2-а – 4772/09

П О С Т А Н О В А

                                                          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 листопада 2009 року                                                                              м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька, у складі:

головуючого судді -                                                                                  Тимченко О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про неправомірну бездіяльність державного органу та зобов’язання зробити нарахування доплати до пенсії, -

                                                                  В С Т А Н О В И В:

Позивач,ОСОБА_1, звернулася до суду  з зазначеним позовом, вказавши, що вона має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України про державний бюджет на відповідний рік не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Просить суд визнати неправомірну бездіяльність відповідача, щодо не нарахування їй доплати до пенсії у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача провести нарахування щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії в Україні за віком з 09 липня 2007року та в подальшому, починаючи з вересня 2009 року виплачувати щомісячно пенсію з доплатою надбавки, як дитині війни, в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Позивач у судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала письмове клопотання з проханням розглядати справу без її участі.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, Бєлякова І.В., у судове засідання не з’явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала письмове клопотання з проханням розглядати справу без її участі. У задоволенні позовних вимог просив відмовити,  з наступних підстав. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 року. Разом з тим, у 2007 році не було прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог закону, не було визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів, в якому порядку. Крім того, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, визначених відповідно до цього Закону. Таким чином, для перерахунків або підвищення пенсій він не застосовується. Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, ст.. 6 викладена у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». У зв’язку з чим учасникам війни виплачувалось пенсія на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2008 р. – 47,00 грн., з 01.04.2008 р. – 48,10 грн. Рішенням Конституційного Суду України № 10 –рп від 22.05.2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів. Для врегулювання ситуації, 28.05.2008 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постановою № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводяться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня – 48,20 грн. з 1 жовтня – 49,80 грн. Таким чином, підвищення дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства.  У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу, застосувавши положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Відповідно до вимог п.10  ч.1 ст. 3 , ч.  3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, на підставі наявних у суду матеріалів та доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1та проживає за адресою: АДРЕСА_1, має правовий статус дитини війни, що підтверджується довідкою УПСЗН Будьоннівської районної у м.Донецьку ради (а.с. 6).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані   такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України   «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

 Відповідно до статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 01 квітня – 410,06 грн., з 01 жовтня – 415,11 грн.

Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн. (410,06 грн. х 30 % / 31 х 23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30 % + 415,11 грн. х 3 х 30 %).

Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач не зверталася до суду з заявою про поновлення строку звернення до суду з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, не навела поважних причин його пропуску.

У зв’язку з тим, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року 31.12.2007 року (дата подання позову згідно штампа реєстрації 22.09.2009 року).

Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, позивачка звернулася до суду з позовом 22.09.2009 року, після того, як нею було отримано відповідну пенсію без підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 з 22.09.2008 року по 31.12.2008 року.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 22.09.2008 року по 31.12.2008 року включно, суд виходить з того, що в зазначений період було чинним закріплене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” право позивача як “Дитини війни” на підвищення йому пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка (мінімальна пенсія за віком) визначається у розмірі прожиткового мінімуму для для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак в зазначний період відповідачем нарахування та виплата підвищення пенсії здійснювалося у розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України, тоді як до виплати позивачу належало підвищення пенсії у наступному розмірі:

-   в липні-вересні 2008 року – по 144,60 гривень щомісяця;

-   в жовтні-грудні 2008 року – по 149,40 гривень щомісяця;

Таким чином відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00).

Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.09.2008 року по 31.12.2008 року позивач повинен був отримати підвищення до пенсії в розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за вищевказаний період.

Таким чином, позивач мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.09.2008 року по 31.12.2008року.

Що стосується вимог позивача щодо з нарахування доплати до пенсії у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком з вересня 2009 року, то суд відмовляє ОСОБА_1 у їх задоволенні, з наступних підстав.  

 Відповідно до ст. 71 Закону України від 26.12.2008 р., № 835-4 «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Частиною 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р.,№ 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з травня – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 та з 1 жовтня – 49, 8 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п.1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із ст. 71 Закону України від 26.12.2008 р., № 835-4 «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р., № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», до теперішнього часу не визнані не конституційними, тому у 2009 році позивачу слід робити виплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. за № 530.

Проте, оскільки вимоги позивача стосуються зобов’язання відповідача вчинити певні дії з нарахування доплати до пенсії у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком у майбутньому, то у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду по справі (рішення, дія чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень), який б можливо було перевірити на предмет відповідності вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства  України.

Так, у Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на момент розгляду справи відсутні підстави для прийняття будь-якого рішення, вчинення дії або бездіяльності стосовно перерахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, відповідачем у майбутньому. Отже у суду відсутні і підстави для визнання таких дій (бездіяльності) законними або навпаки або для спонукання до вчинення цих дій у майбутньому. Отже, захисту в судовому порядку підлягають порушені права, а не можливість їх порушення у подальшому.

Крім того, немає потреби спонукати суб’єкта владних повноважень до виконання  законних дій, обов’язок вчинення яких буде встановлений державою у майбутньому.  

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких було позивачеві відмовлено.

Позивач під час подачі позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп. Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України” (заява № 63134/00) , ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про неправомірну бездіяльність державного органу та зобов’язання зробити нарахування доплати до пенсії – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька по не нарахуванню щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, за період з 22 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м.Донецька здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету України  на користь ОСОБА_1підвищення до пенсії у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично виплаченого.

У задоволені решти позовних вимог  - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користьОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 (однієї)  гривні.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви   про   апеляційне  оскарження,   встановленого   Кодексом   адміністративного   судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: