ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року м. Київ К/800/1158/17

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Мороз Л.Л.,

секретарів судового засідання: Гуловій О.І., Кравс С.В.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Шевчука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанцій адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатолівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року,

в с т а н о в и в :

В березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної М.А. (далі - Уповноважена особа Фонду; ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», Банк відповідно), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просив:

визнати незаконним рішення Уповноваженої особи Фонду, оформлене листом від 1 березня 2016 року вих. №05-10996 щодо відмови у визнанні ОСОБА_3 вкладником ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на суму вкладу в розмірі 7275,90 дол. США і щодо відмови у включенні ОСОБА_3 до реєстру вкладників ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», які мають право на отримання компенсації за рахунок Фонду;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду визнати ОСОБА_3 вкладником ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на суму вкладу в розмірі 7275,90 дол. США і включити ОСОБА_3 до реєстру вкладників Банку, які мають право на отримання компенсації за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов'язати Фонд включити ОСОБА_3 як вкладника ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на суму вкладу в розмірі 7275,90 дол. США до Загального реєстру вкладників ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є вкладником Банку і має право на отримання гарантованої суми відшкодування за своїм вкладом за рахунок коштів Фонду. Позивач вважає, що Уповноважена особа Фонду безпідставно відмовляється включити його до переліку вкладників Банку, у зв'язку з чим заявлено цей позов.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 17 листопада 2016 року закрив провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 грудня 2016 року залишив зазначену ухвалу суду першої інстанції без змін.

При постановленні зазначених ухвал суди взяли до уваги висновки Верховного Суду України, висловлені в постановах від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а16, від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15.

Зокрема з покликанням на положення частини першої статті 2, пункту 1 частини першої статті 3, частини другої статті 4, частини першої статті 17 КАС, а також частин першої, третьої статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пункт 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій відзначили, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Позаяк спір у цій справі фактично виник у зв'язку зі здійсненням процедури ліквідації (банкрутства) Банку, то такий повинен розглядатися в порядку господарського судочинства України.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України при прийнятті цієї ухвали виходить з такого.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20 березня 2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку». За цим рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку, а Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації Банку призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А.

Судячи зі змісту позову, звернення позивача з цим позовом до суду, зумовлено відмовою Уповноваженої особи Фонду включити його до переліку вкладників Банку на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 2 листопада 2015 року в цивільній справі № 462/7822/14-ц. Така відмова мотивована тим, що кошти за своїми вкладами в Банку позивач отримав в повному обсязі в межах гарантованої суми відшкодування, тому немає підстав вважати, що права позивача порушено.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. За частиною третьою цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) <…>.

За частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною першою статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, <…>.

Поряд з тим, частина третя цієї ж статті містить перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а саме: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Таким чином, за правилами, встановленими КАС, розглядаються тільки ті публічно-правові спори, які виникли у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, за умови, що вирішення таких спорів законом не віднесено до інших юрисдикційних форм захисту. При розмежуванні цих форм важливо з'ясувати передусім характер (зміст) спірних правовідносин, що виникли між їх учасниками, а також становище (правовий статус) останніх по відношенню один до одного у цих правовідносинах.

Для з'ясування суті правовідносин, що склалися між позивачем і відповідачем в аспекті обставин цієї справи, на думку колегії суддів, у першу чергу потрібно зважити на статус і повноваження Фонду, мету його створення і поставлені завдання.

За частиною першою статті 1 Закону № 4452-VI цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: 1) веде реєстр учасників Фонду; 4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; 8) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункти 1, 4, 8 частини другої статті 4 Закону).

За частиною першою, другою статті 6 Закону № 4452-VI у межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 4452-VI, Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону № 4452-VI тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня «спеціаліст») та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства можемо підсумувати, що Фонд як публічна установа, що виконує спеціальні функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, наділений владними управлінськими функціями, необхідними для виконання свого основного завдання.

У спірних відносинах Уповноважена особа Фонду (якій за Законом делеговано повноваження Фонду) стосовно вкладників банку реалізовує надані їй владні управлінські повноваження, передбачені Законом № 4452-VI. Одним із цих повноважень є формування переліку вкладників банку, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду. Зазначений перелік вкладників (з розрахованою сумою відшкодування за вкладами) надалі є підставою для формування Фондом Загального реєстру вкладників, відповідно до якого здійснюються відшкодування за вкладами за рахунок Фонду.

Без включення особи до переліку вкладників, а відтак і до Загального реєстру вкладників відшкодування коштів за вкладами в банку цій особі не відбудеться. Отож відмова відповідача включити позивача до переліку вкладників фактично позбавляє його на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладами в Банку. Оскільки позивач не погоджується з мотивами відмови, він має право оскаржити до суду рішення/дії Уповноваженої особи Фонду з метою захисту своїх порушених прав як вкладника Банку.

Зважаючи на нормативне регулювання, яке підлягає застосуванню до спірних відносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір, який виникає у зв'язку з відмовою Уповноваженої особи Фонду у включенні позивача до переліку вкладників Банку, що мають право на отримання гарантованої суми відшкодування за своїм вкладом, позаяк він пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, є публічно-правовим (в розумінні статті 17 КАС), відтак належить до юрисдикції адміністративних судів.

Суди попередніх інстанцій в цій справі дійшли помилкового висновку про те, що спірні правовідносини склалися у зв'язку з ліквідацією банку внаслідок визнанням його банкрутом, відтак їхній висновок про підвідомчість цього спору господарському суду не ґрунтується на правильному застосуванні норм закону.

Відповідно до частини першої статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За правилами частини четвертої і п'ятої цієї статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року в цій справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді А.В. Єрьомін

Л.Л. Мороз