Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді Жигановської О.С.

суддів: Косигіної Л.М., Кочетова Л.Г.

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до гаражного кооперативу „Прогрес" про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 06.10.2011

року

встановила :

У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом. Зазначив, що з 01.08,2005 року працював на посаді чергового у гаражному кооперативі „Прогрес". Наказом голови правління гаражного кооперативу від 01.12.2010 року за №15 його звільнено з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України - в зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров' я.

Посилаючись на те, що звільнення є незаконним, проведено з порушенням вимог трудового законодавства, позивач просив задовольнити позовні вимоги: скасувати наказ №15 від 01.12.2010 року; поновити його на посаді чергового гаражного кооперативу "Прогрес"; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 06.10.2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати згадане рішення і постановити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі. Апелянт зазначає, що суд неповно з'ясував обставини справи, невірно дослідив та оцінив докази, порушив норми процесуального і матеріального права.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав,

Справа №22ц/0б90/2836 Головуючий в 1 інстанції Коломієць ОС.

категорія 52 Доповідач Жигановська О.С.

Відповідно до п. 2 ст.40 КЗпП України власник або

уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір з

працівником у випадку виявленої невідповідності працівника

займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров"я

який перешкоджає продовженню даної роботи.

Судом встановлено, що позивач 05.08.2005 року був прийнятий

на роботу у гаражний кооператив „Прогрес" на посаду чергового

Наказом голови правління гаражного кооперативу „Прогрес" №15 від

01.12.2010 року ОСОБА_2 звільнено з роботи" з 01.12.2010

року на підставі п.2 ст.4 0 КЗпП України в зв'язку з виявленою

невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я (а.с.24)

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд 1

інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено з

дотриманням норм трудового законодавства. Такий висновок суд є

правильним і ґрунтується на повно встановлених і досліджених

обставинах справи. Суд надав .належну оцінку зібраним по справі

доказам і вирішив спір із дотриманням вимог ст.4 0 п.2, 232 КЗпП

України.

Як встановлено судом, на час прийняття на роботу ОСОБА_2Б,

надав роботодавцю документи, що підтверджують його інвалідність

тобто посвідчення №172011, відповідно до якого позивач є інвалідом

2 групи загального захворювання, а також довідку до акту огляду

МСЕК, 35 якою ОСОБА_2 протипоказана робота в

загальновиробничих умовах (а.с.36,37).

Відповідно до висновку Житомирської міжрайспецпсих МСЕК

ОСОБА_2 з 10.06.2008 року безстроково встановлена 2 група

інвалідності по загальному захворюванню та протипоказано роботу в

загальновиробничих умовах (а.с.39).

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача -

голова гаражного кооперативу „Прогрес" ОСОБА_4, на час прийняття

ОСОБА_2 на роботу формулювання щодо протипоказань позивачу

працювати у „загальновиробничих умовах" були сприйняті як заборона

працювати на виробництві. Оскільки гаражний кооператив не є

виробництвом у прямому розумінні цього терміну, то не виникало

сумнівів щодо можливості ОСОБА_2 виконувати роботу чергового

гаражного кооперативу. Проте, в процесі роботи ОСОБА_2 в

гаражному кооперативі позивач проявляв агресію до працівникі

кооперативу та його керівництва, допускав порушення трудової

дисципліни тощо. Така неадекватна поведінка ОСОБА_2

спонукала керівництво кооперативу звернутись до голови

Житомирської міжрайспецпсих МСЕК із запитом щодо можливості роботи

позивача на посаді охоронця гаражного кооперативу (а.с.40).

В зв'язку з чим була отримана відповідь що дана робота

ОСОБА_2 протипоказана (а.с.41). Перевести ОСОБА_5 на

іншу роботу було неможливо за відсутності відповідних вакансій у

гаражному кооперативі.

За таких обставин, коли робота протипоказана працівникові за

станом здоров'я і ця обставина виявлена після укладення трудового

договору, відповідач правильно розірвав з ним трудовий договір на

підставі п.2 ст.4 0 КЗпП України, що також підтверджується і

висновками територіальної державної інспекції праці у Житомирській

області (а.с.50-51).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та

не свідчать про порушення судом норм матеріального чи

процесуального права.

Посилання апелянта на те, що підставою для його звільнення за п.2 CT.40 КЗпП України міг би бути тільки відповідний висновок медико-соціальної експертизи, а лист Житомирської міжрайспецпсих МСЕК від 04.05.2011 року не може бути прийнятий до уваги, є

необґрунтованими.

Пунктом 2 CT.4 0 КЗпП України не передбачено обов'язковість висновку медико-соціальної експертизи для звільнення працівника з даних підстав. Відповідно до змісту п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" підтвердженням стану здоров'я працівника у випадку звільнення за п.2 ст.4 0 КЗпП України можуть бути фактичні дані,

які підтверджують, що внаслідок стану здоров'я працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов'язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує...

У даному випадку такими фактичними даними є висновок Житомирської міжрайспецпсих МСЕК, яким ОСОБА_2 з 10.06.2008 року, тобто вже після прийняття на роботу, безстроково встановлена 2 група інвалідності по Загальному захворюванню та протипоказано роботу в загальновиробничих умовах та відповідь голови МСЕК (а.с.41) . Доводи апелянта, що у названій відповіді зазначено протипоказання щодо його роботи охоронцем, а він працював черговим, не впливає на правильність висновків суду.

Посада охоронця була перейменована на „черговий" без зміни функціональних обов'язків (а.с.43). А згідно листа голови Житомирської міжрайспецпсих МСЕК від 04.05.2011 року ОСОБА_2 протипоказано за станом здоров'я обіймати посаду чергового в гаражному кооперативі „Прогрес" (а.с.б5).

Є безпідставними посилання ОСОБА_2 на порущення судом вимог ст.17 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки дані норми не поширюються на спірні правовідносини.

Враховуючи наведене, підстав для скасування рішення суду не

вбачається.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 19, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 06.10.2011 року

залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно: суддя апеляційного суду

Житомирської області ОСОБА_6