Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Ухвала

Іменем України

№10-357

11 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.

суддів Фоміна Ю.В., Широкопояса Ю.В. з участю прокурора Гордієнка В.І.

та захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді подання слідчого в суді першої інстанції, на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 5 жовтня 2010 року, якою щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого керуючим Житомирського відділення № 1 ПАТ «ОСОБА_3 Сбербанку Росії», не судимого,

відмовлено у задоволенні подання слідчого про продовження строку тримання під вартою,

встановила:

5 жовтня 2010 року до Корольовського районного суду м.Житомира з поданням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 і звернувся старший слідчий прокуратури Житомирської області ОСОБА_4

В поданні зазначалось, що ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він, як керуючий Житомирським відділенням № 1 Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Сбербанку Росії», діючи за попередньою змовою із старшим касиром даного відділення ОСОБА_5, являючись матеріально відповідальними особами, з корисливих мотивів, в порушення розділу 1 п. 8, розділу 3 глави 2 та глави 3 Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» від 14.08.03 р. № 337, в період з листопада по грудень 2009 року провели документальне оформлення переказу готівки на розрахунковий рахунок ТОВ «Поліссяпродторг», відкритий у Житомирському відділенні № 1 Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Сбербанку Росії», достовірно знаючи, що готівкові кошти, зазначені в документах на переказ готівки в касу відділення не надходили, в результаті чого товариство «Поліссяпродторг» за рахунок коштів ПАТ «ОСОБА_3 Сбербанку Росії» було безпідставно перераховано кошти в сумі 4 640 710 грн. і тим самим діями ОСОБА_2 та ОСОБА_5 публічному акціонерному товариству «ОСОБА_3 Сбербанку Росії» заподіяно матеріальних збитків на суму 4 640 710 грн., що є особливо великим розміром.

Крім цього, за змістом подання, ОСОБА_2 обвинувачується й в тому, що він, як керуючий Житомирським відділенням № 1 Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Сбербанку Росії», діючи за попередньої змовою з старшим касиром даного відділення ОСОБА_5 маючи вільний доступ до готівкових коштів вказаного відділення, діючі умисно з корисливих мотивів, в порушення розділу 1 п. 8, розділу 3 глави 2 та глави 3 Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» від 14.08.03 р. № 337, в період квітня-травня 2010 року, без оформлення жодних касових бухгалтерських документів, незаконно заволоділи грошовими коштами банку в сумі 300 000 грн., які були їм ввірені та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.

За вказаними фактами проти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5 КК України.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 20 серпня 2010 року подання слідчого було задоволено та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Посилаючись на зібрані у справі докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_2, а також беручи до уваги, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком понад 3 роки, враховуючи, що останній перебуваючи на волі, буде мати можливість впливати на свідків, тобто таким чином перешкоджатиме встановленню істини у справі та виконанню процесуальних рішень, може ухилятись від слідства та суду, слідчий у поданні просив продовжити строк тримання ОСОБА_2 під вартою до трьох місяців.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 5 жовтня 2010 року у задоволенні подання слідчого про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_2 було відмовлено та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

В апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, порушується питання про скасування постанови суду, як необґрунтованої.

Автор апеляції посилається на те, що при винесені рішення про відмову в продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 не взято до уваги наявність достатніх підстав про необхідність збереження цього запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, слідчого в провадженні якого знаходиться вищевказана кримінальна справа, міркування прокурора, які підтримали доводи апеляції з вищевказаних підстав, захисника ОСОБА_1, яка заперечувала проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд, прийнявши рішення про відмову у задоволенні подання слідчого послався на те, що ОСОБА_2 раніш до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, де мешкає разом з дружиною, має неповнолітню дитину, хворих батьків похилого віку, а також на те, що під час перебування під вартою у обвинуваченого ОСОБА_2 виявлено ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу 2 стадії, кризовий перебіг, хронічну недостатність кровообігу 1 ступеню, хронічний пієлонефрит в фазі нестійкої ремісії, проводиться курс лікування без покращання стану і на даний час ОСОБА_2 потребує спеціальних методів обстеження, які, за змістом довідки начальника УВП № 8, неможливо провести в умовах медичної частини установи.

При цьому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції фактично залишено поза увагою, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, яким за змістом обвинувачення завдано матеріального збитку на суму близько 5 млн. грн., що є особливо великим розміром, при цьому за обставинами справи обвинувачений відігравав у вчиненні злочину активну роль, зокрема, для заволодіння зазначеними коштами використовував своє службове становище керуючого відділенням банку, даючи підлеглим працівникам відповідні розпорядження, дійових заходів по відшкодуванню заподіяної шкоди з часу виявлення злочину та проведення досудового слідства ОСОБА_2 не вжито, а медична довідка, на яку послався суд в обґрунтування прийнятого рішення, не містить категоричного висновку про неможливість перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров’я.

До того ж, за змістом пояснень слідчого та додатково наданих в судовому засіданні документів, з приводу обґрунтованості видачі начальником УВП № 8 зазначеної медичної довідки щодо наявності у ОСОБА_2 низки хвороб в даний час проводиться службова перевірка.

За наведених обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання слідчого про продовження терміну утримання під вартою щодо ОСОБА_2В, на думку колегії суддів є непереконливими та передчасними.

З урахуванням наведеного, постанова суду підлягає скасуванню, а подання слідчого — направленню на новий розгляд, під час якого слід врахувати вищезазначене та прийняти рішення, яке б в повній мірі відповідало вимогам закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 236-2, 236-3, 365, 366 КПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції задовольнити.

Постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 5 жовтня 2010 року, якою щодо ОСОБА_2 відмовлено в продовженні терміну утримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, скасувати, а подання слідчого направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Судді: