Справа № 2-а-316/2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2010 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Кицюка В.П.,

при секретарі — ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов'язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни", суд –

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, в якому просила відновити пропущений нею річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом за захистом прав, свобод і інтересів, та зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу (30% надбавки до пенсії) за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року в сумі 2733 грн. 30 коп.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року і має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме - щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за вищезазначений період їй не виплатив, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання 22 лютого 2010 року позивач ОСОБА_2 не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкова в судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу без участі представника, позов не визнає.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд у відповідності до ч.3 ст. 122 КАС України, ухвалив проводити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи, той факт, що позивач є людиною похилого віку та враховуючи його необізнаність в питаннях законодавства, суд вважає можливим поновити йому пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус "дитина війни", що вбачається з копії пенсійного посвідчення № 145721 від 11.03.1993р., а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яке передбачено ст. 6 зазначеного Закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195- IV від 18.11.2004. року, який набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На момент звернення позивачки до суду, нарахування доплати до пенсії ОСОБА_2 в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідачем не здійснено.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195- IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджені не були.

Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 19.01.2006 року її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування на користь позивача допомоги за 2006 рік, тому що дана виплата була обмежена Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік", який не був визнаний неконституційним.

Разом з тим, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити підвищення до пенсії за частину 2007 року з наступних підстав:

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195- IV, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з

09.07.2007по 31.12.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч.1ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в судове засідання не з*явився та не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обгрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-І IV покладено на УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова, за місцем проживання позивача.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова по невиконанню з 09.07.2007 по 31.12.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та виплату доплати до пенсії.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ч. З ст. 46 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489- V, Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 1, 3, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку та зобов'язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова з невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як «Дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - незаконними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 (одна грн. 70 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі заяв и про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.П. Кицюк