У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.11.09 Справа №9/355/06-22/268/07-7/292/08-28/250/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Федоров І.О. судді Хуторной В.М. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Лолі Н.О.
За участю представників: від позивача – Яновський О.Д., довіреність №120 від 1.04.09 р.; від відповідача - 1,- Горобей О.О., довіреність № 10838 від 06.08.09 р., Проценко А.Ю., довіреність № 823 від 02.02.09 р.; від відповідача - 2, Каплунова С.М., довіреність №14-33/180-3129 від 15.05.09 р.; від відповідача - 3, Каплунова С.М., довіреність № 18-22/3095-7939 від 14.05.09 р.;
від прокуратури - Хорунжий С.М., посвідчення НОМЕР_4 від 08.08.06, прокурор відділу ;
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на рішення господарського суду Запорізької області від 01.09.2009 р. по справі №9/355/06-22/268/07-7/292/08-28/250/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», м. Мелітополь Запорізької області (скорочено ТОВ «ТЛК «ТАЛКО»);
до відповідача 1: Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя (скорочено Жовтневий ВДВС);
до відповідача 2: Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, м. Запоріжжя (скорочено ГУ Державного казначейства);
до відповідача 3 : Державного казначейства України, м. Київ
за участю прокурора Запорізької області
про стягнення 82963, 20 грн.;
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №2330 від 10.11.2009 р. справу №9/355/06-22/268/07-7/292/08-28/250/09 передано на розгляд колегії суддів у складі: Федоров І.О. (головуючий), Хуторной В.М. (доповідач), Кричмаржевський В.А., якою справу прийнято до свого провадження.
Справа переглядалась неодноразово. Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.09.2009 р. по справі №9/355/06-22/268/07-7/292/08-28/250/09 (суддя Яцун О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20261,05 грн. шкоди та судові витрати пропорційно задоволеним вимогам. В решті позову відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення зазначеної суми є обґрунтованими, доведеними, відповідають вимогам чинного законодавства України, тому вони підлягають задоволенню.
Не погоджуючись частково з прийнятим судовим актом, Жовтневий ВДВС, відповідач 1 по справі, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
ТОВ «ТЛК «ТАЛКО», позивач у справі у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується із судовим рішенням, просить його скасувати та задовольнити позов в повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні підтримує доводи викладені у відзиві та заперечує проти доводів апеляційної скарги.
Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу погоджується із висновком, викладеним в рішенні суду в частині того, що органи Державного казначейства не є належними відповідачами в даній справі. Представник відповідача 2 та відповідача 3 підтримує в судовому засіданні доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
За клопотанням учасників судового процесу, судовий процес здійснювався без застосування технічних засобів фіксації та за їх згодою у судовому засіданні 10.11.09 р. було проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Сутність спору:
04.03.2003 р. господарським судом Запорізької області винесено рішення по справі №8/74/03 за позовом ТОВ «ТЛК «ТАЛКО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна фірма «Свертальф» ЛТД (скорочено ТОВ «УФ «Свертальф», яким вирішено стягнути з останнього на користь ТОВ «ТЛК «ТАЛКО» 77484,39 грн. основного боргу, 4540,57 грн. неустойки, 938,24 грн. судових витрат. На виконання рішення №8/74/03 господарським судом Запорізької області 14.03.2003 р. видано наказ №8/74/03.
14.04.2003 р. державним виконавцем ОСОБА_5. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання цього наказу.
15.04.2003 р. начальником РВ ДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Запоріжжя направлено до ЗМ БТІ та ВДАЇ Жовтневого РОЗГУ УМВД України в Запорізькій області, ДПІ Жовтневого району м. Запоріжжя, вимоги щодо надання інформації про наявність об’єктів рухомого та нерухомого майна, наявних рахунків у ТОВ «УФ «Свертальф».
Державним виконавцем ОСОБА_5. були винесені за період часу з 31.07.2003 р. по 13.10.2003 р. постанови про арешт коштів боржника. Постанови з банківських установ було поверненно без виконання, оскільки грошові кошти на рахунках ТОВ «УФ «Свертальф» відсутні.
12.09.2003 р. державним виконавцем ВДВС Жовтневого РУЮ винесено постанову серія АА №068372 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постановлено накласти арешт на весь автотранспорт, що належить ТОВ «УФ «Свертальф». 15.09.2003 р. листом №14014 Запорізьке МРЕВ УДАЇ повернуло зазначену постанову без виконання, оскільки згідно з електронною базою даних УДАЇ УМВС України в Запорізькій області, станом на 17.09.2003 р. за ТОВ «УФ «Свертальф» транспортних засобів не зареєстровано.
