УХВАЛА

27 серпня 2010 року                      справа № 2а-3696/10/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судці Лічевецького І.О., при секретарі - Левчуку A.C.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області до кредитної спілки «Федерація» про стягнення заборгованості із сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

УПФУ в Соснівському районі м. Черкаси звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з КС «Федерація» 23 933 грн. 99 коп. посилаючись на не виконання відповідачем обов’язку щодо сплати страхових внесків за червень 2009 р. та липень 2009 р.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі про банкрутство КС «Федерація». Зазначена обставина, на думку відповідача, виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства. Відповідач також стверджує, що чинним законодавством позивачу не надано право на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Позивач вважав, що клопотання задоволенню не підлягає.

Вислухавши думку представника позивача, суд приходить до наступного.

Пунктом восьмим частини першої статті З КАС України визначено, що позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Пункт шостий частини першої статті З КАС України містить положення, згідно з яким адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикцію адміністративних судів поширено на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з цілісності та системного аналізу Кодексу адміністративного судочинства України можливо встановити наступні критерії визначення компетенції адміністративного суду у спорі: по-перше - наявність публічного характеру правовідносин, по-друге - хоча б однією стороною правовідносин є суб’єкт владних повноважень у зв’язку з виконанням владних управлінських функцій, по-третє - між сторонами виник спір, компетенція адміністративних судів на який поширена дією ст. 17 КАС України і такий спір не віднесений до компетенції інших судів.

Відповідно до абзацу 3 пункту 12 розділу XV Закону від 9 липня 2003 р. N 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Фонду у неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього закону (крім норм, зазначених в абзаці 6 п. 1 цього ж розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Згідно з п. 1 Положення, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 р. N 121/2001, Фонд є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію й облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду. Він здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління у районах, містах і районах у містах (п. 15 Положення).

Таким чином, безсумнівним є те, що позивач є суб’єктом, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Згідно статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За змістом статті 23 зазначеного Закону спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду в судовому порядку.

Враховуючи викладене, твердження відповідача щодо відсутності в управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області права на звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення страхових внесків є очевидно необгрунтованим.

Що стосується посилання позивача на наявність в провадженні господарського суду Черкаської області справи про банкрутство КС «Федерація», то у цьому зв’язку суд враховує, що згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор, це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки провадження у справі про банкрутство КС «Федерація» порушено 12 травня 2009 р., а позивач заявляє вимогу про стягнення внесків за червень 2009 р. та липень 2009 р., безсумнівним є те, що стосовно цих вимог управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області є поточним кредитором.

За змістом згаданого Закону поточні кредитори можуть заявити вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі, а ліквідатор подати заперечення проти цих вимог.

Таким чином, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлює інший порядок судового вирішення цього спору, а лише визначає процедуру визнання кредитора поточним та порядок задоволення його вимог.

При цьому вимоги поточних кредиторів можуть грунтуватись і на рішенні суду про стягнення коштів.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 157, 160 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання кредитної спілки «Федерація» про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя І.О.Лічевецький