ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 р. № 5020-11/351-4/303-11/402-9/118
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
позивачане з’явився
відповідачане з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуФізичної особи –підприємця ОСОБА_1
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р.
у справі№5020-11/351-4/303-11/402-9/118 господарського суду м. Севастополя
за позовомФізичної особи –підприємця ОСОБА_1
доКомунального підприємства "Орбіта"
провизнання недійсним договору на господарське обслуговування в частині калькуляції вартості експлуатаційних витрат
В С Т А Н О В И В:
В липні 2007 року фізична особа - підприємець (надалі ФОП) ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до комунального підприємства "Орбіта" про визнання недійсними договору на господарське обслуговування від 01.09.2005 року в частині калькуляції-розрахунку вартості експлуатаційних витрат для торгівельних павільйонів на ринку "Юмашевський" на 01.02.2007 року та зобов'язання комунального підприємства "Орбіта" затвердити нову калькуляцію, яку буде розраховано судовим експертом виходячи з послуг, які надаються, та їх собівартості.
Позовні вимоги були вмотивовані укладенням між сторонами договору на господарське обслуговування торгових павільйонів на території ринку та одностороннім без погодження із підприємцем збільшенням з 01.01.2007 року розміру плати як істотної умови договору. Заявою від 22.04.2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати вищезазначений договір недійсним в цілому.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.04.2009 року (суддя Рибіна С.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року (судді: Латиніна О.А., Фенько Т.П., Градова О.Г.) в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення вмотивовані відсутністю визначених законом підстав для визнання спірного договору недійсними.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Орбіта" просить оскаржені рішення та постанову залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу – без задоволення як безпідставну.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Господарськими судами встановлено, що 01.09.2005 року між комунальним підприємством "Орбіта" та ФОП ОСОБА_1 укладений договір на господарське обслуговування, яким регулюються взаємовідносини сторін по наданню господарських послуг у зв'язку з розміщенням підприємцем торгового павільйону на території ринку по пр. Окт. Революції, 61, який обслуговується комунальним підприємством "Орбіта".
Згідно з пунктом 2 цього договору до обов'язків комунального підприємства "Орбіта", зокрема, віднесено: визначення на підставі договору і згідно затвердженого проекту реконструкції ринку місця для розміщення павільйону суб'єкта підприємницької діяльності з метою організації стаціонарної торгівлі на території ринку; здійснення постійного прибирання території, прилеглої до павільйону, створення місця для збору сміття та організації його вивозу, забезпечення підключення електроенергії до павільйону; затвердження калькуляції на послуги з господарського обслуговування павільйону.
До обов'язків комунального підприємства "Орбіта" віднесено також до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати суб'єкту підприємницької діяльності рахунок на сплату послуг з господарського обслуговування.
Пунктом 2.1.6 договору передбачено право комунального підприємства "Орбіта" на затвердження калькуляції на послуги з господарського обслуговування павільйону суб'єкта підприємницької діяльності, яка є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.2.3 встановлено обов’язок підприємця до 10-го числа кожного місяця вносити оплату за господарські послуги згідно із затвердженою калькуляцією з урахуванням змін цін та затрат.
Отже, сторони висловили свою волю шляхом досягнення згоди з вище перелічених умов правочину та виконували його протягом 2005-2006 років.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із положень ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачена свобода договору, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У відповідності із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судами правильно визначено, що Закон України "Про житлово-комунальні послуги" не має відношення до спірних правовідносин.
Оскільки позивачем ФОП ОСОБА_1 не доведено наявність жодної з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову про визнання недійсним спірного договору в цілому.
Стосовно посилань касаційної скарги на те, що підприємець має на ринку нерухоме майно, а не павільйон ( легку конструкцію), то суд касаційної інстанції, з урахуванням норм абзацу 3 пункту 13 Правил торгівлі на ринках та пункту 1.8 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №12-торг "Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 26.07.2005 р. №209 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 р. за №942/11222, відзначає, що магазин позивача (нерухоме майно) розташоване на території ринку, який надає продавцям торговельні місця для здійснення продажу продукції, тобто торговельне місце визначається не за принципом типу об'єкту, що використовується для торгівлі, а за принципом займання площі на території ринку, тому позивач має здійснювати платежі передбачені вищезазначеним договором.
Крім того, господарські суди обґрунтовано дійшли висновку про те, що всі правовідносини, пов’язані з діяльністю ринку, є специфічними, та регулюються між учасниками таких відносин спеціально затвердженими правилами - Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. №57/188/84/105 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 р. за №288/6576.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. у справі №5020-11/351-4/303-11/402-9/118 залишити без змін.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.І.