Справа НОМЕР_1-56 2007 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23 січня 2007 року                           Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі :

головуючого-судді                                              Єфтемій CM.

при секретарі                                                       Олару MM.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна що є у спільній власності подружжя та припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до відповідача з вказаним позовом, посилаючись на те, що під час їх шлюбу з відповідачем вони придбали у власність 3 земельні ділянки загальними розмірами 0,2389 га які розташовані по АДРЕСА_1. Оскільки шлюб між нею і відповідачем 13 грудня 2005 року був розірваний, а правовстановлюючі документи на право власності на земельні ділянки оформлені на відповідача, просила на підставі ст. 372 ЦК України виділити їй у власність 0,05 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та 1/2 земельної ділянки НОМЕР_1 розмірами 0,0319 га і 0,0375 га земельної ділянки НОМЕР_1, а всього 0,0694 га земельних ділянок наданих для ведення особистого селянського господарства та припинити право спільної сумісної власності на спірні земельні ділянки.

В судовому засіданні позивачка підтримали позовні вимоги пославшись на обставини викладені в ній і просили їх задовольнити.

На обґрунтування заявлених вимог позивачки, її представник зазначила, що позивачка своєю працею під час шлюбу обробляла земельні ділянки які записані на ім'я відповідача. За вказаних обставин, останні згідно ст. 368 ЦК України є спільною сумісною власністю подружжя і тому, підлягають поділу у рівних частках між сторонами.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що спірні земельні ділянки були надані йому особисто на момент коли він не перебував у шлюбі з позивачкою і тому останні є його особистою власністю і поділу не піддягають.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлено, що рішенням IX сесії XXI скликання Острицької сільської ради Герцаївського району від 30 березня 1992 року ОСОБА_2 була виділено 0,10

земельної ділянки для будівництво житлового будинку та 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства (город).

Як встановлено судовим засіданням, 13 листопада 1992 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований міським відділом РАГСу м. Чернівці, актовий запис НОМЕР_2.

На момент укладення шлюбу сторін, їх майнові відносини як подружжя регулювалися КпШС України. Відповідно до ст. 25 названого Кодексу майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.

При наведених обставинах, суд рахує встановленим, що відповідачу ОСОБА_2 на час укладення шлюбу з позивачкою, належало земельні ділянки розмірами 0,10 та 0, 12 га відповідно, для будівництво житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

Згідно рішення III сесії XXIV скликання Острицької сільської ради Герцаївського району від 29 жовтня 2002 року ОСОБА_2 було безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку розмірами 0,10 для будівництво житлового будинку та 0,14 га для ведення особистого підсобного господарства. На підставі вказаного рішення Ради, відповідачем тоді же, було отримано державний акт на право приватної на землю серії III -ЧВ № -1-107.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про власність" якій діяв на той час, майно нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.І п.1 ст. 89 ЗК України, якій почав діяти з 1 січня 2002 року, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.

Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між позивачкою та відповідачем був розірваний 13 грудня 2005 року.

За показами сторін, на спірній земельній ділянці будь-яки споруди ними за час шлюбу зведені не були і такі відсутні і на час розгляду справи.

Будь-які дані, що за результатами праці (обробки) позивачкою спірних земельних ділянок, останні збільшилися у своїй цінності судом не встановлено, а позивачкою та її представником таки докази суду подані не було.

Сам факт обробки позивачкою протягом подружнього життя з ОСОБА_2 спірних земельних ділянок не свідчать про те, що останні набули статусу спільної сумісної власності, оскільки праця сторін, в т.ч. і позивачки, була направлена та отримання кінцевого результату - продукту, що в даному випадку може буди віднесено до спільного сумісного майна (власності) подружжя.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка свідчать про те, що майно, а саме 3 земельні ділянки загальними розмірами 0,2389 га розташовані по АДРЕСА_1 є особистою власністю відповідача і останні були отриманні ним до моменту одруження, в зв'язку з чим, посилання позивачки на те, що останні були надбані під час шлюбу і є їх спільною власністю є безпідставними і не заслуговують уваги, а тому в задоволені її позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд шляхом подачі в 10-и денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя