Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
Ухвала
Іменем України
№400/2010
22 червня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді: Романова О.В.,
суддів: Андрушкевича С.З., Захарчука С.В.
з участю прокурора: Селюченко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора , що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:
-23.06.2006 року за ст.ст.263 ч.1,309ч.1,311 ч.І,70 ч.І КК України на три роки шість місяців позбавлення волі,
-29.09.2009 року за ст.164 ч.І КК України на 120 годин громадських робіт,
засуджено за ст. ст.307 ч.2 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією 1\5 частини належного йому майна, за ст.309 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ч.І ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити п'ять років позбавлення волі з конфіскацією 1\5 частини належного йому майна. Згідно ст.ст.71,72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за переднім вироком і остаточно визначити п'ять років і один день позбавлення волі з конфіскацією 1\5 частини належного йому майна.
Запобіжний захід залишено до набрання вироком чинності залишено тримання під вартою. Застосовано до засудженого примусове лікування від наркоманії.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України Житомирській області 422 грн.28 коп. судових витрат.
Питання щодо речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахуватг І моменту затримання, тобто з 1 грудня 2009 року.
Згідно вироку ,в один з днів на початку вересня 2009 року на смітнику в с. Барвінки Малинського району ОСОБА_1 зірвав рослини коноплі, приніс до свого місця проживання в будинок АДРЕСА_1, де обірвав листя та верхівки стебел і висушив та подрібнив їх. Вказану рослинну масу склав у два паперових пакети, які зберігав без мети збуту в хліві під дахом, а частину рослинної маси заховав в банку з-під кави та зберігав у літній кухні. 20 листопада 2009 року близько 14 год. в м. Малині на площі Соборній ОСОБА_1 збув один паперовий пакет з наркотичним засобом - каннабісом масою 0,729 гр. ОСОБА_2, а інший паперовий пакет з каннабісу вагою 5,41 гр., зберігав при собі без мети збуту для власного споживання.
5 грудня 2009 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 було вилучено банку з-під кави з каннабісом вагою 1,766 гр.
В апеляції прокурор просив вирок змінити в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. На обгрунтування апеляції вказував, що в резолютивній частині вироку вказано про застосування щодо засудженого примусового лікування від наркоманії. Але у відповідності до вимог ст.96 КК України ,п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3.06.2005 року №7 та положень міжнародно-правових актів, примусовому лікуванню підлягають особи, що вчинили злочини і страждають на хвороби, які становлять небезпеку для здоров'я інших осіб. Тому просив змінити вирок суду, виключивши застосування згідно ст.96 КК України щодо ОСОБА_1 примусового лікування.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав подану апеляцію, обговоривши доводи апеляції, перевіривши вирок cуду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, колегія судій вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупність досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованим і по суті ніким із можливих апелянтів не оскаржується.
При обранні засудженому міри покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про його особу, конкретні обставини справи та призначив його йому необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Разом з тим, твердження в апеляції прокурора про те, що суд безпідставно визначив засудженому примусове лікування від наркоманії, є обґрунтованим.
У відповідності до вимог ст.96 КК України, примусове лікування може бути застосовано судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини і мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. При цьому необхідно дотримання ряду умов, зокрема, засуджена до покарання особа повинна страждати на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 хворіє наркоманією, потребує примусового лікування, протипоказань для лікування немає.( а.с.108)
Проте, даний акт судово-наркологічної експертизи не містить висновку про те, що ОСОБА_1 страждає на хворобу , що становить небезпеку ця інших осіб.
Згідно міжнародно-правових актів, „Основ законодавства України про охорону здоров'я" та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 3.06.2005 року №7 „Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування", алкоголізм та наркоманія до вищезгаданих хвороб не належать, а є соціально небезпечними захворюваннями.
Отже, колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про те, що суд першої інстанції помилково призначив засудженому примусове лікування від наркоманії.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити .
Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити з резолютивної частини цього вироку вказівку суду про призначення ОСОБА_1 згідно ст.96 КК України примусового лікування від наркоманії.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді: