ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

 
РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/241 14.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ"

до   Комунального підприємства по будівництву та експлуатації автостоянок і гаражів Дарницького району м. Києва

про зобов'язання вчинити певні дії

 
Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Горлач В.М. –представник

від відповідача Башмаков К.О. –представник

 
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" (далі - позивач) про:

- зобов’язання Комунального підприємства по будівництву та експлуатації автостоянок і гаражів Дарницького району м. Києва (далі - відповідач) виконувати умови договору фінансово-господарської взаємодії з експлуатації майданчика для відстою автотранспорту від 01.10.2008 № 04-10/08;

- визнання за позивачем права на експлуатацію 300 фіксованих місць на майданчику для відстою автотранспорту за адресою:м. Київ, вул. Вишняківська, 1 (біля будинку);

- зобов’язання Комунального підприємства по будівництву та експлуатації автостоянок і гаражів Дарницького району м. Києва передати позивачу 300 фіксованих місць на майданчику для відстою автотранспорту за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 1 (біля будинку).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за договором від 01.10.2008 щодо передачі позивачу 300 фіксованих місць на майданчику для відстою автотранспорту, чим порушив права позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факту укладення договору та зазначає, що планує передати позивачу в експлуатацію майданчик для відстою автотранспорту з 01.01.2010, а також просить розглядати справу за відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду справи суд не знайшов підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеного у п. 5 позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

01.10.2008 між Комунальним підприємством по будівництву та експлуатації автостоянок і гаражів Дарницького району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" було укладено Договір № 04-10/08 фінансово-господарської взаємодії з експлуатації майданчика для відстою автотранспорту (далі - Договір).

Сторони за даним Договором зобов’язуються здійснювати фінансово-господарську взаємодію з метою забезпечення стабільної експлуатації майданчика для відстою автотранспорту на 300 машиномісць за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 1 (біля будинку) (далі - об’єкт), та здійснювати їх подальшу експлуатацію на умовах, передбачених чинним Договором (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору відповідач зобов’язаний щомісяця надавати позивачу консультативну, юридичну, технічну та організаційну допомогу з питань облаштування та експлуатації об’єкта, не передавати об’єкт третім особам до закінчення терміну дії Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей Договір укладено на строк з 01.01.2009 до 01.01.2019.

Як свідчать матеріали справи, станом на час розгляду справи відповідач свої зобов’язання за Договором належним чином не виконав, об’єкт в експлуатацію позивачу не передав.    

У відповідь на звернення позивача відповідач, листом № 56/1 від 10.06.2009 повідомив, що планує передати в експлуатацію об’єкт з 01.01.2010.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, де визначено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, відповідачем було порушено вимоги вищезазначених норм законодавства.

Не виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором не дає можливості позивачу реалізувати своє право на експлуатацію 300 фіксованих місць на майданчику для відстою автотранспорту та створює ситуацію, за якої об’єкт може бути переданий третім особам.

При прийнятті рішення судом враховано, що відповідач проти позовних вимог не заперечив.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в чатсині зобов’язання відповідача виконувати умови договору та передати позивачу в експлуатацію 300 фіксованих місць на майданчику для відстою автотранспорту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про визнання за ним права на експлуатацію 300 фіксованих місць на майданчику для відстою автотранспорту.

Вказана вимога спрямована на встановленням факту, що має юридичне значення.

Встановлення юридичного факту може встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами господарських правовідносин спору та вирішенні спору у позовному провадженні. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Чинним законодавством України не передбачена підвідомчість господарським судам спорів про визнання фактів та обставин, отже, викладена у позовній заяві вимога про визнання права за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому захисту права, визначеного законом.

Тому, вимога щодо встановлення факту (визнання права на експлуатацію) не може бути самостійним предметом позову, а є елементом встановлення обставин справи.

У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанову Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічні питання порушені також і у п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання за ним права на експлуатацію 300 фіксованих місць на майданчику для відстою автотранспорту задоволенню не підлягає.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за зустрічним позовом згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва         

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Комунальне підприємство по будівництву та експлуатації автостоянок і гаражів Дарницького району м. Києва (02175, м. Київ, вул. Ілліча, б. 16, ідентифікаційний код 21577229) виконувати умови Договору № 04-10/08 фінансово-господарської взаємодії з експлуатації майданчика для відстою автотранспорту від 01.10.2008.

3. Зобов’язати Комунальне підприємство по будівництву та експлуатації автостоянок і гаражів Дарницького району м. Києва (02175, м. Київ, вул. Ілліча, б. 16, ідентифікаційний код 21577229) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, ідентифікаційний код 35996248) 300 фіксованих місць на майданчику для відстою автотранспорту за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 1 (біля будинку).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Комунального підприємства по будівництву та експлуатації автостоянок і гаражів Дарницького району м. Києва (02175, м. Київ, вул. Ілліча, б. 16, ідентифікаційний код 21577229, р/р 26004028591441 у Дарницькому відділенні Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, ідентифікаційний код 35996248) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 156 (сто п’ятдесят шість) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                      Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:21.09.2009