У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.,
секретаря Довжинської Н.Б.,
за участю: представника апелянта ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ВАТ «Івано-Франківськгаз», в особі структурного підрозділу Долинського управління по експлуатації газового господарства, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання, за апеляційною скаргою представника ВАТ «Івано-Франківськгаз» Мирона Володимира Богдановича на рішення Долинського районного суду від 12 травня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
ВАТ «Івано-Франківськгаз», в особі структурного підрозділу Долинського управління по експлуатації газового господарства, звернулося в суд з позовом про стягнення із ОСОБА_2 2295 грн. 50 коп. боргу за надані послуги з газопостачання за період з 01 листопада 2005 року по 31 серпня 2008 року. Даний борг відповідачка відмовляється погашати в добровільному порядку.
Рішенням Долинського районного суду від 12 травня 2009 року в задоволенні позову ВАТ «Івано-Франківськгаз», в особі структурного підрозділу Долинського управління по експлуатації газового господарства, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
______________________________________________________________________________ Справа 22-ц-1161 /09 р. Головуючий в 1 інстанції: Лицур І.М.
Категорія 24 Доповідач: Соколовський В.М.
На дане рішення представник ВАТ «Івано-Франківськгаз» Мирон В.Б. подав апеляційну скаргу, вказуючи на його незаконність через неповне з»ясування судом обставин справи, які мають значення для справи. Зокрема, судом не встановлено, з якого саме часу відповідачка проживає в літній кухні та коли саме ОСОБА_2 звернулася в Долинське управління по експлуатації газового господарства з проханням про встановлення їй газового лічильника. Вважає, що з проханням про встановлення газового лічильника ОСОБА_2 звернулася в 2005 році, що підтверджується договором № 772 від 22.11.2005 року на виконання робіт по встановленню газового лічильника, а лічильник їй встановлено 18.10.2007 року. Отже, ОСОБА_2 вже з 2005 року проживала в літній кухні та користувалася газом, що не заперечила сама відповідачка. До моменту встановлення лічильника нарахування за спожитий газ ОСОБА_2 проводилося відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 619 від 08 червня 1996 року «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників». Окрім того, судом не враховано, що на будинковолодіння дійсно відкрито один абонентський номер, однак, споживання газу в літній кухні не обліковується через лічильник, який встановлений у будинку, де проживає мати відповідачки – ОСОБА_3, так, як будинок і літня кухня під»єднані до газопостачання окремими врізками у вуличний газопровід. Тому нарахування за спожитий природний газ проводиться шляхом додавання показників лічильників, що встановлені у будинку та літній кухні, а до моменту встановлення лічильника проводилось шляхом додавання показника лічильника, що був встановлений у будинку та норми споживання природного газу у літній кухні. Судом не взято до уваги і те, що згідно довідки Новичківської сільської ради № 1961 від 26.10.2005 року ОСОБА_2 є уповноваженим співвласником будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1, і відсутні докази про те, що дане будинковолодіння належить саме матері відповідачки – ОСОБА_3 З витягу бази даних «абонент» та довідки № 05-09/857 від 06.04.2009 року позивачем доведено, що відповідачка ОСОБА_2 частково здійснювала оплату за надані їй послуги з газопостачання, однак, не здійснювала повної оплати за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 2295 грн. 50 коп. за період з 01.11.2005 року по 31.08.2008 року.
За наведених підстав просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення їхнього позову, стягнувши на їхню користь судові витрати по справі.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримала вимоги скарги з вище наведених мотивів та просила задовольнити скаргу в повному об»ємі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, хоча належно була повідомлена про розгляд справи.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у господарстві своєї матері ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 Долинського району і за даним господарством відкрито один особовий рахунок № 250 (а.с. 27).
Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 28.02.1992 року, виданого виконкомом Долинської міської ради (а.с. 37), власником АДРЕСА_1 був батько відповідачки – ОСОБА_4, який збудував його разом із дружиною ОСОБА_3 В 1992 році ОСОБА_4 помер і головою даного господарства стала його дружина, яка і є споживачем послуг з газопостачання (а.с. 36, 38-42).
В літній кухні по АДРЕСА_1, де проживає відповідачка ОСОБА_2, працівниками Долинського УЕГГ 18 жовтня 2007 року було встановлено побутовий лічильник газу, що підтверджується відповідним Актом № 20 від 18.10.2007 року (а.с. 28).
З часу встановлення газового лічильника ОСОБА_2 розраховується за спожитий природний газ згідно з показниками лічильника і фактично боргу не має, про що підтвердила представник позивача-апелянта.
Як вбачається із довідки Долинського УЕГГ за № 05-09/857 від 06.04.2009 року (а.с. 31-32), на все будинковолодіння по АДРЕСА_1 відкрито єдиний абонентський рахунок НОМЕР_1 і споживання газу, до встановлення ОСОБА_2 побутового газового лічильника, в будинку та літній кухні не розділялося.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Поскільки, між позивачем та відповідачем станом на 18 жовтня 2007 року не було укладено угоду на постачання газу, а абонентський номер та угоду на постачання газу було укладено з головою господарства ОСОБА_3 і борг за використаний газ виник саме до 18 жовтня 2007 року, про що ствердив представник позивача-апелянта, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не може відповідати за борги щодо використаного газу в сумі 2295 грн. 50 коп., оскільки, позивачем не представлено жодних доказів того, що ці послуги з газопостачання, за які виникли борги, надавалися саме відповідачці ОСОБА_2, тому правомірно відмовив у задоволенні позову за його недоведеністю.
Твердження представника апелянта про те, що суд не врахував та не з»ясував всіх обставин по справі, залишив поза увагою їхні доводи, колегія суддів рахує безпідставними, які спростовуються матеріалами справи.
Судом повно, всебічно і об'єктивно досліджено обставини справи та дано їм вірну юридичну оцінку, а тому постановлене рішення, на думку колегії суддів, не підлягає до скасування, а скарга - до задоволення.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ВАТ «Івано-Франківськгаз» Мирона Володимира Богдановича відхилити.
Рішення Долинського районного суду від 12 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ії проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: В.М. Соколовський
Я.Д. Горблянський
В.Д. Фединяк