50...52 м.
Відстань знаходження автомобіля "Ровер-6181" від трактора в момент повороту останнього ліворуч на відстань, на якій знаходився автомобіль від трактора, коли той наблизився на 10 м. від повороту ліворуч, що вказані засудженим ОСОБА_2, є технічно необгрунтованими.
В даному випадку водій автомобіля "Ровер-6181" не мав технічної можливості попередити зіткнення з трактором шляхом застосування гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. Згідно п. 14.6 "а" Правил дорожнього руху України обгін на перехресті заборонений. Але в даному випадку у напрямку руху автомобіля "Ровер-6181" дорожні знаки, які б інформували водія про наявність перехрестя, відсутні. Крім того, покажчик повороту на кабіні трактора для водія автомобіля під час виконання обгону видно лише за 33 м., оскільки його закриває причеп своїми габаритами, на якому у свою чергу, сигнали повороту не були ввімкнені по причині їх відсутності. Тобто під час попутного руху по правій стороні дороги обох ТЗ покажчик лівого повороту на кабіні трактора для водія автомобіля "Ровер-6181" є не видними тим більше. Таким чином, з технічної точки зору, відсутні обставини, які б забороняли водієві автомобіля "Ровер-6181" розпочати виконання обгону трактора.
Суд першої інстанції зазначив, що за показаннями засудженого ОСОБА_2, він знав про те, що на причепі відсутні покажчики поворотів, що не давало можливості водію автомобіля своєчасно отримати інформацію про наступний маневр трактора перед початком виконання маневру обгону. Так як засуджений виконував маневр лівого повороту в зазначених вище умовах, то його дії регламентувались вимогами п. 10.1 ПДР України. Виконуючи вимоги п. 10.1 ПДР України засуджений ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити зіткнення.
Відповідно висновку судово-медичної експертизи № 89, при дорожньо- транспортній пригоді потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки в нижній третині, струсу головного мозку, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
Апеляційний суд погоджується з оцінкою суду першої інстанції показань засудженого ОСОБА_2 та визнання ним, що з технічної точки зору причиною створення аварійної обстановки і виникнення дорожньо - транспортної пригоди є невиконання саме засудженим ОСОБА_2 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
Оцінивши зібрані по справі і досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною вину ОСОБА_2 у порушенні вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 "б", 9.2, 9.4, 10.1, 12.3, 31.4.3 Правил дорожнього руху України, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із створенням аварійної обстановки та виникненням дорожньо-транспортної пригоди, при якій потерпілий ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, та правильно кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 2 КК України.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та всі обставини справи. Суд прийняв до уваги його позитивну характеристику, те що злочин вчинив вперше, на утриманні має неповнолітню дитину і вважав можливим звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, з обранням додаткової міри покарання.
Посилання в апеляції на те, що по справі було призначено три судово-авто технічні експертизи, а суд не взяв до уваги всі їх висновки, є необґрунтованим, оскільки для вирішення певних питань, в тому числі і вказівок суду, органом досудового слідства, як того передбачено положеннями ст. 75 КПК України, були призначені: комісійна судово-автотехнічната транспортно-трасологічна експертиза та додаткова комісійна судово-автотехнічна експертиза, проведення яких було доручено експертам КНДІСЕ, з яких видно, що при їх проведенні, до уваги брались всі дані, встановлені в ході досудового слідства. Висновок експерта не є обов’язковим для слідчого, прокурора та суду. В процесуальних документах досудового слідства дана оцінка проведеним по справі експертизам. Органом досудового слідства та судом були прийняті до уваги ці експертні висновки, які узгоджувались с сукупністю інших зібраних по справі доказів.
На підставі викладеного апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, не знайшли свого підтвердження, а тому вирок щодо ОСОБА_2 слід залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, залишити без задоволення.
Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 березня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді: