- Відповідач (Боржник): Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області
- Відповідач (Боржник): Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області
- Позивач (Заявник): Публічне акціонерне товариство "Харків-Авто"
- Відповідач (Боржник): Харківська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківської області
- Позивач (Заявник): ПАТ "Харків-Авто"
- Відповідач (Боржник): Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
- Заявник касаційної інстанції: Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 листопада 2017 року м. Київ К/800/31951/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 у справі №820/11518/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Харків-Авто» до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд -
В С Т А Н О В И В :
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 06.05.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Харків-Авто» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій задовольнив частково. Скасував податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області від 28.08.2015 №0002062202, №0002072202, №0002052202, №0002122202, прийнятих за результатами розгляду скарг, та №0002572202, №0002552202 від 16.11.2015 та Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області від 28.08.2015 №0000112220.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області 17.10.2016 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 24.11.2016 та від 25.11.2016 прийняв їх до свого провадження.
В касаційних скаргах відповідачі просять скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідачі посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, з урахуванням положень пункту 44.1, 44.2 статті 44, пункту 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.2, 138.8, підпункту 138.10.3, 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту, 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.
Перевіривши наведені у скаргах доводи, суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 03.08.2015 №58/20-23-22-01/03120457.
За висновками акта перевірки, з врахуванням розгляду заперечень позивача на акт перевірки, встановлено порушення:
- підпункту 14.1.27, 14.1.36, 14.1.202,14.1.203 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2, 138.4, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України внаслідок чого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 2701715грн; за 2013 рік в сумі 4148494грн (з них 2701715грн - збитки, задекларовані в 2012 році, 1446779грн- збитки, отримані в 2013 році); за 2014 рік в сумі 6751410грн. (з них 4148494грн - збитки попередніх звітних періодів, 2602916грн - збитки, отримані в 2014 році), донараховано податку на прибуток на загальну суму 525240грн, в т.ч. за 1 квартал 2012 року у сумі 236128грн, за 2013 рік в сумі 289112грн;
- пункту 185.1 статті185, пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.6 статті 201 та розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1694827грн;
- пункту 286.2 статті 286, пункту 289.2 статті 289 розділу XIII Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено орендну плату за землі комунальної та державної власності на загальну суму 139939,70грн, у тому числі: у 2012 році на 40883грн; у 2013 році на 44008грн.; у 2014 році на 55048,70грн.;
- відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95-ВР за порушення вимог пункту 2.6 Положення №637 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми 16200грн х 5 = 81000грн.; пункту 2.8 Положення №637 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день (27676,38грн х 2 = 55352,76грн); пункту 2.11 Положення №637 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів - у розмірі сплачених коштів, а саме у розмірі 840,0грн;
- статті 4 Закону України від 5 квітня 2001 року №2374-111 «Про обіг векселів в Україні» - видано простий вексель Серії АА №2244080, дата складання з 31.12.2013, без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;
- підпункту 47.1.3 пункту 47.1 статті 47, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, пункту «б» статті 176 Податкового Кодексу України та пункту 3.2 статті 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020, зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2011, не подано розрахунки за 4 квартал 2012 року, та 3 квартал 2014 року, відповідно до пункту119.2 статті 119 Податкового Кодексу України застосована штрафна санкція у розмірі 510грн.;
- статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України не надання документів до перевірки. Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового Кодексу України застосовується штрафна санкція у розмірі 510грн;
- підпункту 267.5.2 пункту 267.5 статті 267 Податкового Кодексу України, а саме збір за провадження торговельної діяльності за період березень 2012 року по строку 15.02.2012, фактично сплачено в повному обсязі 16.02.2012. Відповідно до пункту 125.1 статті 125 Податкового Кодексу України застосовується штрафна санкція у розмірі 50% ставки збору (107,00грн х 50% = 53,50грн).
На підставі акта перевірки Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.08.2015 №0002062202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 361390,00грн (основний платіж - 289112,00грн, штрафні санкції - 72278,00грн), №0002072202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1710961,00грн (основний платіж - 368769,00грн, штрафні санкції - 342192,00грн), №0002082202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (штрафні санкції) на суму 510грн, №0002092202 про нарахування штрафних санкцій за порушення Закону України «Про обіг векселів в Україні» на суму 8500,00грн, №0002052202 про застосування штрафних санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у сумі 137192,76грн, №0002122202 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6708183,00грн, та Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2015 №000112220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на землю у сумі 164541,00грн (основний платіж - 131633,00грн, штрафні санкції - 32908,00грн).
За результатами адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 06.11.2015 №3159/10/20-40-10-04-14 скасовані податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 28.08.2015 №0002082202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (штрафні санкції) на суму 510грн, від 28.08.2015 №0002092202 про нарахування штрафних санкцій за порушення Закону України «Про обіг векселів в Україні» в сумі 8500грн;
податкові повідомлення-рішення від 28.08.2015 року №0002062202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, №0002072202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, №0002122202 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкове повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ від 28.08.2015 №0000112220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на землю, №0002052202 про застосування штрафних санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні залишені без змін, а скарги ПАТ «Харків-Авто» без задоволення;
збільшено штрафні санкції за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 28.08.2015 №0002052202 на суму 360,00грн та збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 28.08.2015 №0002062202 на загальну суму 248855,00грн (основний платіж - 199084,00грн, штрафні санкції - 49771,00грн), у зв'язку з чим Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області 16.11.2015 прийняті податкові повідомлення-рішення №0002572202, №0002552202.
1. Щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2015 року №0002062202.
Згідно акта перевірки однією з підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток стали висновки відповідача про порушення позивачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, а саме, не включення до складу доходів 2013 року списаної кредиторської заборгованості за векселем серії АА №182963 в сумі 1000000грн.
Відповідно до положень підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
До доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України включаються вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є офіційним дилером з реалізації та технічного обслуговування автомобілів марок Chevrolet та Opel на території Харківської області, постачальником (дистриб'ютором) яких є ТОВ «Дженерал Авто Груп» (ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс»).
У зв'язку з виникненням значної заборгованості позивача перед ТОВ «Дженерал Авто Груп» за одержані запасні частини до автомобілів, частина такої заборгованості на суму 1000000грн була погашена шляхом видачі ПАТ «Харків-Авто» та передачі ТОВ «Дженерал Авто Груп» простого векселя серії АА №1824963 на суму 1000000грн з терміном погашення 31.12.2013, згідно акта приймання-передачі векселя від 21.02.2011 (т.5 а.с.226 а).
Наявність боргу підтверджується довідкою по рахунку за лютий 2011 року та Протоколом засідання Наглядової Ради Товариства від 04.02.2011 (т.5 а.с.225-226).
Можливість використання вексельних розрахунків в рахунок оплати одержаного товару була передбачена умовами договору постачання запасних частин та автомобільного обладнання для автомобілів Daewoo, Chevrolet №16 зш/пп від 06.03.2009 (том 5 а.с.226 б-232).
В свою чергу ТОВ «Дженерал Авто Груп» розрахувалось векселем, виданим ПАТ «Харків-Авто» Серії АА №1824963, з АТ «Українська автомобільна корпорація» про що на звороті векселя зроблено передавальний запис.
АТ «Українська автомобільна корпорація» пред'явлено зазначений вексель до оплати позивачу 31.12.2013, що підтверджується актом приймання передачі векселя від 31.12.3013 (т.5 а.с.233).
Позивачем з векселедержателем векселя Серії АА № 1824963 АТ «Українська автомобільна корпорація» була досягнута домовленість про погашення векселя шляхом видачі іншого векселя.
За згодою сторін як оплату векселя АА №1824963 за актом приймання-передачі від 31.12.2013 АТ «Українська автомобільна корпорація» прийнято простий вексель ПАТ «Харків-Авто» серії АА 2244080 від 31.12.2013 на суму 1000000 (один мільйон) грн.(т. 5 а.с.235).
Обставини щодо погашення векселя АА №1824963 шляхом емісії векселя АА №2244080 також підтверджуються листом АТ «Українська автомобільна корпорація» №120/14 від 12.02.2016 (т.5 а.с.236).
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Таким чином, вексель як цінний папір посвідчує відносини боргу між сторонами договору, а передача векселя іншій особі призводить до зміни кредитора у грошовому зобов'язанні, що не тягне за собою зміну суті цього зобов'язання.
Погашення в подальшому позивачем власного векселя у третьої особи шляхом емісії простого векселя з терміном погашення за пред'явленням є операцією з припинення грошових зобов'язань щодо платежу за векселем та виникнення грошових зобов'язань щодо платежу за новим векселем.
За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що доводи податкового органу, що товари, придбані позивачем у ТОВ «Дженерал Авто Груп», були безоплатно отримані є необґрунтованими, заборгованість позивача за емітованими векселями не набула статусу безнадійної у зв'язку з чим відсутні підстави для віднесення суми заборгованості за такими векселями до складу валового доходу.
Щодо доводів, зазначених відповідачами в касаційних скаргах, що позивачем до перевірки не були надані первинні документи, а саме договір купівлі-продажу продукції, договір про застосування вексельної форми розрахунків, вексель на суму отриманих матеріальних цінностей, книгу реєстрації векселів, рахунку-фактури, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, журналу №3 по рахунку «Векселі видані», журнал №3 по рахунку «Векселі отримані», то судами попередніх інстанцій надавалась оцінка зазначеним обставинам та встановлено, що контролюючим органом не витребовувались під час перевірки зазначені документи. Первинні документи, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах зберігаються 3 роки за умов закінчення перевірки податковими органами за відповідний період та відсутність спірних питань слідчих та судових органів. Судами попередніх інстанцій встановлено, що період господарської діяльності позивача 2008-2011 р.р. охоплювався попередніми перевірками контролюючого органу під час яких спірних питань щодо вищезазначених господарських операцій не виникало, а також встановлено наявність у позивача векселя серії АА №1824963 (т.4 а.с.227).
Щодо висновків акта перевірки про завищення позивачем витрат за рахунок включення до них витрат на оплату послуг з охорони власності та забезпечення пропускного режиму на об'єктах позивача.
Відповідно до положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом «б» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація» філія «Рубіж-Авто» (виконавець) укладено договір про надання послуг з охорони власності та забезпечення пропускного режиму на підприємстві від 21.07.2008 №8/08 (том 3 а.с.9-15), за умовами якого виконавець забезпечує охорону об'єктів за адресами, зазначеними в додатку №1, та забезпечує дотримання встановленого на об'єктах режиму та виконує інші зобов'язання за цим договором. Додатковими угодами до договору (т.3 а.с.17-23, т.6 а.с.212-223) сторонами уточнено перелік та режим охорони об'єктів замовника та вартість послуг.
На підтвердження виконання договору позивачем були надані первинні документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, акти приймання робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, які долучені до матеріалів справи та були оцінені судами попередніх інстанцій.
Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копію інструкції про організацію охорони та забезпечення перепускного режиму на територію Головного підприємства ПАТ «Харків-АВТО», зразки посвідчень, перепусток, копію журналу прийому-передачі під охорону сервісних автомобілів, журналу заїзду - виїзду інших автомобілів, журналу обліку заїзду-виїзду службових автомобілів, журналу прийому-передачі під охорону службових приміщень та ключів від них, схему патрулювання території (т.6 а.с.230-249); копії посвідчень, направлень (т.7 а.с.39-45), а також копію журналу заїзду - виїзду інших автомобілів (т.7 а.с.85-108); копію журналу прийому-передачі під охорону службових приміщень та ключів від них (т.7 а.с.109-132); акт обстеження технічного стану та порядку збереження матеріальних цінностей від 18.05.2014 (т.7 а.с.133-140), з відсутністю яких контролюючий орган пов'язував свої висновки про не підтвердження факту надання таких послуг, що спростовує доводи відповідачів, у тому числі і викладені в касаційних скаргах про завищення позивачем витрат за даними операціями.
Наявність у контрагента позивача - ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація» права з надання послуг охорони об'єктів підтверджується ліцензією Міністерства внутрішніх справ серії АВ № 540515 (т.3 а.с. 24).
Крім того, між позивачем та ПП «Квін Вікторія» (виконавець) укладено договір №3 від 01.04.2010 з охорони об'єктів, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання з забезпечення цілодобової охорони товарних автомобілів, що знаходяться на відповідальному зберіганні позивача, які розміщені на суміжній з автосалоном території, за адресою м.Харків, пл.Бугримової, 3. Додатковою угодою №1 від 08.11.2011 розділ І договору доповнено пунктом 2 згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання з забезпечення цілодобової охорони об'єкта, що знаходиться за адресою Харківська обл., м.Лозова, пров.Севастопольський, 2а.
Виконання договору підтверджується первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, протоколами узгодження ціни, рахунками-фактур, актами приймання робіт (т.3 а.с.29-43), які долучені до матеріалів справи та були оцінені судами попередніх інстанцій.
При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність у контрагента позивача - ПП «Квін Вікторія» права з надання послуг охорони об'єктів підтверджується ліцензією Міністерства внутрішніх справ серії АВ № 393192 (т.3 а.с. 44), наявність трудових ресурсів необхідних для забезпечення діяльності у спірних періодах підтверджується штатними розписами (т.5 а.с. 171-175).
З огляду на встановлене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом, а тому включення позивачем до складу витрат на збут отриманих від ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація» філія «Рубіж-Авто» та ПП «Квін Вікторія» послуг по охороні об'єктів ПАТ «Харків-Авто» є правомірним.
Щодо формування позивачем витрат по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Екосфера», ТОВ «Барс-11», ТОВ «Компанія Продіс», ТОВ «Укрбудпостач 2000», ПМП «ІМПУЛЬС», ТОВ «НВК Автоматизовані системи», ІП «Аврора», то судами попередніх інстанцій встановлено таке.
Між ПАТ «Харків-Авто» та ТОВ «НВП «Екосфера» укладено договір №01/1511/10 від 15.11.2010 на надання послуг по збору для подальшої утилізації або знешкодженню відпрацьованих люмінісцентних ламп (т.6 а.с.166).
На підтвердження виконання договору позивачем надано: акти приймання робіт від 28.02.2012, від 07.12.2012, від 07.12.2012 (т.3 а.с.97-98, т.6 а.с.163); податкову накладну від 23.02.2012 (т.3 а.с.99), від 05.12.2012 №26050 (т.6 а.с.138); рахунки фактури від 04.12.2012, від 21.02.2012 (т.6 а.с.164-165); протокол узгодження договірної ціни (т.6 а.с.168).
Оскільки даний вид діяльності належить до ліцензованих, то їх надання здійснювалось контрагентом позивача на підставі ліцензії, виданої Міністерством екології та природних ресурсів України, а саме: ліцензія від 16.12.20009 №682, від 25.02.2010 №99 (т.6 а.с.167-168).
З огляду на встановлене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що понесення позивачем витрат з оплати послуг збору для подальшої утилізації або знешкодженню відпрацьованих люмінісцентних ламп відбулося за реальними господарськими операціями, з метою забезпечення дотримання екологічного законодавства, вимог виробничої санітарії, оскільки самостійна утилізація зазначених ламп як небезпечних відходів заборонена.
Між позивачем та ТОВ «Барс-11» укладено договір №288 від 28.11.2012 з надання послуг по виготовленню постерів (рекламних матеріалів, які використовуються для рекламування автомобілів) (т. 6 а.с.175). Необхідність укладення даного договору обумовлена наявністю обов'язку позивача за дилерськими договорами з постачальниками автомобілів (дистриб'юторами) ПАТ «Харків-Авто» здійснювати рекламування, проводити регулярну маркетингову діяльність, рекламні кампанії та промо-заходи (зокрема п. 5.1.1 Дилерського договору поставки від 09.02.2011 № 17-02-11/ПА), а результатом рекламування для якого необхідно виготовлення рекламних матеріалів, у т.ч. постерів стало одержання Позивачем маржинального доходу внаслідок реалізації автомобілів, запасних частин та сервісних послуг ПАТ «Харків-Авто».
Виконання договору підтверджується актом приймання робіт 12.11.2012 (т.3 а.с.101); рахунком-фактурою №сф-0000018 від 12.11.2012 (т.6 а.с.176).
Між ПАТ «Харків-Авто» та ТОВ «Компанія Продіс» укладено договір №4 від 03.02.2014, з надання послуг по професійному прибиранню автосалонів (т.6 а.с. 171-172).
Виконання договору підтверджується відповідними первинними документами, зокрема податковою накладною від 25.02.2014 (а.с.96 том 3); актом надання послуг №2 від 25.02.2014 (т.3 а.с.102).
Між позивачем та ТОВ «Укрбудпостач 2000» укладено договір від 17.01.2012 №170112/1 поставки ПАТ «Харків-Авто» запасних частин для відновлювального ремонту автомобіля марки Renault (т.6 а.с. 177), виконання якого підтверджується прибутковою накладною №ПН-0000097 від 16.02.2012 в електронному вигляді (т.13 а.с. 122), поставлені автозапчастини використані позивачем в господарській діяльності для ремонту автомобіля.
Між позивачем та ПМП «ІМПУЛЬС» укладено договір №б/н від 19.09.2012 постачання двох електричних теплових гармат для обігріву виробничих приміщень (т.6 а.с.178-179).
Виконання договору підтверджується первинними документами, а саме, видатковою накладною №рн-0000239 від 20.10.2014; прибутковою накладною №ПН-0000410 від 23.10.2014; рахунком-фактурою №сф-0000396 від 29.09.2014; витягом з журналу реєстрації довіреностей на одержання ТМЦ (т.6 а.с.180-183).
Між позивачем та ТОВ «НВК Автоматизовані системи» укладено договір №352/08 від 17.08.2012 з надання послуг з монтажу системи відеоспостереження (т.6 а.с.185).
Виконання договору підтверджується актом про надання послуг №1035 від 15.08.2014 (т.6 а.с.184), рахунком №ас1035/14 від 04.07.2014 (т.6 а.с.186).
Між позивачем та Іноземним підприємством «АВРОРА» відбулися господарські операції, проведення яких підтверджується фіскальним чеком на придбання у контрагента товарів, (т.15 а.с.118), податковою накладною №48/0004 від 07.09.2012 (т.15 а.с.119), звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №АО-0000072 від 07.09.2012 (т.15 а.с.120-121).
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з вищезазначеними контрагентами. Доводи податкового органу про не підтвердження таких операцій актами перевірок контрагентів позивача вищезазначеного не спростовують.
Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Судами попередніх інстанцій також досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
Щодо віднесення до складу витрат вартості рекламних та маркетингових послуг наданих позивачу ТОВ «Продюсерський центр Віртуалфільм», ТОВ «Почерк», ПП «Медіа-Преміум», ТОВ Видавничий дім «Прем'єр», ТОВ «Експертно-правова земельна компанія», ТОВ «ДІЛО-М», ТОВ «ЮНІО», ТОВ «АСТЕЛІТ», ТОВ «СПЕЦРЕКЛАМА», Районною газетою ХЛІБОРОБ, РПЦ Печенізький край, ПГЧ Редакція «Червона Зірка», КП БРР РГ «Вісті Балаклійщини», Редакцією тижневика «ЗМІЇВСЬКИЙ КУР'ЄР» (т.12 а.с. 99-250, т.13 а.с. 6-115) , то заперечення податкового органу щодо правомірності таких дій зводиться до відсутності доказів збільшення споживчої спроможності підприємства позивача та економічної обґрунтованості операцій з проведення реклами.
Суд касаційної інстанції, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем підтверджено первинними документами реальність зазначених господарських операцій, що не заперечується і податковим органом. При цьому не є обов'язковим аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Поряд з цим обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
За підтвердження реального характеру господарських операцій, віднесення позивачем понесених витрат на оплату рекламних та маркетингових послуг є правомірним.
Щодо доводів відповідачів про завищення позивачем витрат у 2013-2014 р.р. у сумі 97000,00грн, які за висновками податкового органу не є транспортно-експедиційними витратами та витратами, пов'язаними з реалізацією товарів, а є витратами, пов'язаними з витратами на поставку товарів, які згідно з дилерськими договорами здійснює постачальник автомобілів, та не є витратами на передпродажну підготовку та витратами, пов'язаними з реалізацією товарів, то судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору поставки автомобілів №529 від 01.07.2010 між позивачем та ПАТ «АвтоКапітал», місцем доставки сторони визначили юридичну та фактичну адресу ПАТ «Харків-Авто», проте додатковою угодою № 1 від 15.03.2011 до дилерського договору сторонами пункт 3.1. договору поставки викладено у наступній редакції « 3.1. Автомобілі постачаються Покупцю на умовах ЕСА (Інкотермс 2010). Місцем доставки Сторони визначили м. Київ, або інше місце, визначене Постачальником», що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами ( т.5 а.с.176-182).
Для забезпечення доставки автомобілів до кінцевого споживача позивачем укладено договори про надання послуг з ТОВ «Аско-експедиція» №0522z1 від 12.12.2012 (т.7 а.с.172-174), ФОП ОСОБА_4 №б/н від 25.01.2012 (т.7 а.с.182-184); ТОВ «ШАБАШ-АВТО» №1 від 01.12.2012 (т.7 а.с.175-177 том 7), №6 від 01.12.2013 (т.7 а.с.179-181), виконання яких підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявками на перевезення товару, товарно-транспортними накладними (т.10 а.с.30-247, т.11 а.с.1-248), що оформлені належним чином, не мають дефектів форми або змісту, а, отже, є належними доказами реальності вчинення господарських операцій.
З огляду на встановлене, суди дійшли вірного висновку, що понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства, є витратами на збут та зменшують об'єкт оподаткування податком на прибуток.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Харків-Авто» та ТОВ «СІ ЕЙ АВТОМОТІВ» укладено договір надання послуг №78-04-12/в від 18.04.2012, відповідно до якого виконавець та ПАТ «Харків-Авто» (замовник) уклали договір про надання послуг за умови взаємодії між сторонами при відносинах у сфері реалізації автомобілів виробництва ВАТ «АВТОВАЗ» та на виконання тристороннього дилерського договору поставки автомобілів. Відповідно до умов договору виконавець надає послуги по розміщенню замовлення на автомобілі «LADA» виробництва ВАТ «АВТОВАЗ», здійснює документальне супроводження та оплату за замовлені автомобілі, замовник зобов'язується здійснити оплату виконавцю за надані послуги. Сторонами визначено, що єдиним розрахунковим періодом за даним договором є календарний місяць. Також ціна за надані послуги, які надаються за цим договором встановлюється в розмірі, визначеному відповідними реєстрами виконавця. Відповідно до п.3.1.1 договору виконавець здійснює повне документальне супроводження по замовленню, оплаті та передачі автомобілів замовнику від ВАТ «АВТОВАЗ» та отримувати документи на автомобілі. Згідно п.3.2.1. договору замовник зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги, підписати акт виконаних робіт, наданих виконавцем (т.6 а.с.135-137).
На виконання договору сторонами підписана додаткова угода №1 (т.8 а.с.19).
На підтвердження виконання договору надання послуг №78-04-12/в від 18.04.2012 позивачем надано податкові накладні (т.3 а.с.165-173, т.4 а.с.58-69), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.4, а.с.184-202, 210-219).
Необхідність надання вищезазначених послуг ТОВ «Сі Ей Автомотів» викликана тим, що ПАТ «Укравтоваз» співробітничає з даного питання з Дистриб'юторською компанією ТОВ «Сі Ей Автомотів» (а у відповідному періоді з Автосервісною Філією «Юніверсал Моторз Груп» Корпорації «УкрАВТО») та не працює напряму з ПАТ «Харків-Авто», а тому понесені витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ПАТ «Харків-Авто» по торгівлі автомобілями.
Щодо доводів відповідача про неправомірне віднесення позивачем витрат в сумі 1738028,00грн (віднесення вартості електроенергії, амортизаційних відрахувань та інших витрат) філій, не компенсованих доходами відповідних звітних періодів, то суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що господарська діяльність не завжди має носити позитивний характер та не є обов'язковим аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.
За таких обставин, висновки податкового органу про завищення позивачем витрат у періоді, що перевірявся, з зазначених ним підстав, не знайшли свого підтвердження.
2. Щодо збільшення податку на прибуток відповідно до податкового повідомлення-рішення №0002552202 від 16.11.2015, внаслідок допущеної контролюючим органом технічної помилки при розрахунку суми зобов'язання, то слід погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 28.08.2015 №0002062202, нівелює здійснене донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток.
3. Щодо податкового повідомлення-рішення №0002072202 від 28.08.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1710961,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою здійсненого донарахування податкових зобов'язань стали висновки акта перевірки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту за операціями, реальність яких була предметом дослідження при вирішенні питання щодо правомірності формування підприємством позивача витрат.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій підтверджено реальність господарських операцій при перевірці правомірності віднесення підприємством позивача понесених витрат по відносинах з контрагентами у періоді, що перевірявся, у зв'язку з чим, враховуючи наявність у позивача належно оформлених податкових накладних, що податковим органом не заперечується, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність здійсненого відповідачем донарахування зобов'язання з податку на додану вартість.
Доводи відповідачів про не проведення позивачем коригування податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 64033грн внаслідок коригування ПрАТ «Автокапітал» своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість у грудні 2014 року не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (т.5 а.с.183-196).
4. Щодо податкового повідомлення-рішення №0002122202 від 28.08.2015, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6708183,00грн, то судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, пов'язувались з допущеними позивачем порушеннями при формуванні витрат та податкового кредиту, які стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.08.2015 №0002062202, №0002072202, наявність яких під час розгляду справи не підтвердилась, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
5. Щодо податкового повідомлення-рішення №0002052202 від 28.08.2015, яким до підприємства позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 137192,76грн на підставі пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95-ВР за порушення вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637), в сумі 81000грн.; п. 2.8 Положення №637 в сумі 55352,76грн та п.2.11 Положення №637 у розмірі 840,00грн.
Відповідно до приписів пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Згідно з пунктом 2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог пункту 2.8 Положення №637 після оприбуткування коштів в книзі обліку розрахункових операцій, підприємством було здано грошові кошти до банку, згідно листа НБУ від 29.02.2008 №11-113/819-2371, на підставі наказу ПАТ «Харків-Авто» від 13.09.2013 № 148/2 «О сдаче дневной выручки в торговой точке г. Мерефа» (мовою оригінала), оскільки місце знаходження структурного підрозділу ПАТ «ХАРКІВ-АВТО» в м. Мерефа є досить віддаленим від головного підприємства.
Стосовно висновків контролюючого органу про перевищення позивачем встановлених лімітів каси по філії ПАТ «Харків-Авто» СТО № 3 на суму 10426,88грн, по філії ПАТ «Харків-Авто» СТО № 2 на суму 17429,50грн, то судами попередніх інстанцій встановлено, що доводи відповідача, що по філії ПАТ «ХАРКІВ-АВТО» СТО № 3, з каси підприємства видана готівка на придбання будівельних матеріалів ОСОБА_5 у сумі 11000,00грн згідно видаткового касового ордеру від 11.12.2013 № 567, у якому відсутній підпис одержувача, спростовано наданим позивачем видатковим касовим ордером від 11.12.2013 № 567 (т.6 а.с.27). Згідно наказу філії ПАТ «Харків-Авто» СТО № 3 від 01.02.2013 № 10/2-0 «Про встановлення ліміту каси» (т.6 а.с.37) на підприємстві встановлено ліміт залишку готівки в касі в розмірі 17400,00грн, що спростовує висновки акта перевірки про допущення позивачем понадлімітного залишку готівки в касі філії ПАТ «Харків-Авто» СТО № 3.
Не знайшли свого підтвердження і висновки акта перевірки про відсутність у видаткових касових по філії ПАТ «ХАРКІВ-АВТО» СТО № 2 від 23.09.2014 №764, від 29.07.2013 № 476, від 12.09.2013 № 582, від 01.08.2013 № 486; від 20.02.2013 № 105 підписів отримувачів коштів.
Судами попередніх інстанцій досліджені вищезазначені видаткові касові ордери та встановлено, що вони містять підпис отримувачів, а саме: від 23.09.2014 № 764 (т. 5 а.с.109); від 29.07.2013 № 476 (т.5 зв.бік а.с. 97); від 12.09.2013 № 582 (т. 5 зв.бік а.с. 105); від 01.08.2013 № 486 (т.5 а.с.103); від 20.02.2013 №105 (т.5 зв.бік а.с.96), доказів іншого контролюючим органом не надано.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент перевірки філією ПАТ «Харків-Авто» СТО №2 встановлено ліміти каси згідно з наказом від 11.07.2012 №53 - з 11.07.2012 по 26.08.2014 в сумі 12700,00грн (т.6 а.с.75), згідно з наказом від 27.08.2014 № 53/1 з 27.08.2014 по 31.12.2014 в сумі 14400,00грн (т.5 а.с.73).
Судами були досліджені надані позивачем витяги з касової книги та встановлено, що залишок готівки на підприємстві на кінець дня у періоді, що перевірявся, перебував у межах встановленого ліміту каси, що спростовує викладені в акті перевірки висновки відповідача.
Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог пункту 2.11 Положення №637, то акт перевірки не дає можливості встановити який саме платіжний документ, якими саме підзвітними особами Філії ПАТ «Харків-Авто» СТО №3 на підтвердження готівкових розрахунків не надано до перевірки, таким чином відповідачем не доведено наявності обставин, що стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій.
6. Щодо податкового повідомлення-рішення №0002572202 від 16.11.2015, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 360,00грн, то таке донарахування здійснено за результатами розгляду скарги позивача, під час якого встановлено що Харківською ОДПІ невірно розраховані штрафні санкції за порушення вимог пункту 2.6 Положення №637, у зв'язку з чим їх збільшено на суму 360,00грн.
Однак, у зв'язку з не підтвердженням факту порушення позивачем пункту 2.6 Положення №637, за яке застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, а саме: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, підстави для збільшення розміру штрафних санкцій у контролюючого органу відсутні, з огляду на що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0002572202 від 16.11.2015.
7. Щодо податкового повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 28.08.2015 №0000112220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на землю в сумі 164541,00грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для здійсненого донарахування стали висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 270.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 286.1, пункту 286.7 статті 286 Податкового кодексу України, оскільки ним не нараховувався та не сплачувався податок на землю за земельну ділянку, площею 1,86 га, яка розташована за адресою: м. Ізюм, вул. Правди, 2, та належить ПАТ «Харків-Авто» відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ХР №14-02-001007 від 01.07.1996.
У той же час, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Харків-Авто» та Ізюмською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 10.10.2003, відповідно до якого Ізюмська міська рада (орендодавець) надає, а ПАТ «Харків-Авто» (орендар) приймає в оренду забудовану земельну ділянку виробничого призначення за адресою: м.Ізюм, Харківської області, вул. Правди, 2, загальною площею 1,0877 га або 10877 кв.м., згідно з планом земельної ділянки та на підставі рішення Ізюмської міської ради №157 від 29.11.2002. Пунктом 2 договору визначено, що земельна ділянка надається в оренду строком на п'ять років для ведення виробничої діяльності (т.4, а.с. 229-230). Пунктом 4 договору встановлено, що орендна плата за кожний рік оренди земельної ділянки вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі земельного податку по ставці для підприємств промисловості.
По закінченню терміну дії договору позивач продовжував користуватися даною земельною ділянкою та вносити орендну плату, а також ним вживались заходи для його поновлення на новий строк. Позивач неодноразово звертався до Ізюмської міської ради Харківської області щодо оформлення дозволу на складання проекту відведення в оренду забудованої земельної ділянки і укладання нового договору оренди.
На підтвердження зазначених обставин позивачем надано технічний паспорт на громадський житловий будинок нежитлові будівлі за адресою: м. Ізюм, вул. Правди, 2 станом на 09.11.2009. (т.4, а.с.231-232), рішення Ізюмської міської ради №1028 від 24.02.2012, відповідно до якого дозволено ПАТ «Харків-Авто» розробляти проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 1,0877 га, що розташована за адресою: м. Ізюм, вул. Правди, 2; висновок про погодження проекту землеустрою від 22.07.2014, експлікацію земельних угідь по проекту, довідку №766 (т. 6, а.с. 62-66), виписка з рішення від 29.11.2002. №157, акти винесення в натуру меж обмежень, акт виносу меж земельної ділянки від 10.09.2002. (т. 6, а.с.190-199).
Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що наведені в акті перевірки обставини, що стали підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань за платежем податок на землю, не знайшли свого підтвердження. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності у позивача на праві постійного користування земельної ділянки площею 1,86га, державний акт на право постійного користування землею відповідачем суду не надано.
У той час як позивачем підтверджено, що філія підприємства користується земельною ділянкою у розмірі 1,0877га на умовах оренди. Ізюмською ОДПІ Міндоходів м. Ізюм не приймались у ПАТ «Харків-Авто» декларації з плати за землю саме у зв'язку з відсутністю діючого договору оренди на зазначену земельну ділянку.
Крім того, суди попередніх інстанцій, визнаючи протиправним визначення позивачеві плати за землю за 2014 рік, обґрунтовували свої висновки тим, що м.Ізюм Харківської області відноситься до населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, а тому позивач звільняється від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Верховною Радою України 02.09.2014 прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VІІ, який набув чинності 15.10.2014 та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Згідно зі статті 7 цього ж Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Отже, платники податку на землю, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходяться на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводиться АТО або оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати орендної плати.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно якого місто Ізюм Харківської області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводиться АТО.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». За результатами розгляду справи № 826/18327/14 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 апеляційна скарга Кабінету Міністрів України залишена без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015, якою визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р, залишена без змін.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», місто Ізюм Харківської області також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Касаційні скарги відповідачів не містять заперечень щодо правильності таких висновків судів попередніх інстанцій, з якими погоджується суд касаційної інстанції, при цьому відповідачами ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень повністю.
З огляду на встановлене, а також, що відповідачами не підтверджено обставини, з наявністю яких пов'язувались висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження його податкових зобов'язань, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень є правильними.
Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 у справі №820/11518/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
Головуючий: __________________ Т.М.Шипуліна
Судді: __________________ Л.І.Бившева
__________________ І.Я.Олендер
- Номер: П/820/638/16
- Опис: скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 820/11518/15
- Суд: Харківський окружний адміністративний суд
- Суддя: Шипуліна Т.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Виконання рішення
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.11.2015
- Дата етапу: 16.11.2017
- Номер: 3451/16
- Опис: скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 820/11518/15
- Суд: Харківський апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Шипуліна Т.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.05.2016
- Дата етапу: 28.09.2016
- Номер:
- Опис: про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 820/11518/15
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Шипуліна Т.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.10.2016
- Дата етапу: 01.11.2017
- Номер:
- Опис: про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 820/11518/15
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Шипуліна Т.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 23.11.2016
- Дата етапу: 01.11.2017