ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
17.11.2009 Справа №2-15/4645-2009
За позовом Кримської республіканської організації «Товариство сприяння обороні України» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 1, ідентифікаційний код 02728192)
До відповідача Торгово-виробничого концерну «Білонг» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 1, ідентифікаційний код 31829417)
Про розірвання договору оренди та зобов’язання вчинити певні дії
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
представники:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи: Кримська республіканська організація «Товариство сприяння обороні України» звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Торгово-виробничого концерну «Білонг» про розірвання договору оренди майданчика по пр. Кірова, 1 у м. Сімферополі, укладеного між позивачем та відповідачем від 01.11.2002 р., виселення відповідача із прибудованих до будівлі по пр. Кірова, 1 у м. Сімферополі, торговельних приміщень, спонукання відповідача передати прибудовані торговельні приміщення до будівлі по пр. Кірова, 1 у м. Сімферополь Кримській Республіканській організації «Товариство сприяння обороні України».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем за договором оренди від 01.11.2002 р. було передано відповідачу в користування майданчик площею 161,2 кв.м, на якому відповідачем були побудовані торговельні приміщення. Позивач вважає вказані приміщення, побудовані відповідачем , такими, що з ним не узгоджувалися, через що позивач вважає, що відповідачем допущені істотні порушення умов договору, що, відповідно, є підставою для розірвання договору. Крім того, позивач просить суд передати йому вказані приміщення, побудовані відповідачем, оскільки вони побудовані на майданчику, який належить позивачу та примикають до будівлі, яка належить позивачу.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, зазначає, що ним не допускалися порушення умов договору оренди, приміщення, побудовані на орендованому майданчику, відповідають умовам договору оренди. Крім того, в 2004 році відповідачем зареєстроване право власності на вказані приміщення.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
01.11.2002 р. між Кримською республіканською організацією «Товариство сприяння обороні України» (Орендодавец) та Торгово-виробничим концерном «Білонг» (Орендар) був укладений договір оренди (а.с. 6).
Пунктом 1.1 зазначеного Договору встановлено, що Орендодавець передає Орендарю в користування майданчик, розташований на крильці будівлі по зовнішнім контурам стін за адресою м. Сімферополь, пр. Кірова, 1. Вказаний майданчик представляє з себе необлаштований відкритий майданчик без комунікацій (води, опалення, електроенергії тощо) площею 170 кв.м, в тому числі 170 кв.м передається Орендареві для обладнання торгових та господарських приміщень, на 62 кв.м облаштовується вестибюль загального користування.
Термін оренди обумовлений пунктом 1.2 Договору оренди та становить з 01.12.2002 р. по 30.11.2012 р.
Згідно з пунктом 2.3 Договору оренди Орендар своїми силами та за власний кошт має право обладнати на майданчику торговельні павільйони з фасадом з алюмінієвих металоконструкцій, згідно схеми, погодженої з Орендодавцем. (додаток № 1)
Відповідно до пункту 2.2.3 Договору оренди Орендар є власником возведених ним торгових павільйонів (торгових та господарських приміщень), самостійно експлуатує їх, розпоряджується ними, здійснює в них господарську діяльність на власний розсуд.
Відповідно до пункту 4.2 Договору дострокове розірвання договору допускається лише за згодою сторін або на підставах, передбачених чинним законодавством.
01.11.2002 р. сторонами був складений акт приймання-передачі майданчика площею 170 кв.м, розташованого по пр. Кірова, 1 в м. Сімферополі. (а.с. 7)
Згідно додатку № 1 до договору оренди затверджена схема побудови об’єкта.
Оскільки цивільно-правові відносини за договором оренди виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень).
Стаття 759 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частин 1, 3 статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично поставив питання про розірвання договору оренди, проте сторонами не досягнуто згоди щодо цього.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Проте, позивачем в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду жодних доказів порушення відповідачем умов договору оренди.
Відповідно до статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Право наймодавця на дострокове розірвання договору може бути здійснене шляхом пред'явлення такої вимоги до наймача, а в разі якщо наймач заперечує проти дострокового розірвання договору, наймодавець вправі звернутися з відповідним позовом до суду.
Позивачем не представлено суду існування зазначених обставин, які давали б йому право звернутися до суду з вимогою про розірвання договору оренди.
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що за відповідачем було зареєстроване право власності на побудовані торговельні приміщення за адресою пр. Кірова, 1 в м. Сімферополь, загальною площею 161,2 кв.м, на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 26.03.2004 р. № 632. (а.с. 37)
Вказане право власності було зареєстроване в СМБРТІ, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності від 13.04.2004 р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3327503 від 13.04.2004 р. (а.с. 40)
Статтею 41 Конституції України декларується непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Аналогічне положення закріплене в статті 321 Цивільного кодексу України
Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, є необґрунтованою вимога позивача про передачу йому торговельних приміщень, які належать відповідачу.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.
Позивачем не представлено доказів порушення його прав з боку відповідача.
Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди майданчика по пр. Кірова, 1 у м. Сімферополі, укладеного між Кримською республіканською організацією «Товариство сприяння обороні України» та Торгово-виробничим концерном «Білонг» від 01.11.2002 р., виселення відповідача із прибудованих до будівлі по пр. Кірова, 1 у м. Сімферополі, торговельних приміщень, спонукання відповідача передати прибудовані торговельні приміщення до будівлі по пр. Кірова, 1 у м. Сімферополь Кримській Республіканській організації «Товариство сприяння обороні України», отже у позові слід відмовити.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.