Справа № 22Ц-3335/2007 р. Головуючий в 1 інстанції Очківський В.М.
Категорія 34 Доповідач Корзаченко І.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2007 року колегія судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Яворського М.А.
суддів Корзаченко І.Ф., Червінко К.С.
при секретарі Велицькому О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду від 16 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину,
встановила:
У червні 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину. Позов обґрунтовували тим, що ОСОБА_2 25 червня 2005 року вступив до Національного університету харчових технологій. Позивачкою укладено договір на навчання сина і підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр». Загальна вартість освітньої послуги складає 22000 грн. Посеместрово позивачка сплачує по 2750 грн. За 2005-2006 роки позивачкою сплачено 11000 грн. В 2007-2009 роках необхідно сплатити ще 11000 грн, 4 березня 2007 року ОСОБА_2 досяг повноліття. Відповідач не виконував обов'язків щодо забезпечення розвитку дитини. Позивачі просили стягнути з відповідача 5500 грн. за період навчання в 2005-2006 роках та 5500 грн. за період навчання в 2007-2009 роках.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 16 серпня 2007 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і невідповідності висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у стягненні додаткових витрат на дитину, суд послався на те, що рішенням суду з відповідача стягнуті аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_2 на період навчання, що відповідач не надавав згоди на платне навчання сина та що позивачі не довели, що навчання в університерті харчових технологій є необхідним для розвитку дитини.
З висновками суду не можна погодитись, оскільки вони не грунтуються на законі.
Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліменті не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо).
Встановлено, що син сторін ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2005 року навчається у Національному університеті харчових технологій. Позивачкою укладено договір на навчання сина і підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр». Загальна вартість освітньої послуги складає 22000 грн. Посеместрово позивачка сплачує по 2750 грн. У 2005-2006 роках та в лютому 2007 року всього позивачкою сплачено 11000 грн.
Колегія суддів вважає, що витрати на здобуття дитиною вищої освіти є витратами, що викликані особливими обставинами, у яких відповідач зобов'язаний брати участь.
Визначаючи розмір участі у обох батьків у додаткових витратах, колегія враховує, що позивачка і відповідач працюють, тому повинні нести вказані витрати порівну.
Вимоги позивачів про стягнення додаткових витрат за період після досягнення сином повноліття, тобто після 4 березня 2007 року не підлягають до задоволення, оскільки ст. 185 Сімейного кодексу передбачає стягнення додаткових витрат на дитину. Відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу правовий статус дитини має особа до досягненя нею повноліття. Відповідно до ст. 201 Сімейного кодексу до відносин між батьками і повнолітними дочкою, сином щодо надання їм утримання не застосовується норма ст. 185 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного рішення суду необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
На підставі ст. 185 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду від 16 вересня 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 500 гривень понесених додаткових витрат на дитину, 51 гривню витрат на судовий збір і 17 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього - 5568 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.