Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
У х в а л а
Іменем України
№580/2010
5 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Головуючого: Фоміна Ю.В.
суддів: Андрушкевича С.З.
ОСОБА_1
з участю прокурора Глазунова С.В.
адвоката ОСОБА_2
виправданих ОСОБА_3
ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, яка брала участь в розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Володарськ-Волинського районного суду від 5 липня 2009 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, непрацюючого проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимого,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_6, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_7, замужню, непрацюючу, проживаючу в ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судиму,
виправдано кожного за 212 ч.3, 28 ч.2, 366 ч.2 КК України, в задоволенні цивільного позову відмовлено, арешт, накладений на рахунки та майно ТОВ „Глобус",ОСОБА_3 та ОСОБА_5, знято.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до набрання вироком чинності залишено попереднім - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачувались в тому, що працюючи відповідно директором та головним бухгалтером ТОВ „Глобус" протягом листопада-грудня місяців 2002 року умисно ухилилися від сплати податку на додану вартість, який входить в систему оподаткування, що призвело де фактичного ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 89 млн.206 тис.204 грн., що в п'ять тисяч і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром. Крім того, будучи службовими особами ТОВ „Глобус", за попередньою змовою між собою, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вносили до офіційних документів, які надавались від імені ТОВ „Глобус", завідомо неправдиві відомості, а також складали та видавали завідомо неправдиві документи, що спричинило тяжкі наслідки.
ОСОБА_3, працюючи директором ТОВ „Глобус" - дочірнього підприємства спільного українсько-чеського підприємства „Контур ПК" ТОВ, створеного 7 травня 1993 року, як підприємство з іноземними інвестиціями та ОСОБА_5, працюючи головним бухгалтером ТОВ „Глобус", будучи службовими особами підприємства, на яких згідно чинного законодавства України покладена відповідальність за організацію та здійснення контролю за правильністю обчислення та своєчасністю сплати податків, інших обов'язкових платежів до бюджету та веденню господарської діяльності від імені підприємства, умисно за попередньою змовою між собою, шляхом приховування факту втрати підприємством права не сплачувати податки, шляхом не відображення в деклараціях з податку на додану вартість ТОВ „Глобус" за листопад-грудень 2002 року цього податку, що підлягає перерахуванню до бюджету, а також шляхом неперерахування податку до бюджету ухилилися від сплати ПДВ:
- за листопад 2002 року - 77 млн.832 тис. 079 грн.;
- за грудень 2002 року -11 млн. 374 тис. 125 грн.,
а всього на загальну суму 89 млн. 206 тис. 204 грн.
Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, будучи службовими особами ТОВ „Глобус" протягом листопада-грудня 2002 року організували роботу свого підприємства таким чином, щоб співробітники підприємства складали, підписували та видавали податкові накладні, незважаючи на будь-які зміни в законодавстві та щоб податкові накладні, надані ТОВ „Глобус" підприємствам-контрагентам, відображалися по податковому та бухгалтерському обліку ТОВ „Глобус". При цьому і ОСОБА_3 і ОСОБА_5 було достовірно відомо, що їх підприємство не має право складати та видавати податкові накладні та виділяти в них окремим рядком ПДВ.
В результаті таких дій підсудних були складені та видані завідомо неправдиві документи, зокрема: податкові накладні № 1 від 31.11.2002 року та № 2 від 28.12.2002 року, видані ТОВ „Домінанта".
Таким чином складання завідомо неправдивих документів - податкових накладних та їх видача призвела до того, що ПДВ безпідставно був включений в ціну товару, а отримання податкових накладних підприємствами контрагентами дало їм право нарахований та виділений в _цих податкових накладних окремим рядком ПДВ, віднести до податкового кредиту та зменшити свої податкові зобов'язання перед бюджетом за період діяльності листопада-грудня 2002 року на суму 89 млн.054 тис. 417 грн. 94 коп.
Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, будучи службовими особами підприємства, за попередньою змовою, внесли до офіційних документів, які надавались від імені ТОВ „Глобус" завідомо неправдиві відомості, а саме: підписали податкові декларації підприємства з ПДВ за завірили свої підписи відбитком печатки підприємства, надали їх до Володарсько-Волинської МДШ Житомирської області. В податкових деклараціях з ПДВ за листопад та грудень 2002 року, при наявності податкових зобов'язань товариства перед бюджетом, безпідставно були не заповнені рядки 18,19,20 розділу 3 „Розрахунки з бюджетом за звітний період". При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_5 достовірно було відомо, що на підставі зазначених податкових декларацій підприємство ТОВ ,,Глобус" повинно перераховувати ПДВ до бюджету.
Діючи за попередньою змовою та умисно, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 при складанні податкової декларації з ПДВ за листопад 2002 року, що є офіційним документом, внесли завідомо неправдиві відомості, а саме достовірно знаючи, що сума податкового зобов'язання у листопаді 2Ю02 року складає 7783988 грн., внесли у рядок 9 розділу 1 колонки „Б": „усього податкових зобов'язань" суму податкового зобов'язання в розмірі 77393035 грн., чим на 446850 грн. зменшили фактичну суму податкового зобов'язання. При складанні податкової декларації з ПДВ за грудень 2002 року, що є офіційним документом, умисно та спільно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 внесли завідомо неправдиві відомості, зокрема: достовірно знаючи, що сума податкового зобов'язання у грудні 2002 року складає 11379360 грн., внесли у рядок 9 розділу 1 колонки „Б": „усього податкових зобов'язань" суму податкового зобов'язання в розмірі 11661383 грн., чим на 282023 грн. збільшили фактичну суму податкового зобов'язання. Оформивши таким чином вищевказані податкові декларації, підписавши та завіривши печаткою підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надали їх до Володарськ-Волинської МДПІ, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у вигляді ПДВ в сумі 89 млн. 206 тис. 204 грн.
Виправдовуючи ОСОБА_3 та ОСОБА_5" А.В., суд першої інстанції вказував, що у відповідності до вимог ст.212 КК України кримінальна відповідальність настає не за факт несплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. Доводи ж обвинувачення про наявність в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прямого умислу на ухилення від сплати податків не ґрунтуються ні на матеріалах справи, ні на нормах закону. Доводячи вищенаведене суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_5 мали достатні підстави вважати, що на ТОВ „Глобус" поширювався спеціальний правовий статус, який включав в себе, зокрема, право не сплачувати ПДВ, складати та видавати податкові накладні та виділяти в них окремим рядком ПДВ, складати податкові накладні в тому порядку, в якому як вони їх і складали. Обґрунтовуючи це твердження, суд посилався на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.12.1999 року і вказував, що подальша втрата чинності законодавством на якому базувалось це рішення не є підставою для невиконання цього рішення. Свідоме виконання ОСОБА_3 і ОСОБА_5 чинного рішення суду свідчить про відсутність в їх діях такого елементу складу злочину як вина. Аналізуючи положення Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ОСОБА_6 України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", рішення та ухвалу Конституційного Суду України що до цього, суд першої інстанції прийшов до висновку, що законодавство містить положення, які можна трактувати як на користь податкового органу, так і платника податків. Також суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 України "Про ПДВ" не регулює особливості оподаткування господарюючих суб’єктів, що знаходяться на територіях з спеціальними правовими режимами, отже необхідно застосовувати ОСОБА_6 України „Про правовий режим ..".
У вироку суд вказував, що в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відсутня суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.212 КК України, відсутні підстави для обвинувачення та кримінальної відповідальності за ст.28 ч.2,366 ч.2 КК України, поскільки їх дії не виходили за межі чинного судового рішення і були законними. Суд вказав, що ці дії не є злочином в розумінні ст.7 КК України та виправдав ОСОБА_3 і ОСОБА_5 за ст.ст.212 ч.3,28 4.2.366 4.2 КК України.
В апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, порушується питання про скасування виправдувального вироку в зв'язку з невірним застосуванням кримінального закону і направленні кримінальної справи на новий судовий розгляд до іншого суду Житомирської області.
Обґрунтовує це тим, що суд першої інстанції, на його думку, виправдовуючи підсудних, дав неправильну оцінку фактичним обставинам справи, не врахував при цьому низку положень нормативних актів, які зобов1язували підприємства з іноземними інвестиціями до сплати передбачених законом податків незалежно від часу знесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.
Зокрема, на думку прокурора, доводи суду про те, що ТОВ „Глобус" було звільнено від сплати податків на підставі Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.092.1991 року, є непереконливими, оскільки суперечать змісту вимог інших норм чинного податкового законодавства, які мають пріоритет в застосуванні. Крім цього, згаданий ОСОБА_6 не є спеціальним законом з питань оподаткування. Спеціальним законом в даному випадку був ОСОБА_6 України "Про податок на додану вартість", що набрав чинності 1.07.1997 року. Поскільки цим Законом пільги із сплати податку для ТОВ „Глобус" встановлені не були , то ОСОБА_6 „Про правовий режим території..." є чинним в частині, що не суперечить спеціальному закону. Цю обставину суд належно не оцінив.
Також прокурор вказував, що положення Закону „Про іноземні інвестиції" від 13.03.1992 року, де до підприємств з такими інвестиціями протягом 10 років повинно було застосовуватися спеціальне законодавство, що діяло на момент заснування підприємства і не передбачало сплати податку на додатну вартість та інше, на час вчинення ОСОБА_5 і ОСОБА_3 інкримінованих злочинів вже втратило свою чинність в зв'язку з прийняттям Закону „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" від 20.12.2001 року. В подальшому
Конституційний Суд та Верховний Суд України відповідними рішеннями підтвердили правомірність нарахування та сплати податків підприємствами з іноземними інвестиціями, виходячи з національного режиму оподаткування, незалежно від часу реєстрації підприємств та внесення іноземних інвестицій. Крім цього, посадові особи ТОВ „Глобус" добровільно зареєструвались в податковій інспекції як платники податку на додану вартість і отримали відповідне свідоцтво, і ухилялись від сплати податків умисно, включаючи в декларації дані , які не відповідали дійсності. Якщо підприємство зареєстроване як платник ПДВ , то податки слід сплачувати відповідно до діючого законодавства.
Також, на думку прокурора, суд першої інстанції не врахував вимоги ухвали Верховного Суду України щодо ретельнішої перевірки обставин справи, безпідставно не задовольнив клопотання прокурора щодо призначення по справі судово-економічної експертизи.
В доповненні до апеляції прокурор вказував, ще станом на вересень 2002 року ст.7 Закону України „Пре правовий режим території..." в редакції від 17.12.1336 року не передбачені пільги щодо сплати податку на додану вартість для підприємств, що розташовані на радіоактивно-забрудненій території. На той момент часу спеціальним законом з питань оподаткування згаданим податком був ОСОБА_6 України „Про податок на додану вартість", що набрав чинності з 1.07.1997 року. Згідне п.11.2 ст.11 прикінцевих положень цього Закону, інші закони діють лише в частині, що не суперечить цьому закону. Положення Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.1992 року щодо надання пільг з сплати податків втратило чинність у зв'язку з прийняттям законів України від 17.02.2000 року „Про усуненню дискримінації.." та від 20.12.2001 року „Про внесенню змін до Законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених з участю іноземних інвесторів, від сплати податків". В подальшому своїми рішеннями Конституційний суд України та Верховині суд України підтвердили правомірність нарахування і сплати податків підприємствами з іноземним інвестиціями, виходячи з національного режиму оподаткування, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій. Всі ці обставини були відомі ОСОБА_5 і ОСОБА_3, однак використовували нормативну базу вибірково, для задоволення своїх інтересів.
Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 17.07.2999 року СУЧП ТОВ"Контур ПК" та його дочірні підприємства, як платники ПДВ повинні видавати за вимогою покупця податкову накладну, платіжний документ що підтверджує передачу товарів. Податкова накладна повинна відповідати вимогам ст.7.2.1. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". Поскільки підприємство зареєстроване як платник ПДВ, то податки необхідно оплачувати згідно діючого законодавства.
Крім цього, мотивувальна частина виправдовувального вироку згідно вимогам ч.4 ст.334КПК України повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого. Суд у мотивувальній частині вироку допустив такі формулювання, та всупереч вимогам ст.327 ч.4 КПК України, не вказав за якою підставою виправдано підсудних.
В запереченні на апеляцію адвокат ОСОБА_7 вказував, що твердження прокурора про відсутність пільг з сплати ПДВ станом на вересень 2002 року є перекрученням змісту Закону та обставин справи. На обгрунтування цього вказував, що згаданий ОСОБА_6 " Про правовий режим території , що зазнала забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлює пільги, а лише визначає спеціальний правовий режим території, скасування ж звільнення від сплати ПДВ стосується лише товарів, що імпортуються та пересилаються чи ввозяться на митну територію України. Те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були ознайомлені з текстом Закону „Про усунення дискримінації..." та рішенням Конституційного Суду від 20.01.2002 року не свідчить про їх злочинні наміри.
На думку захисника, вносячи зміни до Закону „Про правовий режим.." 22.12.95р. та 17.12.96 року, Верховна Рада України тим самим віднесла цей ОСОБА_6 до законів про оподаткування.
Поскільки законодавство про оподаткування неодноразово змінювалось і є суперечливим, можливе неоднозначне його трактування, в ситуації, що склалась, рішення повинно прийматися на користь платника податків.
Також, на думку захисника, подальші зміни в законодавстві після надання Законом „Про іноземні інвестиції" гарантій 10-річної незмінності спеціального законодавства суперечать суті державних гарантій захисту інвестицій та зобов'язанням, взятим на себе Україною за міжнародними угодами.
Неповнота досліджень судом обставин справи внаслідок не призначення судово-економічної експертизи, як вважає захисник, не має значення, поскільки запропоновані на вирішення такої експертизи питання або не можуть вирішуватися експертом-економістом, або є питаннями правового характеру.
В зв'язку з наведеним, просив апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без зміни.
В доповнені до заперечень на апеляцію ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вказували, що до цього часу в Україні існує правозастосовна практика, згідно якої підприємства з іноземними інвестиціями та їх дочірні підприємства користуються спеціальним статусом, який
звільняє їх від сплати ПДВ, податку на прибуток, акцизного збору та інше і це підтверджено рішеннями судів, податкових та митних органів, визнано прокуратурою як представником державних інтересів. На обгрунтування цього посилались на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.01.2004 року та ухвалу того ж суду про роз'яснення цього, рішення від 23.01.2004 року щодо підприємства „Тайстра" з іноземними інвестиціями та його дочірніх підприємств, де застосовано державні гарантії захисту іноземних інвестицій строком на 10 років. Це рішення та ухвала оскаржувались в апеляційному та касаційному порядку і провадження по яких 31.01.2010 року було закрито Харківським апеляційним адміністративним судом, поскільки апелянтами енергетичною митницею, Кременчуцькою та Полтавською ДПІ, прокуратурою м. Кременчука були відкликані апеляційні скарги. Вважали, що держава в цьому питанні не може мати різні позиції, тому просили вирок суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав доводи апеляції з вищевказаних підстав, виправданих ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а також адвоката ОСОБА_2, які наполягали на залишенні виправдувального вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Виправдовуючи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по вищевказаному обвинуваченню, суд зазначив, що підсудні вину свою не визнали, а досудовим слідством і в судовому засіданні не здобуто будь-яких доказів, які стверджували про направленість цих осіб на ухилення від сплати податків та службове підроблення, оскільки в матеріалах справи містяться численні судові рішення, які спростовують вину підсудних, а тому в діях підсудних, як посадових осіб ТОВ „Глобус" відсутні такі обов'язкові ознаки злочину, як винність, суспільна небезпечність та карність.
Проте, на думку колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції є передчасними.
Зокрема, посилаючись на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5, будучи посадовими особами ТОВ "Глобус", не сплачуючи податки, діяли у відповідності із законодавчими актами, умислу на ухилення від їх сплати не мали, а тому в їх діях відсутній склад злочинів, передбачених ст.ст. 212 ч.3; 28 ч.2, З66 ч.2 КК України, суд залишив поза увагою, що положення Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 року, які передбачали надання підприємствам з інозємними інвестиціями особливого правового статусу, відповідно до якого до таких підприємств протягом десяти років з моменту створення застосовується спеціальне
законодавство України, яке діяло на момент реєстрації іноземної інвестиції, та яке не передбачало сплату такими підприємствами податку на додану вартість, акцизного збору при імпорті, податку на прибуток та інших податків наступними законодавчими актами, зокрема Законом України "Про усунення дискримінації з оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" №1457-ІІІ від 17 лютого 2000 року та
Законом України "Про внесення змін до законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)" №2899-ІІІ від 20 грудня 2001 року скасовані та на момент, до якого відносяться дії ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вже не діяло.
При цьому рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2002 від 29 січня 2002 року (із змінами та доповненнями внесеними Ухвалою Конституційного Суду від 14 березня 2002 року № З-уп/2002) було чітко визначене, що положення ч.І ст.5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справлянню податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремлених підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.
Крім того, посилаючись на постановлені судові рішення, які, на думку суду першої інстанції, надавaли право ТОВ '"Глобус", незважаючи на зазначені зміни з законодавстві, продовжувати не платити передбачених законом податків, суд першої інстанції проігнорував, що рішення Київського районного суду м. Харкова по справі 2-5314/2 про захист іноземної інвестиції щодо Спільного українсько-чеського підприємства "Контур ПК" ТОВ та його дочірніх підприємств, яке підтверджувало надання цим підприємствам особливого правового статусу, відповідно до якого, вони звільнялись від сплати низки податків, було прийнято 29 грудня 1999 року, тобто до внесення вищевказаних законодавчих змін. Крім того, ст. 7 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” №1457-111 від 17 лютого 2000 року, прямо передбачала, судові рішення про застосування до підприємств іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 року № 2198-ХІІ, Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 № 55-93 "Про режим іноземного інвестування", Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення у дію Закону України "Про іноземні інвестиції" 1992 року, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону.
Разом з тим, відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова, на яке посилаються виправдані та суд, ніхто не може зобов'язати СУЧП „Контур ПК" та його дочірні підприємства зареєструватися як платника податку та видавати податкові накладні. Однак, ТОВ „Глобус" було зареєстровано, як платник ПДВ і повинно було сплачувати податки згідно діючого законодавства. Тому посилання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на те, що від сплати податків ТОВ „Глобус" звільнено на підставі ст. 7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 року є безпідставними, поскільки згадана норма в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на додану вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України втратила чинність на підставі Закону України №608\96 від 17.12.1996р., а в частині звільнення від оподаткування прибутку - відповідно до Декрету КМУ №12-92 від 26.12.1992 року. На згадані обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув.
Також суд при винесенні вироку не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України від 29.01.2002 року, в якому дана оцінка законодавчої бази та прийнятим раніше судовим рішенням.
Безпідставними, на думку колегії суддів, є посилання ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука щодо позову підприємства з іноземним капіталом „Тайстра", оскільки право в Україні не ґрунтується на прецедентах.
Крім цього, при судовому розгляді районний суд не врахував вимоги ухвали Колегії суддів Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України щодо ретельнішої перевірки обставин справи і в залежності від отриманих доказів, прийняття відповідного рішення. На думку колегії суддів,судом необґрунтовано було відмовлено в клопотанні прокурора про призначення судово-економічної експертизи для вирішення питань щодо роботи ТОВ «Глобус».
Виносячи виправдувальний вирок, суд всупереч вимогам ст.334 ч.4, 327 ч.4, 328 ч.3 КПК України, до вироку включив формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданих, не вказав за якою із передбачених Законом підстав виправдано ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та відмовив в задоволенні цивільного позову, в той час як при виправданні вправі був лише залишити позов без розгляду.
За таких обставин вирок не може залишатись в силі і підлягає скасуванню, а справа, з врахуванням обсягу доказів, які підлягають дослідженню, - направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати вищенаведене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та в залежності від встановленого прийняти рішення, яке б відповідало закону.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Володарськ-Волинського районного суду від 23 червня 2010 року щодо виправдання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за ст.ст. 212 ч.3, 28 ч.2, 366 ч.2 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Судді: