СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
12.10.2009 С права № 2-а-1/09/2770
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_2, посвідчення № 408 від 30.08.04 ;
представник відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя - Летюча Діана Геннадіївна довіреність № 344/10-004 від 22.06.09р.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружний адміністративний суд міста Севастополя (суддя Водяхін С.А. ) від 23.04.09 по справі № 2-а-1/09/2770
за позовом ОСОБА_2, м. Севастополь (АДРЕСА_1, Севастополь,99000)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, 37, Севастополь,99011)
про визнання протиправним та не чинним правового акту індівідуальної дії - податкового повідомлення
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Водяхін С.А.) від 23 квітня 2009 року у справі № 2-а-1/09/2770 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та нечинним правового акту індивідуальної дії – податкового повідомлення, було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 23 квітня 2009 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заявник апеляційної скарги посилається на положення пункту 23 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо звільнення інвалідів війни та прирівняних до них осіб від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку та вважає, що суд першої інстанції не врахував, що основна мета трудової діяльності позивача не отримання будь-якого прибутку чи будь-яких доходів, а надання правової допомоги.
У змінах до апеляційної скарги позивач вказав, що хоч він і є адвокатом, але не є особою (адвокатом), який забезпечує себе роботою самостійно, бо має військову пенсію, яка і є його основним джерелом життя.
У судовому засіданні заявник апеляційної скарги підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі з’ясування усіх обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення справи та відповідає нормам матеріального та процесуального права. Представник відповідача посилався на положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення Окружного адміністративного суду м. Севастополя без змін.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що свідчить свідоцтво за № 408 від 30 серпня 2004 року (а.с. 9).
21 грудня 2004 року за № 11324-6 позивач був взятий на податковий облік Державною податковою інспекцією Ленінського району м. Севастополя, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 21 грудня 2004 року за № 28-023/11324 (а.с. 10).
09 лютого 2009 року позивачем до Державної податкової інспекції Ленінського району м. Севастополя подана декларація про доходи, отриманні з 01 січня по 31 грудня 2008 року (а.с. 15-16) у пункті 1.3 розділу 1 якої позивач зазначив доходи, отриманні від підприємницької діяльності та інші доходи, оподаткування яких здійснюють податкові органи, а саме – доходи від індивідуальної адвокатської діяльності у сумі 19520 грн.
У розділі 2 декларації позивач повідомив податкову інспекцію про наявність пільг з податку на доходи фізичних осіб у вигляді звільнення від сплати податків, зборів і мита усіх видів та земельного податку відповідно до пункту 23 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а у пункті 3.1 розділу 3 декларації зазначив, що вважає, що його дохід за 2008 рік, який підлягає оподаткуванню, дорівнює 0 грн.
На підставі наданої декларації про доходи, отриманні з 01 січня по 31 грудня 2008 року, Державною податковою інспекцією Ленінського району м. Севастополя прийнято податкове повідомлення форми «Ф»від 09 лютого 2009 року за № 0008861730/0 про визначення ОСОБА_2 податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності у сумі 2928,00 грн.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-ІУ із змінами та доповненнями дохід – сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до підпункту «з»пункту 1.3 статті 1 Закону дохід з джерелом його походження з України – будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.
Згідно до пункту 1.9 статті 1 Закону незалежна професійна діяльність – зокрема, діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльність лікаря (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів.
Згідно до пункту 1.19 статті 1 Закону самозайнята особа –платник податку, який є суб’єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.
Доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу визначені у пункті 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», є вичерпними і дана норма закону не містить положень щодо не включення доходу, отриманого від здійснення незалежної професійної діяльності до складу загального річного оподатковуваного доходу. Не передбачено положень щодо не включення до складу загального річного оподатковуваного доходу доходів, отриманих від здійснення незалежної професійної діяльності і для ветеранів війни-інвалідів війни, яким є позивач, що підтверджується посвідченням серії Б № 492940 від 30 травня 2001 року (а.с. 12).
Таким чином, доход, отриманий від здійснення незалежної професійної діяльності, зокрема, адвокатської є об’єктом оподаткування та оподатковується за ставками, передбаченими статтею 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не містіть положень щодо звільнення від оподаткування. Даний Закон передбачає лише не включення до загального місячного або річного доходу певних видів доходів особи та передбачає податкові соціальні пільги (стаття 6 Закону).
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ із змінами та доповненнями встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Закону та інших законів України про оподаткування.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не є Законом про оподаткування, тому не може встановлювати пільги щодо оподаткування доходів.
Відповідно до пункту 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Відповідно до підпункту «в»пункту 22.11 статті 22 Закону Кабінету Міністрів України дано було доручення до 01 вересня 2003 року подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо внесення змін до законів, які випливають із змісту цього Закону, зокрема, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Судова колегія зазначає, що поняття «правила оподаткування» включає у себе і поняття «пільги», яке є одним з елементів правил оподаткування.
Оподаткування доходів позивача здійснено податковою інспекцією на підставі самостійно поданої позивачем декларації та з урахуванням самостійно визначеного позивачем загального річного доходу за 2008 рік.
Таким чином, суд першої інстанції правильно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 23 квітня 2009 року у справі № 2-а-1/09/2770 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 жовтня 2009 р.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Т.Р.Лядова
О.А.Щепанська