Справа № 22-ц-2357/2007 Головуючий у І інстанції Міланіч A.M.
Доповідач у II інстанції Березовенко Р.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого: Назарчука Р.А., суддів: Березовенко Р.В., Оношко Г.М., при секретарі: Колесник Н.І., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 травня 2007 року по справі за їх позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Клавдієве-Тарасівська селищна рада, Бородянський районний відділ земельних ресурсів про усунення перешкод в користуванні проїздом.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,
встановила:
У січні 2007 року позивачі звернулися до суду з даним позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Клавдієве-Тарасівська селищна рада, Бородянський районний відділ земельних ресурсів про усунення перешкод в користуванні проїздом від будинків №НОМЕР_4, 52, 54 та НОМЕР_3 до вул. Фрунзе шляхом знесення поставленого ними паркану.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обґрунтовували тим, що спірний проїзд є земельною ділянкою загального користування, яка належить сільраді і якою вони протягом тривалого часу користувалися і тому вважають, що відповідачі самовільно поставали паркаі і загородили вказаний проїзд, чим створили перешкоди і певні незручності, поскільки вони -позивачі тепер позбавлені можливості використовувати даний проїзд для виїзду на вул. Фрунзе зі своїх будинковолодінь.
Рішенням Бородянського районного суду від 16 травня 2007 року в позові було відмовлено.
Непогодившись з рішенням суду позивачами 25 травня 2007 року було подано заяву про його апеляційне оскарження, а 14 червня 2007 року було подано апеляційну скаргу, в якій вони просять скасувати рішення Бородянського районного суду від 16 травня 2007 року як незаконе і необгрунтоване, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення яким зобов»язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні проїздом загального користування від будинків №НОМЕР_4, 52, 54 та НОМЕР_3 до вул. Фрунзе шляхом знесення поставленого ними паркану.
Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно договору про виділення в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва від 05 червня 1960 року ОСОБА_6 було виділено в безстрокове користування земельну ділянку розміром 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 теперішній номер -АДРЕСА_2.
Відповідно до акту від 13 травня 1960 року про відведення в натурі зазначеної вище земельної ділянки загальною площею 1000 кв.м. та плану відведеної земельної ділянки спірний проїзд був частиною земельної ділянки ОСОБА_6.
Згідно договору дарування від 21 серпня 1962 року ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_7 прийняла у дар 1/2 частину незакінченого домоволодіння по АДРЕСА_2 і відповідно до п.І-а зазначеного договору до останньої - як до набувача перейшли усі права про надання земельної ділянки для будівництва.
Крім того судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04 жовтня 2001 року є власником 2/5 частин будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 і відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 30 квітня 2004 року йому передана у власність земельна ділянка за цією ж адресою площею 0, 1164 га.
Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками домоволодінь НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 і відповідно до державних актів від 07 вересня 2006 року власниками земельних ділянок розмірами 0, 076 га та 0, 082 га відповідно.
Відповідачка ОСОБА_4 є власником 1/2 частини будинку НОМЕР_4 по АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя від 12.05.1971 року та відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 15.12.1971 року, після свого чоловіка ОСОБА_6. На підставі ст. 90, 101 ЗК Української РСР в редакції 1970 року до відповідачки ОСОБА_4 при переході права власності на будівлю перейшло також і право користування земельною ділянкою або її частиною.
Відповідачка ОСОБА_5 є власником 1/2 частини будинку НОМЕР_4 по АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2003 року, після смерті матері ОСОБА_8.
Відповідно до ст. 120 ЗК України 2002 року при переході права власності на будівлю і споруду право користування земельною ділянкою може переходити на підставі договору оренди. В положенні пункту 6 розділу X „Перехідні положення" ЗК України зазначалося, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Однак положення пункту 6 розділу X „Перехідні положення" втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2005 ( v005p710-05 ) від 22.09.2005 ) і відповідно до абзацу першого пункту 6 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом N 2059-IV ( 2059-15 ) від 06.10.2004 - громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
У кожного з відповідачів у правомірному користуванні, відповідно до діючого законодавства, перебувають земельні ділянки площею по 0, 0534га.
Крім того рішенням Клавдієво-Тарасівської селищної Ради Бородянського району Київської області від 28 липня 2006 року, вподальшому скасованого постановою Бородянського районного суду від 18 грудня 2006 року, яким землі спірного проїзду було вилучено у відповідачів на користь земель селищної ради, для створення проїзду загального користування, що фактично також підтверджує належність земель спірного проїзду до земель відповідачів.
Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін, письмових доказів, яким суд дав належну правову оцінку.
Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування нею, без встановлення строку.
Землекористувачі згідно ст. 95 ЗК України мають право самостійно господарювати на землі і споруджувати на ній жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Доводи ж апеляційної скарги ніяким чином не спростовують висновків суду першої інстанції щодо того, що позивачами не було надано жодного доказу належності спірного проїзду до земель загального коритування і що відповідачі правомірно, на належній їм на праві користування земельній ділянці встановили паркан.
Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильно навів у рішенні правові підстави в обгрунтування своїх висновків, колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду при апеляційному розгляді справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного суду України.