06.10.2003 р. листом №4404 ОП ЗМ БТІ повідомило відповідача-1 про те, що право власності на об’єкти нерухомості в м. Запоріжжя за ТОВ «УФ «Свертальф» в м. Запоріжжя не зареєстровано.
30.12.2005 р. державним виконавцем ДВС у Жовтневому районі м. Запоріжжя ОСОБА_5. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 14.03.2003 р., оскільки було встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області по справі №21/236 від 16.08.2005 р. ТОВ «УФ «Свертальф» було визнано банкрутом, призначений арбітражний керуючий та відкрита ліквідаційна процедура.
Позивач зазначає, що під час дії виконавчого провадження з примусового виконання наказу №8/74/03 у боржника ТОВ «УФ «Свертальф» було наявне майно, однак Жовтневим ВДВС не було здійснено всіх належних дій щодо його виявлення. Згідно бази даних УДАЇ УМВС України в Запорізькій області належали боржнику ТОВ «УФ «Свертальф» наступні автомобілі: НОМЕР_1 знятий з обліку 25.06.2003 року; NISSAN MAXIMA державний номер НОМЕР_2 знятий з обліку 29.08.2003 р. Постановою Жовтневого районного суду від 5.07.2005 р. було встановлено, що відповідачем-1 не було проведено всіх необхідних виконавчих дій з виявлення майна боржника для задоволення вимог позивача.
У зв’язку з неможливістю виконати наказ, позивач звернувся з вимогою до відповідача 1 про стягнення заподіяної ним шкоди в розмірі 82964,2 грн.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 1173 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державною, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 86 Закону України «Про виконавче провадження» від 24.03.1998 р. №202/98-ВР передбачено, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов’язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають поверненню в порядку, передбаченому законом.
Згідно Роз’яснення Вищого господарського суду України від 01.04.1994 р. №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди», у вирішенні спорів про відшкодування, шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід врахувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв’язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред’явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов’язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника, тощо.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріалами справи підтверджена неправомірність дій та наявність вини в діях відповідача-1, оскільки останнім було невчасно вжито всіх передбачених законом заходів щодо виявлення майна боржника ТОВ «УФ «Свертальф» та накладення на нього арешту, в результаті чого майно яке належало боржнику, а саме автомобіль NISSAN MAXIMA державний номер НОМЕР_2 та автомобіль НОМЕР_1 були зняті з обліку та реалізовані за ціною 20261,05 грн. Таким чином, позивачу було завдано збитки у вигляді неповернутої суми боргу в розмірі 20261,05 грн.
Факт правопорушення з боку відповідача-1 підтверджено постановою Жовтневого районного суду від 05.07.2005 р. по звинуваченню державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя ОСОБА_5. у скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, що кваліфікується як службова недбалість.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено всі складові умови для відшкодування шкоди: факт правопорушення, вина, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями особи та виникненням шкоди.
Позов підлягає задоволенню за рахунок відповідача-1 в силу наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України, в порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. № 609.
Вказаний порядок передбачає, що безспірне списання коштів, що належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України у межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних видатків.
Якщо Законом України «Про Державний бюджет України» не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування такої шкоди, то дана шкода повинна стягуватися з рахунків тієї бюджетної організації, яка завдала таку шкоду.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232 «Питання Державного казначейства України» та Бюджетного кодексу України, органи Державного казначейства організовують виконання Державного бюджету України і здійснюють контроль за цим.
Стаття 2 Бюджетного кодексу України визначає, що розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
Згідно зі ст. 2 Закону України від 30.06.1999 р. 783 - XIV «Про джерела фінансування органів державної влади», органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування органів державної влади здійснюється в межах коштів, передбачених на їх утримання Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, шкода (збитки), заподіяна органом державної влади, повинна відшкодовуватися за рахунок коштів бюджету, передбачених для цього органу, а останній зобов'язаний вжити всіх заходів, щоб забезпечити відповідні асигнування на цю ціль.
Відповідно до п. 3.5 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого Наказом Державного казначейства України №175 від 05.10.2001 р., зареєстрованого в Мін’юсті України 3.12.2001 р. за №1001/6192., примусове списання (стягнення) коштів загального фонду державного бюджету проводиться органом Державного казначейства в межах асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі доходів і видатків, планів використання бюджетних коштів одержувачів, та при наявності на відповідних реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації. Примусове списання (стягнення) коштів зі спеціальних реєстраційних рахунків у частині власних надходжень установ та організацій здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному спеціальному реєстраційному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на касові видатки в розрізі кодів бюджетної класифікації.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 01.09.2009 р. по справі №9/355/06-22/268/07-7/292/08-28/250/09- без змін.
Головуючий суддя Федоров І.О.
судді Хуторной В.М.
Кричмаржевський В.А.