Справа № 2-а-23 /2010р

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2010 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Срокіної І.І.,

за участю секретаря - Скрипка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації та управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі м .Харкова про визнання неправомірними дій відповідачів, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, а також виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відшкодування витрат на правову допомогу,-

встановив:

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації та управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі м .Харкова про визнання неправомірною бездіяльності відповідачів, зобов’язання здійснити з 01.01.2006 року по момент винесення рішення судом перерахунку та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду , заподіяну здоров’ю, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання провести з 01.01.2006 року по момент винесення рішення судом перерахунок та виплату недоотриманої суми державної пенсії в розмірі не меншому 8 мінімальних пенсій за віком, згідно ст.49, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2006-2009 р., зобов’язати в подальшому виплачувати основну пенсію згідно ст.. 49, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 2 групи 1 категорії осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, виходячи з фактичного розміру мінімальної пенсії за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічну разову допомогу на оздоровлення, а також стягнення витрат по оплаті послуг на правову допомогу в розмірі 500,00 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що він, відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і, як інвалід II групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями), в значно нижчому розмірі, ніж передбачено зазначеним.Законом, у зв’язку з чим звернувся до УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова із заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до чинного законодавства, але отримав відмову, мотивовану тим, що його вимога безпідставна, а нарахування проводиться правильно, на підставі Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року.

Посилаючись на те, що бездіяльність УПФ щодо відмови йому в перерахунку пенсії відповідно до Закону № 796 є протиправною, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати його нарахувати та виплатити державну пенсію, як інваліду другої групи, захворювання пов’язане з Чорнобильською катастрофою та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2006 року по момент винесення рішення судом.

Також, відповідно до ст. 48 Закону № 796-ХІІ, як інвалід 2 групи, він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, проте зазначену допомогу отримує в значно нижчому розмірі.

У зв’язку з чим звернувся до Управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі м. Харкова із заявою про перерахунок йому допомоги відповідно до чинного законодавства, але отримав відмову, мотивовану тим, що нарахування проводиться правильно, на підставі Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року. Посилаючись на те, що бездіяльність відповідача щодо відмови йому в перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону № 796 є протиправною, позивач просив суд зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі м. Харкова та Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації усунути порушення і провести нарахування та виплату зазначеної допомоги у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2006 - 2009 роки.

Також просить зобов’язати відповідачів здійснювати відповідні нарахування та виплати з основної, додаткової пенсії, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону та щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ст. 48 Закону у подальшому, а також стягнути з відповідачів витрати по оплаті послуг на правову допомогу в розмірі 500,00 грн.

В судове засідання сторони не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; позивач, в разі його неявки, просив розглядати справу у його відсутності, відповідачі направили до суду письмові заперечення з проханням проводити розгляд справи у відсутності їхніх представників, тому суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін.

Представником управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова у направлених до суду запереченнях на позов, зазначає, що не заперечує стосовно статусу позивача, який дійсно має право на отримання додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону № 796-ХІІ, проте, посилаючись на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постанову КМ України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», тому вважає, що підстав для виплати пенсії в інших розмірах немає.

Представники Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації та управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі м. Харкова у своїх письмових запереченнях посилались на те, що діяли відповідно до норм чинного законодавства, зокрема відповідно до Постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та просили при вирішенні спору відмовити позивачеві в задоволенні вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії № 020692, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 та 54 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції У країни громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 р. № 796 «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 зазначеного Закону, держава взяла на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язалася відшкодувати її за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4,

встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не. можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності - восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах 75 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Положення даних норм співпадає з приписом п.4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року № 523.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допоміг, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та Законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну, здоров’ю, визначаються Законом України «Про державне соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Абзац 3 ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачає встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюються Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначених відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року та № 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Згідно ч. 3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 05.10.2006 р. № 231-V встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок

Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою КМУ від 30 травня 1997 р. № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.2 Постанови від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень ст. 50, 54 Закону № 796, КМУ встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідали розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього csopy, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню Підлягає розмір прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого Визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ч. З ст. 28 Закону № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно зі ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 р.» - прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірі з 01 січня 2006 р. - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня -366 грн.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.» - прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірі з 01 січня 2007 р. - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.

Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ, прожитковий мінімум становить з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. по 2 групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно законом «Про державний бюджет України» і не може корегуватися іншими нормативно-правовими актами.

До того ж, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення п.28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова щодо відмови в перерахунку з 01.01.2006 року основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є протиправними, у зв’язку з чим суд вважає, що перерахунку підлягає основна та додаткова пенсія ОСОБА_1 з 01.01.2006 року.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

ОСОБА_1 були також заявлені вимоги про зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України призначити йому надалі до виплати пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи виключно із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з наданих позивачем документів йому вже встановлена пенсія відповідно до вищевказаних законів, а подальший перерахунок пенсії відповідно до змін чинного законодавства є загальним обов’язком суб’єктів владних повноважень, на яких покладено застосування вказаного законодавства і судовому затвердженню не підлягає. Майбутні дії або бездіяльність суб’єктів владних повноважень не можуть бути визнані протиправними, у зв’язку з чим суд не знаходить підстав для задоволення в цій частині позовних вимог ОСОБА_1

Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 щорічно отримує щорічну разову допомогу на оздоровлення.

Вказані виплати здійснюються відповідними органами та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов'язок органів праці та соціального захисту населення здійснити призначення таких виплат та обов’язок виплатного центру здійснити вказані виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов'язок в оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України.

Протягом 2006, 2009 років та у 2007 році в період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р., у 2008 році з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. конкретні розміри разової щорічної допомоги на оздоровлення особам, постраждали внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи були встановлені певними нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» та нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік».

Таким чином, з 01.01.2007 року по 07.09.2007 року та 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. та протягом 20 2009 років органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати призначення виплатний центр виплачувати вказані допомоги у розмірах, встановлених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства у такій спосіб ґрунтується на висновках Конституційного Суду України наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997року № 4-зп, який у п. З зазначив наступне «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичною є практика коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасуваґ попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити призначення , перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які отримали таку допомогу у 2007 році протягом 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р., у 2008 році з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. та протягом 2006р., 2009р. у розмірах, встановлених законами державний бюджет на відповідні роки. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органів соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.

В 2006,2009році рішень Конституційного Суду України щодо визнання окремих норм законів не було, тому суд прийшов до висновку, що підстав для перерахунку зазначених допомог в 2006,2009 роках немає.

Щодо стягнення з відповідачів витрат по оплаті послуг на правову допомогу в розмірі 500,00 грн. в рівних частинах, зазначені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу, відповідно до акту приймання - передачі послуг від 30.10.2009 року ТОВ «Надія» надано консультативні послуги та складену позовну заяву із додатками, за що останній оплатив зазначені послуги у сумі 500,00 грн., проте до справи долучив не оригінал, а ксерокопію квитанції (а.с.24).

Також в позовній заяві позивач зазначив, що при зверненні до суду був змушений користуватися послугами адвокатів філії ТОВ «Надія» у м. Харкові, проте свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю до справи не надано, як і не надано вмотивованого розрахунку розміру послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”.

Керуючись ст. ст. 19, 46, 64,124,152 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 3, 6-9, 11, 17, 69-71, 159-163, 167, 186 КАС України, суд,-

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації та управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі м .Харкова про визнання неправомірними дій відповідачів, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, а також виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відшкодування витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова Щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2006 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити з 01.01.2006 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкова - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації та зобов’язання провести виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Харкові ради та зобов’язання провести перерахунок і в подальшому виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через Жовтневий районний суд м.Харкова заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та відповідної апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання такої заяви, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Срокіна I I.