Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
20 листопада 2009 року справа № 2а-20005/09/1270
зал судового засідання № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Бадахової Т.П.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання Чуріковій Я.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_3 – за дов. від 8 грудня 2006 року
від відповідача:
від третьої особи: Мащенко Н.В. – за дов. від 10 листопада 2009р.
Невалений М.І. – за дов. від 17 квітня 2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 23 липня 2009 року (у повному тексті виготовлено 27 липня 2009 року)
по адміністративній справі № 2а-20005/09/1270 (суддя Ковальова Т.І.)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
до
Антрацитівської районної державної адміністрації
про
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору
визнання дій неправомірними та скасування рішення про зобов’язання виконати певні дії
товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Трейдінг»
колективне підприємство торгово-промислова компанія «Данко», -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2009 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області, (арк. справи 3-4) предметом якого визначив:
- визнання неправомірними (недійсними) дії Антрацитівської райдержадміністрації щодо прийняття рішення про відмову позивачу у наданні земельної ділянки, яка знаходиться під породним відвалом колишньої шахти «Львівська-Комсомольська», який належить йому на праві власності, та знаходиться на території Чернополянської сільської ради Антрацитівського району;
- визнання неправомірними (недійсним) дії Антрацитівського райдержадміністрації щодо прийняття рішень про надання згоди товариству з обмеженою відповідальністю «Метал-Трейдінг» на поновлення договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться під породним відвалом колишньої шахти «Львівська-Комсомольська», який належить позивачу на праві власності, та знаходиться на території Червонополянської сільської ради Антрацитівського району;
- скасування рішення Антрацитівської райдержадміністрації про відмову позивачу у надані земельної ділянки, яка знаходиться під породним відвалом колишньої шахти «Львівська-Комсомольська», який належить позивачу на праві власності, та знаходиться на території Червонополянської сільської ради Антрацитівського району;
- скасування рішення Антрацитівської райдержадміністрації про надання згоди товариству з обмеженою відповідальністю «Метал-Трейдінг» на поновлення договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться під породним відвалом колишньої шахти «Львівська-Комсомольська», який належить позивачу на праві власності, та знаходиться на території Червонополянської сільської ради Антрацитівського району;
- зобов’язання Антрацитівської райдержадміністрації передати в оренду позивачу земельну ділянку, яка знаходиться під породним відвалом колишньої шахти «Львівська-Комсомольська» на території Червонополянської сільської ради Антрацитівського району, та укласти договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться під породним відвалом колишньої шахти «Львівська-Комсомольська» на території Червонополянської сільської ради Антрацитівського району.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року (арк. справи 109-115) з мотивів відсутності об’єкту судового захисту, та безпідставності заявлених вимог позивачу відмовлено у задоволені позову.
В апеляційній скарзі позивач (арк. справи 146-150) просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів зокрема фізичних осіб, у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено під час апеляційного провадження об’єктом судового захисту позивач визначає порушення (ненадання можливості) права користування земельною ділянкою на якій розташована споруда (породний відвал), що належить йому на праві власності.
Колегія суддів зазначає, що позивач не є суб’єктом землекористування, а має намір набуття земельної ділянки у користування, що доводить те, що об’єктом судового захисту у межах даної справи є не порушене право, а інтерес щодо набуття такого права.
Під час апеляційного провадження встановлено, що позивач підставами щодо набуття права землекористування вважає похідним від права власності на споруду.
Рішенням господарського суду Луганської області від 6 січня 2004 року по справі №13/673пн (арк. справи 88) за колективним підприємством торгівельно-промисловою компанією «Данко» визнано право власності на породний відвал вагою 554400 тон колишньої шахти «Львівська – Комсомольська», що розташований на території Червонополянської міської ради Антрацитівського району Луганської області у технічних межах шахти «Центральна» Антрацитівської дирекції з ліквідації шахт, що входить до складу Державної компанії «Укрвуглереструктурізація».
Позивач придбав зазначений породний відвал (як відходи виробництва) у товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Восток-Регіон» за договором від 21 березня 2008 року (арк. справи 5-6). Площа відвалу не визначена, зазначено тільки що породний відвал розташований у технічних межах ліквідуємої шахти «Центральна» (м. Антрацит).
Аналіз зазначених документів доводить, що позивач придбав товар, а не споруду.
З огляду на принципи належності та допустимості доказів визначених статтею 70 КАС України, жодних доказів того, що позивач є власником споруди яка в розумінні статті 120 Земельного Кодексу України гарантує перехід права власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена у розмірах встановлених договором, позивач під час розгляду справи судом першої інстанції, а також впродовж апеляційного перегляду не надав.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта на те, що породний відвал є гірничо – технічною спорудою відповідно до пункту 2.8 Положення про проектування внутрішнього відвалоутворення та складування відходів виробництва в залізорудних і флюсових кар’єрах, затвердженого наказом Мінпромполітики України №412 від 17 серпня 2004 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2004 року № 1027/9626), з огляду на те, що зазначене Положення визначає порядок проектування внутрішніх відвалів при будівництві нових, реконструкції діючих залізорудних і флюсових кар’єрів гірничорудних підприємств України з відкритим способом розробки, а також порядок переходу на внутрішнє відвалоутворення у міру заглиблення кар’єрів і списання або консервації запасів корисних копалин, і жодного відношення до вугільних відвалів не має.
У межах спірних відносин йдеться про вугільний відвал шахти «Центральна», ліквідація якої здійснюється згідно проекту ліквідації відповідно до Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних шахт, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 року №939, затвердженого відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок списання заборгованості вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості України, перед Державним бюджетом України і місцевими бюджетами та державними цільовими фондами». Жодних доказів придбання породного відвалу, що узгоджується з приписами вищенаведених нормативних актів позивач не надав.
Колегія суддів позбавлена приймає доводи апелянта стосовно того, що породний відвал (як місце розташування відходів) не є відходами в розумінні статті першої Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року №187/98-ВР. Одночасно зазначає що за умовами договору позивач придбав саме відходи виробництва про що зазначив у пункті 1.1 договору.
Колегія суддів не погоджує доводи апелянта що породний відвал це вугілля, яке має свої якісні характеристики, та може бути використано в господарській діяльності.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для переходу права користування земельною ділянкою у позивача, внаслідок придбання породного відвалу (відходів виробництва) суб’єктом права власності на які є держава відповідно до статті 9 Закону України «Про відходи».
З огляду на зазначене відповідач правомірно листом від 27 січня 2009 року (який є юридичною формою рішення) відмовив у наданні згоди на оренду земельної ділянки. Повноваження відповідача підтверджені з огляду на нижченаведене.
Пунктом десятим розділу десятого «Перехідні положення» Земельного кодексу України (2768-14) передбачено, що рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів – органами виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.
Пунктом дванадцятим розділу десятого «Перехідні положення» Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.
Правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування, визначені Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 5 лютого 2004 року № 1457-IV (№1457-15).
Колегія суддів зазначає, що самі по собі дії відповідача не створюють жодних правових наслідків для позивача, внаслідок чого визначені безпідставно у якості предмету позову.
Стосовно рішень прийнятих по відношенню відповідача до третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Трейд», то зазначені рішення встановлюють певні правові наслідки для зазначеної особи і не створюють, не змінюють, та не припиняють правовідносин для позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 24, 117, 118, 167, 184, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року у справі № 2а-20005/09/1270 залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року у справі № 2а-20005/09/1270 залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 20 листопада 2009 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Т.П. Бадахова
М.І. Старосуд