справа № 2-2625/09р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
31 серпня 2009 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Скрипник К.О.,
при секретарі Олексієнко О.В.;
за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання квартири, -
В С Т А Н О В И В:
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає на необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання квартири - задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання квартири у розмірі 564,12 гривні (п’ятсот шістдесят чотири гривні 12 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 331 гривня (триста тридцять одна гривня).
В іншій частині позовних вимог - відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя К.О. Скрипник
справа № 2-2625/09р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2009 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Скрипник К.О.,
при секретарі Олексієнко О.В.;
за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання квартири, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка 18 лютого 2009 року звернулась до суду з позовом, в якому вказала, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 04 серпня 1984 року по 22 вересня 2006 року. У період шлюбу 02 грудня 1997 року, сторонами була придбана квартира № 41 на ж/м ОСОБА_3, 14 у м. Дніпропетровську, яка належить сторонам на праві спільної часткової власності, по Ѕ частині кожному на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2008 року. Однак з часу придбання квартири відповідач не несе витрат на її утримання, у зв’язку з чим позивачка змушена особисто здійснювати сплату житлово-комунальних послуг. Враховуючи строк позовної давності позивачка просила стягнути з відповідача кошти на утримання квартири за період з лютого 2006 року по час подання позовної заяви у розмірі 4856,21 грн., що складає половину понесених нею за цей час витрат.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилалась на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні. Суду пояснив, що він у спірній квартирі не проживає, не є споживачем житлово-комунальних послуг і тому немає підстав для стягнення з нього коштів на утримання квартири.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 1984 року по 06 червня 2007 року (а.с.8).
В силу ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2008 року, встановлено, що у період спільного сумісного шлюбного життя сторонами, за спільні кошти була придбана квартира № 41 на ж/м ОСОБА_3, 14 у м. Дніпропетровську згідно договору купівлі-продажу від 02 грудня 1997 року, зареєстрованого на товарній біржі «Феміда» за № 165, зареєстрованого у КП «ДМБТІ» у реєстрову книгу за № 265п за реєстровим № 76, право власності на яку було зареєстровано за позивачкою. Вказаним рішенням суду, за ОСОБА_2 визнано право власності на Ѕ частину квартири № 41 на ж/м ОСОБА_3, 14 у м. Дніпропетровську (а.с.13).
Встановлено, що на даний час відповідач своє право власності, відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2008 року, в КП”ДМБТІ” не зареєстрував без поважних причин. На запитання суду відповідач зазначив, що вважає це за недоцільне. У в зв’язку з чим, суд вважає, що відповідач повинен нести витрати на утримання квартири.
У судовому засіданні встановлено та не оспорювалось сторонами, що відповідач у спірній квартирі з часу розлучення не проживає.
Однак суд вважає, що оскільки на теперішній час він є співвласником квартири № 41 на ж/м ОСОБА_3, 14 у м. Дніпропетровську, то з 23 грудня 2008 року (з часу набрання чинності рішенням суду від 12 грудня 2008 року) повинен нести витрати по її утриманню.
Так, згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.
Також судом встановлено, що у квартирі № 41 на ж/м ОСОБА_3, 14 у м. Дніпропетровську на теперішній час зареєстровані ОСОБА_4, її дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітній син сторін – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно ст. 156 Житлового кодексу України, члени сім’ї власника будинку (квартири) зобов’язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
Дослідивши усі надані позивачкою квитанції, суд вважає, що за період з 23 грудня 2008 року по 18 лютого 2009 року, позивачкою були понесені витрати по утриманню спірної квартири, а саме сплаті комунальних послуг, послуг тепло-, енерго-, газо-, водопостачання на загальну суму 1880,44 грн.
Таким чином, оскільки витрати по утриманню квартири повинні були нести окрім власників і члени їх сім’ї, які зареєстровані у квартирі, суд приходить до висновку, що понесені позивачкою витрати із розрахунку на одну особу складають 376,08 грн. (1880,44 грн. /5 осіб).
В той саме час, суд враховує той факт, що у квартирі № 41 на ж/м ОСОБА_3, 14 у м. Дніпропетровську зареєстрований неповнолітній син сторін - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, витрати по утриманню квартири за якого повинні бути порівну сплачені сторонами, а саме по 188,04 грн. з кожного (376,08 грн./2).
Так, відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов’язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільнює винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.
У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню кошти на утримання квартири у розмірі 564,12 грн., оскільки він будучи співвласником спірної квартири та батьком неповнолітнього ОСОБА_8, який зареєстрований у спірній квартирі повинен був нести витрати по її утриманню, однак оплату за ці послуги здійснювала за нього позивачка.
В силу ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню, понесені позивачкою витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. та пропорційно до задоволених вимог витрати на отримання правової допомоги у розмірі 250 грн., що загалом складає 331 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. 156 ЖК України, ст. ст. 322, 360, 615, 625 ч.1 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання квартири - задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання квартири у розмірі 564,12 гривні (п’ятсот шістдесят чотири гривні 12 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 331 гривня (триста тридцять одна гривня).
В іншій частині позовних вимог - відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя К.О. Скрипник