АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-3551/09 Головуючий у 1-й інстанції: Пахоменко О.Г.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Приймака В.М.
суддів Гончара О.С., Бабак А.М.
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від «28» травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Виробничий комбінат “Тепло-водоканал” (надалі “Підприємство”) про захист прав споживача і відшкодування моральної шкоди та по зустрічному позову КП „Виробничий комбінат „Тепло-водоканал” до ОСОБА_1 про визнання недійсною частини договору, -
ВСТАНОВИЛА:
Неодноразово уточнюючи і доповнюючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 звернувся в суд з до Підприємства позовом, в якому зазначав, що 24 травня 2006 року між сторонами було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Пунктами 6 та 18.2 вказаного договору передбачено, що розмір щомісячної плати за надані послуги складає 24,73 грн., а внесення змін, що впливають на розмір оплати за послуги вносяться за погодженням сторін. Проте, без будь-якого погодження відповідач в односторонньому порядку збільшив розмір оплати. В зв’язку з чим, вимагає додатково сплатити 1655,79 грн. заборгованості станом на січень 2009 року. В зв’язку з чим, позивач просив суд визнати незаконним проведення нарахування заборгованості, зобов’язати відповідача в подальшому проводити нарахування згідно тарифу, передбаченому договором, зобов’язати Підприємство провести перерахунок нарахувань виходячи з тарифу, передбаченому договором, за яким ОСОБА_1 постійно проводив оплату.
Крім того, позивач вважав, що при виконанні умов зазначеного договору, Підприємство неналежним чином виконувало свої обов’язки, чим порушило права позивача, як споживача послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Тому Тесля просив суд визнати факти допущених Підприємством порушень умов договору, як то ненадання послуг належної якості, відхилення від їх кількості і якості, невнесення за погодженням сторін змін до умов договору, ненадання інформації про наданні послуги (вартість, структуру тарифів таке інш.), непроведення перевірок стану внурішньобудинкових систем будинку, неповідомлення про перерви в наданні послуг та інш.
Позивач просив суд визнати незаконними підстави розірвання в односторонньому порядку зазначеного договору, зобов’язати Підприємство укласти новий договір; зобов’язати Підприємство поновити зруйновані тротуари та пішохідні доріжки.
Позивач також, вважав, що діями і бездіяльністю відповідача, пов’язаними з порушенням прав ОСОБА_1 як споживача, йому завдано моральну шкоду, яка оцінена в 1 грн.
Із зазначеними позовними вимогами Підприємство не погодилось, в зв’язку з чим звернулось в суд із зустрічним позовом, в якому посилаючись на норми ЦК України та Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” просило визнати недійсним п.6 спірного договору, яким встановлено сторонами постійну вартість з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від «28» травня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов Підприємства задоволено повністю. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Отже, кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений ст. 16 ЦК України .
Власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права може прямо визначатись спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Такими чином, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині його вимог про визнання фактів “ряду порушень умов договору” з боку відповідача, оскільки ні ст. 16 ЦК України ні Законом України “Про захист прав споживачів” і статтею 10 « Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)» , зокрема, не передбачено такого способу захисту порушеного права як “визнання факту порушення”. Дану обставину повинен був доводити ОСОБА_1 як підставу для застосування передбачених законами способів захисту порушеного права, про які позивач не заявляв.
Такі вимоги позивача, як визнання незаконним відключення його квартири від внутрішньої будинкової мережі та зобов’язання відповідача укласти з позивачем новий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не могли бути задоволенні через те, що квартира позивача не відключалась від внутрішньої будинкової мережі, а зобов’язання укласти новий договір нічним не зумовлено.
Вирішуючи заперечення ОСОБА_1, викладені ним в апеляційній скарзі, щодо визнання судом першої інстанції недійсним п.6 спірного договору, яким було встановлено фіксований тариф оплати наданих послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення судова колегія виходить з наступного.
З матеріалів справи видно, що сторони 24.05.2006 року уклали договір з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (а.с. 9-16)
В пункті 6 цього договору зазначено, що позивач взяв на себе зобов’язання щомісячно сплачувати надані послуги у розмірі 24,73 грн.
Статтею 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Отже встановлення фіксованої суми оплати послуг за спірним договором не узгоджується із законом.
За змістом ст.ст. 215, 217, 203 ЦК України якщо правочин або його окрема частина суперечить законодавству він може бути визнаний недійсним.
В зв’язку з цим, висновок суду першої інстанції про недійсність п.6 Договору є законним і обґрунтованим.
Визнання недійсною частини Договору жодним чином не означає недійсності даного договору в цілому. Прийняття даного рішення означає лише недійсність передбаченої п.6 умови договору від моменту укладення самого договору.
З матеріалів справи вбачається, що збільшення тарифів, на підставі яких позивачеві проводились нарахування з оплати послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення проводилось виключно у відповідності до рішень Виконавчого комітету Енергодарської міської ради і не були оскаржені.
Лише передостаннє рішення №339 від 15.11.2007 року “Про затвердження тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води” 27.02.2008 року Енергодарським міським судом Запорізької області було скасовано як незаконне. Набрало чинності це рішення суду лише 26.11.2008 року в зв’язку залишенням його без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Проте, ще 19.09.2008 року Виконавчий комітет Енергодарської міської ради своїм рішенням №300 скасував своє рішення №339 від 15.11.2007 року і встановив нові тарифи, на підставі яких проводиться нарахування в тому числі і ОСОБА_1
Встановивши відсутність порушень права ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав і для задоволені його вимог про відшкодування йому будь-якої моральної шкоди.
Такими чином, при вирішенні питання про законність проведення відповідачеві нарахувань позивачеві оплати послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення порушень з боку відповідача не виявлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не підтверджуються матеріалами справи, є необґрунтованими і висновків суду не спростовують. Рішення суду ухвалено у відповідності до вимог норм матеріального і процесуального закону, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 307, 311, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити
Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від «28» травня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий суддя суддя суддя
Приймак В.М. Гончар О.С. Бабак А.І.