Справа №22Ц2687/2007 Головуючий у 1 інстанції Бакуменко Л.А.

Категорія 01, 02, 05 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Назарчука Р.А.,

суддів Березовенко Р.В., Оношко Г.М.

при секретарі Колесник Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на 1/2 частину квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя, визначення порядку користування.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири НОМЕР_1 в будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги обгрунтував тим, що в період шлюбу вони з відповідачкою придбали спірну квартиру, вважає її спільним майном подружжя і тому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як незаконне, і просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що суд, відмовляючи в задоволенні його позову неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не встановила.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 жовтня 1999 року по 01 вересня 2004 року, про що свідчать копії свідоцтв. 19 лютого 2000 року був укладений договір купівлі - продажу квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2, згідно договору, продаж вчинено за 19 000 грн., інвентарна вартість 18 309 грн. Дійсний продаж вчинено за суму еквівалентну 4 500 доларів США. Згідно технічного паспорта, квартира має дві жилі кімнати площею 17, 4 кв.м з балконом, 12, 10 кв.м, кухню, коридор, шафу, ванну кімнату, туалет, коридор. ОСОБА_1 стверджував, що спірна квартира куплена за особисті кошти кожного, які були складені для придбання житла. Зокрема, з його сторони, за кошти в розмірі 2000 доларів США. Відповідачка стверджувала, що спірна квартира придбана за її власні кошти, які вона отримала від продажу будинку 15 червня 1999 року по АДРЕСА_1 за суму еквівалентну 1 500 доларів США, продажу 12 лютого 2000 року квартири по АДРЕСА_2 за суму еквівалентну 1900 доларів США, та за позичену суму в розмірі 2 500 доларів США, яку вона особисто повернула після продажу в 10 березня 2000 року квартири АДРЕСА_3.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира не є спільною власністю подружжя, оскільки відповідно до ст. 24 КзШС України ( в ред. 1992 року) - майно, набуте дружиною, чоловіком за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Позивачем по справі не було подано належних та допустимих доказів про те, що спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя і тому підлягає поділу відповідно до ст.28 КзШС України ( в ред. 1992 року).

Таким чином, із зазначених позивачем підстав, майно не підлягає поділу як спільна сумісна власність подружжя та не може бути визначено порядок користування нею.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і посилання на обставини, які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містять.

За таких обставин, колегія суддів визнає рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.