Справа №22 Ц 2434/2007 Головуючий у 1 інстанції Коцюрба М.П.

Категорія 01, 29 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Назарчука Р.А.,

суддів Березовенко Р.В., Оношко Г.М.

при секретарі Колесник Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво -Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа - відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Києво - Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про визначення місця проживання та реєстрації за місцем проживання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2006 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, третя особа -відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Києво -Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області, просили визначити за ними місце проживання в 2/3 частинах житлового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 належних на праві власності ОСОБА_3, зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Києво - Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області, зареєструвати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 в житловому будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3.3адоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як незаконне, і просив направити справу на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не встановила.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі разом з малолітніми дітьми постійно проживають, але не зареєстровані в 2/3 частинах житлового будинку по АДРЕСА_1, який на праві власності належить відповідачу - ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_3 є сином відповідача, який з дня народження зареєстрований та постійно проживає в будинку по АДРЕСА_1.

Позивачка ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 і невісткою відповідача, яка з 1996 року, тобто з моменту одруження поселилася в спірному житловому приміщенні, зі згоди власника, і постійно там проживає, а неповнолітні діти позивачів є онуками відповідача, і кожен з них проживає в спірному житловому приміщенні від народження. Всі вони проживають в будинку без реєстрації. Останнім часом відносини між сторонами зіпсувалися і відповідач відмовляє позивачці і її неповнолітнім дітям в реєстрації за місцем проживання.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін та письмових доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд вірно врахував, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого примішеня або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, що передбачено ч.3 ст.9 ЖК України.

Відповідно до вимог ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (картирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Крім того ч.4 ст. 156 ЖК України прямо передбачає, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу, яка в свою чергу передбачає, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

За таких обставин, колегія суддів визнає рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.

Апеляційна скарга висновків суду не спростовує і посилання на обставини, які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містить.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.