Справа № 2-584 \07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 р.
Шевченківський районний суд м. Запорожжя
У складі головуючого судці Голубкової М.А
при секретарі Мадинської О.В.
адвокаті ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування частково недійсним, суд-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, пояснив у судовому засіданні , що 22 вересня 1993 р. вона і її чоловік ОСОБА_4 подарували по 1\ 2 частини квартири . розташованої АДРЕСА_1, вона подарувала належану їй 1\2 частину квартири ОСОБА_3\ відповідачці по справі\ . а її чоловік подарував свою 1\2 частину квартири ОСОБА_5.
У час підписання договору вона думала, що дарує свою частину квартири також ОСОБА_5, а не ОСОБА_3. вона вважала, що ОСОБА_5 потім укладе з ОСОБА_3 договір довічного утримання. Оскільки з похилим віком їй необхідна опіка і піклування. Відповідачка у свою чергу обіцяла матеріальну підтримку і опіку за ОСОБА_5, не розібравшись у законодавстві і думаючи що дарує свою частку ОСОБА_5 вона підписала договір. Після підписання договору ОСОБА_3 відмовилась від допомоги ОСОБА_6 и не проживала у квартирі.
В 2005 р. ОСОБА_5 стало відомо , що вона одна оплачує квартиру, що є борг за квартиру, після чого вони пішли до ЖЄУ, де ОСОБА_5 з ОСОБА_3 розділили оплату за квартиру. Раніше ОСОБА_5 і ОСОБА_3 проживали разом у квартирі поАДРЕСА_2. Після договору дарування вона переїхала на вул. Нижньодніпровську . а ОСОБА_5 і ОСОБА_3 на АДРЕСА_1. Просить поновити строк позовної давності з дня коли вона узнала про порушення своїх прав, з серпні 2005 р. , коли вона узнала, що ОСОБА_5 не є власником квартири АДРЕСА_1.
Позивачка просить визнати договір дарування на її частину недійсним, бо вважала, що підписує договір довічного утримання.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, пояснила, що разом зі ОСОБА_5 була прописана у двохкімнатної квартирі по АДРЕСА_2 з 1977 р., в 1993 р. ОСОБА_2 разом зі своїм чоловіком подарували їй и ОСОБА_5 по 1\2 частині однокімнатної квартири по АДРЕСА_1. Договір довічного отримання з нею не заключався. Нотаріус роз'ясняла ім. наслідки договору дарування.ОСОБА_5 після договору дарування переїхала у квартиру АДРЕСА_1, а її в квартиру не пустили, вона не проживала у квартирі, але давала гроші ОСОБА_5 для оплати за квартиру. У 2005 р. вони поділили в ЖЄУ -26 рахунки між собою, кожний оплачував за себе.
Позов не визнає, позивачка знала, що підписує договір дарування, також як і ми з ОСОБА_5, нотаріусом все було роз» яснено.
Третя особа ОСОБА_5 пояснила у судовому засіданні , що вони з
ОСОБА_3 разом проживали по АДРЕСА_2 . Вона не знала, що є договір дарування, нотаріус нічого їй не роз'яснив .
Суд , вивчив матеріали справи, вислухав сторони, нотаріуса, який пояснив у
судовому засіданні , що сторонам роз'яснялися наслідки договору дарування
квартири , суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за мотивами:
По договору дарування від 22 вересня 2003 р. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 подарували належану ім. на праві власності квартиру № АДРЕСА_1. ОСОБА_5і ОСОБА_3 по 1\2 частині кожній.
18 жовтня 2006 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання договору дарування від 22 вересня 1993 р. частково недійсним за мотивами, що вважала що заключає договір довічного утримання. Просить поновити строк позовної заяви , бо про те , що 1\2 частина квартири належить ОСОБА_3 до 2005 р. вона не знала.
Суд відмовляє у поновленні строку позовної давності, тому що відповідачка не надала суду доказів поважних причин за якими вона не звернулась до суду у встановлений законом трирічний строк.
Пояснення позивачці у частині того, що вона взнала про порушення свого права у 2005 р., суд не приймає до уваги тому , що позивачка підписувала договір дарування у 1993 p., де є її підпис .
На підставі вищезазначеного , суд відмовляє ОСОБА_2 у позові.
Керуючись ст.. 208, 209, 212, 213 ,215 ЦПК України, ст. 256, 257 ЦК України, суд-
ВИРИШИВ:
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційне оскарження на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.