Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Ухвала

Іменем України

№700/2010

9 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого-судді: Романова О.В.

суддів: Андрушкевича С.З., Єрещенка А.М.

з участю прокурора: Селюченко І.І..

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 01 вересня 2010 року

Цим вироком ОСОБА_1, 07 лютого 1964

року народження, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ст.121 ч.І КК України на 6 років позбавлення волі. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - утримання під вартою. Строк відбування покарання вказано рахувати з 21 березня 2010 року.

Стягнуто з засудженого на користь Головного фінансового управління м.Житомира 1339 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2

Як визнав суд, ОСОБА_1 14 березня 2010 року близько 18-00 години, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, перебував за місцем свого проживання у приміщенні тимчасової жилої будівлі домоволодіння приватного будинку № 1 по пров. Транзитному в м.Житомирі, де у нього на грунті раптово виниклих неприязних відносин під час спільного розпиття спиртних напоїв виник конфлікт зі своїм батьком ОСОБА_2 В ході конфлікту ОСОБА_1 завдав останньому численні удари кулаками рук по різних частинах тіла.

В результаті вказаних дій засуджений умисно заподіяв своєму батькові ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: 2-х забійних ран лівої половини обличчя, забою носа з носовою кровотечею та аспірацією кров’ю, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я; закритої тупої травми живота у вигляді розриву сечового міхура та розривів брижі тонкої кишки, ускладненої розвитком внутрішньочеревної кровотечі та гемоперйтонеуму (наявності в черевній порожнині 1 л крові) та шоку 1 ст., які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок суду змінити та обрати йому покарання із застосуванням ч.І ст.69 КК України. Також просить, обираючи міру покарання, визнати пом’якшуючими обставинами його щире каяття, вчинення ним злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, та під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначав, що побиття батька вчинив при наступних обставинах. Розпиваючи з ним спиртні напої останній почав його душити, а ОСОБА_1 завдав лише два удари по голові батька, щоб припинити його неправомірні дії. Зазначав, що до його помешкання батько прийшов вже п’яний та побитий і скаржився на те, що його побила жінка (матір ОСОБА_1О.).

Також апелянт вказував на те, що під час досудового та судового слідства не зовсім розумів суті пред’явленого обвинувачення та питань, які йому ставилися, оскільки погано чує після перенесеної хвороби.

Разом із тим засуджений просив перекваліфікувати його дії з ч.І ст.121 КК України на ст.124 КК України.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованим і законним.

Твердження ОСОБА_1 про те, що потерпілий прийшов в його будинок вже маючи тілесні ушкодження, а він, ОСОБА_1 вдарив потерпілого лише двічі по голові, щоб припинити його неправомірні дії, є безпідставними і спростовуються показами самого потерпілого, свідків, матеріалами кримінальної справи.

Так, потерпілий ОСОБА_2 на досудовому та судовому слідстві вказував, що 14.03.2010 року в будинку, де проживає його син - ОСОБА_1, разом з останнім та його співмешканкою розпивав спиртні напої, після

чого син побив його. Раніше також з сином виникали конфлікти і він його неодноразово бив. Також вказував, що до будинку сина прийшов без будь-яких тілесних ушкоджень.

Ці покази потерпілого підтверджені також показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2

Покази потерпілого та свідків об’єктивно узгоджуються з матеріалами кримінальної справи - протоколом усної заяви про злочин, протоколом огляду місця події, картою виклику „швидкої допомоги”, протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю свідка ОСОБА_5

Що стосується покарання, яке суд обрав ОСОБА_1, то покарання призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, даних про його особу, обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_1, не встановлено. Обставинами, що обтяжують покарання засудженого, є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння щодо особи похилого віку - його батька, з яким він згідно показань свідків - членів родини, вчиняв сварки з нанесенням тілесних ушкоджень. ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності притягувався за вчинення аналогічного злочину - нанесення тяжких тілесних ушкоджень, але попередня судимість погашена у встановленому законом порядку. За місцем проживання характеризується посередньо, на даний час не працює, потребує примусового лікування від алкоголізму.

Суд призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, що колегія суддів вважає правильним.

Будь-яких підстав для застосування ст. 69 КК України та пом’якшення призначеного судом першої інстанції покарання щодо ОСОБА_1 немає.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про поганий слух є безпідставними, оскільки у матеріалах справи не міститься будь-яких підтверджуючих документів, в судовому засіданні він про це не заявляв.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 01 вересня 2010 року щодо нього – без зміни.

Судді: