У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 листопада 2009 року   Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  в складі: головуючої - судді  Лузан Л.В., при секретарі судового засідання – Бінько М.А.,

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на  дії державного виконавця   відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції, -

встановив:

      ОСОБА_1 звернулася до суду з скаргою на   дії   державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції (далі – ВДВС Вознесенського МРУЮ) Крецу Б.М. з приводу незаконного винесення відносно скаржниці  постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2009 року по справі за позовом останньої до комунального закладу «Вознесенський художній музей  Є.А.Кібріка» (далі – Музей) про поновлення на роботі.  

    В обґрунтування скарги зазначено, що, закриваючи виконавче провадження, державний виконавець не пересвідчився у фактичному виконанні рішення суду про поновлення на роботі, а також не прийняв до уваги, що наказ про поновлення на роботі не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. Наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року за № 58 (далі – Інструкція), отже є незаконним.  

          У судовому засіданні  скаржниця скаргу підтримала в повному обсязі, просила відмінити  обумовлену вище постанову про  закінчення виконавчого провадження та відновити виконавче провадження.

          Державний  виконавець  Крецу Б.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 як необґрунтованої, оскільки поновлення останньої на роботі відбулося відповідно до ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.199 року (з послідуючими змінами та доповненнями), а перевірка дотримання наказу про поновлення на роботі Інструкції та вчинення відповідних написів у трудовій книжці скаржниці не входить до повноважень державного виконавця. Зазначене питання має вирішуватися шляхом звернення ОСОБА_1 з відповідним позовом до суду. Крім того, просив врахувати, що  скаржницею пропущений строк для даного звернення із скаргою до суду.

    Представник Музею в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1, оскільки будь – які порушення закону в діях державного виконавця відсутні.

           Представник ВДВС Вознесенського МРУЮ,  директор Музею Ованесіян В.П. в судове засідання не з’явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

    Дослідивши  матеріали справи, а також  матеріали закінченого  виконавчого провадження  № 2-1433/2008 суд прийшов до наступного.

    Як встановлено в судовому засіданні, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.02.2009 року ОСОБА_1було поновлено на роботі на посаді лектора Музею.

    20.03.2009 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області виданий виконавчий лист по примусовому виконанню вищевказаного рішення, який надійшов для виконання до ВДВС Вознесенського МРУЮ Миколаївської області. Постановою державного виконавця від 30.03.2009 року відкрито виконавче провадження та запропоновано боржнику добровільно виконати вимоги виконавчого документа у  1-денний термін з моменту отримання даної постанови .

    Відповідно до ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно  звільненого працівника вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника  до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

    Виходячи з цього, рішення вважається виконаним за наявності двох обставин: відповідного акту органу, який прийняв рішення про звільнення або переведення, про поновлення на роботі та фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов’язків.  Якщо на момент винесення рішення про поновлення працівника на роботі посаду було скорочено, то з метою виконання рішення суду роботодавцю необхідно внести зміни до штатного розпису і ввести посаду, яку було скорочено.

При цьому, на підставі  виданого наказу вносяться зміни до трудової книжки працівника, відповідно до п. 2.10 Інструкції,  зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним. Отже, поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка, відповідно до цього рішення, визнається недійсною.

    Так, згідно наказу директора Музею за № 16 від 29.05.2009 року «Про призначення» ОСОБА_1 поновлена на посаді лектора з 29.05.2009 року. Наказом за № 20 від 29.05.2009 року  у вищевказаний наказ були внесені зміни, зокрема було виключено дату, з якої остання була поновлена на роботі.

    Обумовлений наказ послугував підставою для складання акту державного виконавця від 22.06.2009 року у відсутність учасників виконавчого провадження та, як наслідок, винесення постанови  про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2009 року в зв'язку з виконанням рішення суду про поновлення скаржниці на роботі.

   Однак, державним виконавцем не було з'ясовано, чи допущена ОСОБА_1 фактично до виконання попередніх обов'язків, не з'ясовано, де її робоче місце, чи забезпечена вона  необхідними для роботи засобами та коло її обов'язків.   Також останнім  не було перевірено факт дотримання вимог закону обумовленого наказу, дата внесення змін в якому не відповідає вказаній в ньому даті, що було встановлено з пояснень учасників процесу. Між тим, обумовлений обов'язок державного виконавця випливає з самої природи виконання судових рішень та процесуального положення останнього, який  в своїй діяльності має керуватися не тільки Законом України «Про виконавче провадження», а також іншими нормативно – правовими актами.  

   Не заслуговують на увагу й посилання державного виконавця щодо пропуску скаржницею строку для звернення з даною скаргою до суду, оскільки спростовується наявними матеріалами справи.

   Відповідно до ст.  2 Закону України "Державну виконавчу службу" від 24.03.1998 року (з послідуючими змінами та доповненнями) та ст.19  Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

            Наведене  дає підстави для висновку про порушення права  учасника виконавчого провадження  (стягувача),  гарантованого ст.7 Закону України "Про виконавче провадження", яке підлягає поновленню  шляхом визнання   постанови про  закінчення виконавчого провадження  неправомірною.    

      При цьому суд не вправі зобов’язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно з Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою.  

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215, 383 – 387 ЦПК України, суд   -

                                                                  УХВАЛИВ:

Скаргу  ОСОБА_1 на  дії державного виконавця   відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції – задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного  державного виконавця  відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного  управління  юстиції  від 22.06.2009 року про закінчення  виконавчого  провадження  за виконавчим листом  №  2-1433, виданим 20.03.2009 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області  про поновлення ОСОБА_1 на посаді лектора комунального закладу «Вознесенський художній музей Є.А. Кібріка» .

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області  через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 05 днів з дня постановлення ухвали та подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                   Суддя                                         Л.В.Лузан