Справа № 2-а-558/10

ПОСТАНОВА

іменем України

18 січня 2010 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.,

при секретарі Кабановій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Глухівському районі про зобов язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 1 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду із позовом про зобов’язання нарахувати та виплатити йому недоплачену допомогу як дитині війни за 2009 рік, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус «дитини війни» і має право на пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». На підставі ст. 6 вищевказаного Закону йому повинна виплачуватись відповідачем надбавка до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В 2008 році доплата виплачувалась лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, що дорівнювалось 10% прожиткового мінімуму для осіб непрацездатного віку. Виходячи із положень рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008р. №26-рп/2008, та зважаючи на положення ст.ст. 19,22 Конституції України, позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати йому надбавку до пенсії як дитині війни з 1 січня по 31 жовтня 2009 року у сумі 1088 грн.

В судові засідання позивач не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду в Глухівському районі в судові засідання не з’явився, подав письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи у відсутність їх представника. Мотивував свою позицію тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансування виплат по даному Закону повинно проводитись за рахунок Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, даним Законом не визначено яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії. Також вважає, що поняття «соціальна допомога» в ст. 6 Закону немає, є поняття «підвищення до пенсії». Законом визначено, що «діти війни» дійсно мають право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак при цьому законодавчо не визначено порядок обчислення мінімальної пенсії за віком, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, який встановлений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в даному випадку не може застосовуватись, так як він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом, і не може застосовуватись для визначення розміру підвищення до пенсії, яка передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Законом «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року ці положення закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними.

Законом «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни в ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і з січня 2008 року позивачу ця надбавка виплачувалась.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вищенаведені положення закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були визнані неконституційними.

Однак і після вищевказаних рішень Конституційного Суду не було визначено порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни.

Після цього Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 було встановлено, що дітям війни до пенсії підвищення проводиться у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Тому відповідач вважає, що діяв виключно у межах своїх повноважень і у спосіб, передбачений чинним законодавством, і не мав права нараховувати підвищення до пенсії дітям війни в іншому порядку, ніж той, що визначався Законами «Про Державний бюджет України» на відповідні роки та в подальшому Постановою Кабміну від 28 травня 2008 року № 530.

Також відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, які встановлені ч.І ст. 100 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився 1 січня 1942 року, а тому є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статус його як дитини війни підтверджується відповідним посвідченням (а.с.6).

Позивач отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Глухівському районі (а.с.7).

Дане управління є органом Пенсійного фонду, воно має статус юридичної особи, яка призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідним категоріям громадян.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України однією з конституційних гарантій прав та свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

В 2009 році позивач отримує підвищення до пенсії як дитина війни, але у меншому розмірі, ніж встановлено законом (а саме: не 30%, а 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність): по 49 грн. 80 коп. кожного місяця з січня по жовтень 2009 року (а.с.14).

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Законом «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не вносились зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», даний Закон продовжує діяти у редакції від 22 травня 2008 року, коли рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому ст. 6 даного Закону чинна в тій редакції, яка передбачає виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За вказаних обставин, вимоги позивача про нарахування йому підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30%, а не 10% прожиткового мінімуму - є обґрунтованими.

Стосовно посилань відповідача на визначення розміру підвищення, яке встановлено в п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року, то в даному випадку норми підзаконного нормативного акту суперечать ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не можуть бути застосовані, виходячи із положень ч.4 ст.9 КАС України.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, то суд не приймає ці доводи відповідача до уваги, оскільки позивач у листопаді 2009 року звернувся із позовом про зобов’язання нарахувати йому виплати за 2009 рік, тобто річний строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невизначеності джерел фінансування, оскільки сама по собі відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій і відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також не можуть бути підставою для відмову в задоволенні позову, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Так само суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо законодавчої невизначеності самого поняття мінімальної пенсії за віком та законодавчої невизначеності порядку обчислення мінімальної пенсії за віком, з метою реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки відповідно до ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку міститься у ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням вищезазначених положень ч. 4 ст. 8 та ч. 7 ст. 9 КАС України, посилання відповідача нате, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може прийняти до уваги, так як відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» саме управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі проводило з 01.01.2008 р. нарахування та виплати дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму осіб, що втратили працездатність). Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на управління ПФУ за місцем проживання позивача.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем фактично оскаржується бездіяльність територіального управління ПФУ в Глухівському районі щодо ненарахування і невиплати зазначеного підвищення до пенсії.

Тому виходячи з вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність управління ПФУ в Глухівському районі щодо невиконання приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії.

Також, з урахуванням того, що позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період з січня по жовтень 2009 року, то суд вважає необхідним зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу підвищення за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року включно.

Розраховуючи розмір виплат, які необхідно нарахувати та виплатити позивачу, суд виходить з вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» - в частині визначення розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

За 2009 рік позивачу підлягає виплаті (за період з 01.01.2009р. по 31.10.2009р., згідно позовних

вимог):

За кожен місяць з січня по жовтень: (498x30%) = 149, 4 грн., тобто всього за 10 місяців: 149, 4 х 10 місяців =1494 грн.

Однак з урахуванням того, що за десять місяців 2009 року позивачу частково було виплачено підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 498 грн. (по 49.8грн. кожного місяця), то за цей період виплаті підлягає 1494 грн. - 498 грн. = 996 грн.

За таких обставин, зважаючи на те, що нарахування і виплату пенсії здійснюють органи пенсійного фонду, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена в ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, з урахуванням вже отриманих позивачем сум підвищення до пенсії у 2009 році за період з 01.01.2009 по 31.10.2009, в сумі 996 грн.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.З ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік", ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. З, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8. 11, 94, 122, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Глухівському районі Сумської області.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Глухівському районі Сумської області нарахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням вже отриманих сум за період з 1 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в сумі 996 (дев’ятсот дев’яносто шість) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн.40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня отримання копії постанови та наступною подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження до суду першої інстанції з одночасним направленням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду у повному обсязі складена 19 січня 2010 року.

Суддя: