ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 р. № 02-03/789/8
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу приватного підприємства “Еркер”, м. Біла Церква (далі –ПП “Еркер”)
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2009
зі справи № 02-03/789/8
за позовом ПП “Еркер”
до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, м. Біла Церква Київської області (далі –Виконавчий комітет),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Білоцерківський міський голова Савчук Василь Петрович, м. Біла Церква Київської області (далі –міський голова Савчук В.П.), та товариство з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія “Крокус-1”, м. Біла Церква Київської області (далі –телерадіокомпанія “Крокус-1”),
про спростування недостовірної інформації.
Судове засідання проведено за участю представників:
ПП “Еркер” –Поліщука В.А.,
Виконавчого комітету –не з'яв.,
міського голови Савчука В.П. –не з'яв.,
телерадіокомпанії “Крокус-1” –Місеври Ю.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ПП “Еркер” звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Виконавчого комітету про спростування недостовірної інформації, зазначивши у позовній заяві про необхідність залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –міського голови Савчука В.П. та телекомпанії “Крокус-1”.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2009 (суддя Чорна Л.В.) позовну заяву ПП “Еркер” та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України). Ухвалу мотивовано тим, що в позовній заяві не вказано обставин, на яких вона ґрунтується, а саме “письмових доказів, які підтверджують недостовірну інформацію та не зазначено підставах на яких слід залучити до участі у справі третіх осіб”.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2009 (колегія суддів у складі: суддя Гаврилюк О.М. –головуючий, судді Мельник С.М., Рудченко С.Г.) зазначену ухвалу зі справи скасовано, а справу повернуто до місцевого господарського суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду. У прийнятті даної постанови апеляційний господарський суд виходив з того, що ГПК України передбачено повноваження господарського суду за власною ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, замінити неналежного відповідача, а також вирішувати питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі.
ПП “Еркер” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду зі справи змінити, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції припису частини четвертої статті 106 ГПК України, згідно з яким у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
У відзиві на касаційну скаргу телерадіокомпанія “Крокус-1” посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права і просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, заслухавши представників учасників судового процесу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Отже, підставою для повернення позовної заяви згідно з цієї нормою є відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога та незазначення доказів, що підтверджують наведені в заяві обставини.
Відповідну правову позицію наведено в абзаці другому підпункті 3.3 пункту 3 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”.
Тому апеляційний господарський суд дійшов вірних висновків про те, що: сам лише факт необґрунтування позивачем підстав участі у справі як третіх осіб відповідних фізичних та юридичних осіб не може розглядатися як повна відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна заява; місцевий господарський суд наділений необхідними процесуальними повноваженнями для встановлення правильного суб’єктного складу учасників даного спору.
Згідно з частиною третьою статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” вказано, що згідно з положеннями статті 277 ЦК обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Оскільки стаття 277 ЦК України звільняє позивача від доказування недостовірності поширеної про нього негативної інформації, відповідно позивач й не зобов’язаний зазначати в позовній заяві доказів, що підтверджують недостовірність певної інформації.
Таким чином, апеляційний господарський суд правильно скасував ухвалу господарського суду Київської області від 13.04.2009 у зв’язку з порушенням у її винесенні припису пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України.
Проте, приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд в її резолютивній частині помилково зазначив, що матеріали справи належить повернути до суду першої інстанції саме для “вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду”.
Зазначений зміст резолютивної частини оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не узгоджується з положенням частини четвертої статті 106 ГПК України, яким передбачено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Тобто, якщо апеляційний господарський суд за результатами апеляційного перегляду справи вирішив скасувати ухвалу, про відмову у прийнятті позовної заяви, він зобов’язаний передати справу до місцевого господарського суду для розгляду по суті.
Враховуючи викладене, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду у даній справі необхідно змінити відповідним чином.
Керуючись статтями 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства “Еркер” задовольнити.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2009 зі справи № 02-03/789/8 змінити, виклавши пункт 3 резолютивної частини цієї постанови в такій редакції:
“3. Справу передати на розгляд господарського суду Київської області”.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов