справа № 2-457/09р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

25 червня 2009 року       Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                                          головуючого судді           Скрипник К.О.,

                                          при секретарі                     Олексієнко О.В.;

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_3, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Ленінського району м. Дніпропетровська про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, встановлення місця проживання малолітніх дітей, зняття з реєстрації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 23 січня 2008 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_3, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області,  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації. Позовні вимоги неодноразово доповнювалися, змінювалися та уточнювалися. В останній редакції позовні вимоги були заявлені ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_3, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Ленінського району м. Дніпропетровська в якому зазначено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.12.1997 року ОСОБА_1 належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_1, інша Ѕ частина квартири належить її сину – ОСОБА_3. У квартирі мешкають та зареєстровані позивачі, ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_6 та її неповнолітні діти від першого шлюбу – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідачка та її діти були зареєстровані у спірній квартирі тимчасово на 6 місяців. Однак з вересня 2007 року відповідачка провокує постійні конфлікти, всіляко принижує та ображає позивачів. Добровільно виписатись та виїхати з квартири відповідачка відмовляється. Відповідачка погрожує позивачам вбивством, жорстоко побила ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та вимагала щоб позивачі виїхали з квартири. З приводу таких дій відповідачки позивачі звертались до Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області. Однак заходи громадського впливу бажаного результату не дали. Таким чином, позивачі вважають, що відповідачка систематично порушує правила співжиття і це робить неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі, а заходи запобігання та громадського впливу виявились безрезультатними. Крім того, відповідачка не сплачує комунальні послуги та витрати по утриманню квартири. 18.11.2007 року відповідачка протиправно вигнала позивачів з квартири, змінила замки і не впускає назад, усі особисті речі позивачів залишились у квартирі. Вони були змушені проживати у чужих людей, а родичку ОСОБА_5 за якою потрібний постійний нагляд, оскільки  вона є інвалідом 1 групи, відвезли до родичів у іншому місті. Крім того, діями відповідачки позивачам заподіяна моральна шкода, яка полягає у необхідності докладати додаткових зусиль для організації житла, проживанням у чужих людей, приниженням гідності позивачів, втратою роботи з вини відповідачки, нервовому хвилюванні у зв’язку з постійними сварками.

Позивачі просили усунути перешкоди у користуванні Ѕ частиною квартири, розташованої у м. Дніпропетровську по вул. Комунарівській, 7/5, шляхом вселення в спірну квартиру, виселити відповідачку зі спірної квартири за неможливістю спільного проживання, без надання іншого приміщення, встановити фактичне місце проживання та зняти з реєстрації малолітніх дітей ОСОБА_6 від першого шлюбу - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованих за тимчасовим місцем проживання матері у м. Дніпропетровську по вул. Комунарівській, 7/5, зобов’язати відповідачку не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вселенні та користуванні квартирою, зобов’язати  Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області у 10 денний термін усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою, шляхом зняття з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 відповідачки, стягнути з відповідачки на користь позивачів моральну шкоду у сумі рівній розміру ста мінімальних заробітних плат встановлених на час розгляду справи у розмірі         60 500 грн.  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, вона же діяла як представник співпозивача ОСОБА_5 за довіреністю, представник позивачки ОСОБА_2, співпозивач ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити. В судовому засіданні позивачка пояснила, що у 2007 році до неї звернувся її син з проханням прописати його дружину. Особисто з відповідачкою питання щодо прописки вона не обговорювала і написала заяву до ЖЕКу разом з сином у квітні 2007 року про реєстрацію ОСОБА_6 в спірній квартирі, однак вона зробила на заяві письмове зауваження, що прописує ОСОБА_6 до 24.10.2007 року. Після спливу зазначеного строку, відповідачка не бажає зніматися з реєстрації, прописала своїх неповнолітніх двох дітей, влаштовує скандали, погрожує, б”ється. Як пояснила позивач, вона не проживає в спірній квартирі з листопада 2007 року, оскільки їй чине перешкоди відповідачка. Її син разом з відповідачкою змінив замки від вхідних дверей квартири і їй нові ключі не дають. Всі конфлікти в сім”ї провокує відповідач, вона агресивно налаштована і разом з нею проживати не можливо, оскільки вона порушує суспільний порядок.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні. У подальше судове засідання не з’явилась, про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, про що у судовому засіданні повідомив її чоловік ОСОБА_3, який є третьою стороною по справі. В судовому засіданні відповідачка пояснила, що дійсно позивачка ОСОБА_1 не проживає на даний час в спірній квартирі, замок дійсно був змінений і ключі від квартири ОСОБА_1 вони не давали. У неї з позивачкою з самого початку проживання в цій квартирі склалися погані стосунки, оскільки ОСОБА_1 вибір свого сина не схвалила через велику різницю у їх віці та наявність у неї двох малолітніх дітей. Співпозивачка ОСОБА_5 взагалі в цій квартирі не проживала з самого початку, коли вона почала проживати в спірній квартирі як член сім”ї.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не підтримав та просив відмовити у їх задоволенні. Пояснив, що відповідачка є його дружиною, вони проживають разом, ведуть спільне господарство, іншого житла а ні у нього, а ні у відповідачки не має, йти нікуди. Позивачка, його мати, з самого початку ставилася дуже погано до його дружини, їй не сподобалося то, що у його дружини є двоє дітей і вона набагато його старше. Пояснив, що сама позивачка постійно провокувала конфлікти. Свою особисту згоду на прописку відповідачки він давав і мати його також давала таку згоду.

    Суд вислухавши пояснення позивача, представника позивача, співпозивача, третьої особи, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, позивачу по справі, та ОСОБА_3, третій особі по справі (а.с.7).

Як зазначено в довідці КЖЕП № 25 від 21.07.2008 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, син ОСОБА_3, тітка ОСОБА_5, чоловік ОСОБА_4, невістка ОСОБА_6, яка зареєстрована тимчасово з 24.04.2007 року по 24.10.2007 року, дочки невістки – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.43, 44, 88). Згідно штампу в паспорті відповідачки вона зареєстрована за вищезазначеною адресою з 24.04.2007 року. Заяву про зняття з реєстрації за вказаною адресою ОСОБА_6 не подавала.

Встановлено, що ОСОБА_6, відповідач по справі, та ОСОБА_3, третя особа по справі, перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30 березня 2007 року (а.с.29). Від першого шлюбу відповідачка ОСОБА_6 має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.43, 44). Встановлено, що діти на даний час проживають у родичів відповідачки у с.Військове по вул. Хомутини, що знаходиться у Солонянському районі Дніпропетровської області (а.с. 174).

Як встановлено в судовому засіданні, у квітні 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 особисто підписали заяву до КЖЕП № 25 з проханням  зареєструвати відповідачку у спірній квартирі. Як зазначено в листі КЖЕП № 25 від 01.10.2008 року та згідно пояснень в судовому засіданні позивачки ОСОБА_1 вона дописала самостійно на цій заяві, що прописує дружину сина тимчасово на півроку до 24.10.2007 року (а.с.100), зазначена заява на вимогу суду надана не була через її втрату.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначеним Законом не передбачена тимчасова прописка. Цим Законом передбачено поняття „місце перебування”, це коли особа проживає в адміністративно-територіальній одиниці строком менше шести місяців.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка проживає в спірній квартирі з серпня 2007 року, тобто на час звернення до суду пройшло понад 9 місяців.

При цьому, як роз”яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1.11.1996 р. № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім”ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що письмова згода співвласників на реєстрацію відповідачки була надана, відповідачка була зареєстрована в цій квартири та вселилася як член сім”ї співвласника квартири, веде з ним спільне господарство. Спірна квартира є постійним місцем проживання відповідачки.  Право власності на нерухомість за відповідачко не зареєстровано (а.с.41).

Так, відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім’ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім’ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

    Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачка, як член сім’ї власника частини спірної квартири, а саме її чоловіка ОСОБА_3 має право користуватись жилим приміщенням нарівні з власниками квартири та вселяти у квартиру своїх неповнолітніх дітей і тому немає підстав для її виселення та зняття з реєстрації її та її неповнолітніх дітей, оскільки неповнолітні діти реєструються за місцем проживання батьків.

Факт, що позивачка надала згоду на реєстрацію відповідачки в спірній квартирі тільки на півроку не доведений в судовому засіданні.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що у теперішній час відповідачка перешкоджає доступу ОСОБА_1 у спірну квартиру, що підтверджується показаннями у судовому засіданні сторін, актом від 23.07.2008 року, складеним сусідами позивачів, та засвідчений начальником КЖЕП № 25, а саме, відповідачка змінила замки на вхідній двері та не надає позивачам нові ключі (а.с.160). Факт зміни замку та відсутності ключів від квартири у позивачки в судовому засіданні, а ні відповідачка, а  ні третя особа, не заперечували в судовому засіданні.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_6 дійсно замінила замки на вхідній двері у квартирі АДРЕСА_1 та перешкоджає доступу ОСОБА_1 у спірну квартиру.

Свідок ОСОБА_11 також у судовому засіданні підтвердила той факт, що позивачі з жовтня 2007 року не проживають у спірній квартирі.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають у неї у зв’язку з протиправними діями відповідачки, яка вигнала їх з квартири та погрожувала фізичною розправою.

З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області з заявами у відношенні свого сина ОСОБА_3 та невістки ОСОБА_6 за здійснення ними самоуправних та протиправних дій. По даному факту в Ленінському РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зареєстровані матеріали від 01.10.2007 року, 17.10.2007 року, 19.10.2007 року (а.с.72).

23 жовтня 2007 року Ленінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по ст. 296 ч.1 КК України відносно ОСОБА_6 (а.с.108).

Проте, встановлено, що  ОСОБА_1 постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та усі інші рішення Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області не оскаржувала. Тобто, належні та допустимі докази щодо систематичної антигромадської поведінки з боку ОСОБА_6 відсутні. У в зв’язку з чим, обґрунтування позивачки щодо виселення відповідачки з спірної квартири через те, що вона систематично порушує правила співжиття і робить неможливим їх спільне проживання посилаючись при цьому на ст.116 ЖК України, ніякими належними доказами не підтверджується.

Скарга або заява громадянина до органів внутрішніх справ не є доказом винності особи на дії якої звертаються.  

В ході судового розгляду даної цивільної справи, суд прийшов до висновку, що між позивачкою ОСОБА_1 з одної сторони та ОСОБА_3, ОСОБА_6 з іншої сторони склались особисті неприязні стосунки, взагалі відсутнє взаємопорозуміння між сином та матір”ю, усі налаштовані агресивно один до одного. На цій основі між ними виникають конфлікти, в ході яких обидві сторони пишуть друг на друга заяви, звинувачують один одного. Що підтверджується також листом начальника Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, в якому зазначено, що Ленінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області та Прокуратурою Ленінського району по вказаним фактам  неодноразово проводились перевірки, за результатами яких сторонам виносились офіційні попередження (а.с.118).

В той саме час, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 має законні, правові підстави для проживання і користування належною їй частиною квартири АДРЕСА_1 та чинення їй перешкод з боку відповідачки в проживанні і користуванні жилим приміщенням, яке належить їй на праві власності, є прямим порушенням її законних прав.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 має бути вселена у спірну квартиру без будь-яких перешкод з боку відповідачки.    

В судовому засіданні не доведений факт проживання в спірній квартирі позивачки ОСОБА_5 до вселення ОСОБА_6 в цю квартиру, а як наслідок і чинення їй перешкод у проживанні цією квартирою з боку відповідачки, також не доведений факт чинення перешкод з боку відповідачки позивачу ОСОБА_4

Обґрунтування позивачкою позовних вимог тим, що відповідачка не сплачує комунальні послуги на квартиру не є підставою для виселення та зняття з реєстрації, так позивачка має право звернутися в судовому порядку до ОСОБА_6 з позовом про стягнення витрат на оплату комунальних послуг.

Що стосується позовних вимог в частині встановлення фактичного місця проживання та зняття з реєстрації неповнолітніх дітей відповідачки, встановлення останнього місця навчання, то суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1 ст. 11  ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі і тому аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що позивачами не доведений факт заподіяння ним відповідачкою моральної шкоди і тому немає підстав для відшкодування шкоди.

    Керуючись ст. 391 ЦК України,  ст. 156 ЖК України, Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. №2 із змінами та доповненнями „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_3, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Ленінського району м. Дніпропетровська про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, встановлення місця проживання малолітніх дітей, зняття з реєстрації та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково .

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй Ѕ частиною квартири АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_6, шляхом вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Зобов’язати ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вселенні та користуванні квартирою № 5 по вул. Комунарівській, 7 у м. Дніпропетровську.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити .

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                К.О. Скрипник