Справа № 2-58/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2011 року м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді Горегляд О.І.,

з участю:

- секретаря судового засідання - Ломази С.О.,

- позивачки - ОСОБА_1,

- представника позивачки - ОСОБА_2,

- відповідача - ОСОБА_3,

- представника органу опіки та піклування - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кузнецовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу і визначення місця проживання малолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2005 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уклали між собою шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області, про що в книзі реєстрації шлюбів 25 серпня 2005 року зроблено відповідний актовий запис за №225. Наведений факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ГЮ №002100, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 25 серпня 2005 року. Від цього шлюбу у сторін є діти: дочка – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і син – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідно свідоцтвом про народження серії 1-ГЮ №020074, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 24 листопада 2005 року (актовий запис за №471, вчинений 24 листопада 2005 року), і свідоцтвом про народження серії 1-ГЮ №047975, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 12 квітня 2007 року (актовий запис за №176, вчинений 12 квітня 2007 року). На теперішній час діти сторін є малолітніми.

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, зазначивши, що протягом 2009-2010 років сімейне життя між ними поступово погіршувалось, що в кінцевому результаті привело до фактичного припинення їх шлюбних відносин. Згідно з доводами позивачки подружжя має діаметрально протилежні погляди на шлюб і сім’ю. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, з його ініціативи між ними постійно виникають сварки, свідком яких нерідко стають їх діти, що тяжко впливає на їх психологічний стан та кожен раз спричиняє їй та дітям душевні страждання. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_3 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями. Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають у їхніх дітей та в позивачки, він не здатний підтримувати нормальну атмосферу в сім’ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Позивачка ствердила, що на даний час ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання припинено. За її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. ОСОБА_1 вважає, що причини, які спонукають її наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя із відповідачем, як подружжя та збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам. За таких обставин, позивачка просить суд розірвати шлюб, укладений із ОСОБА_3, зазначивши, що малолітні діти після розірвання шлюбу будуть проживати з нею.

04 жовтня 2010 року від позивачки ОСОБА_1 в суд надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, в якій вона просить розірвати шлюб, укладений із ОСОБА_3, та залишити їй на виховання малолітніх дітей: дочку – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними повноліття.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги, вказавши, що спільно проживати із відповідачем вона не бажає, оскільки ОСОБА_3 ображає її, не підтримує матеріально, не розуміє дітей, зловживає алкогольними напоями, ініціює в сім’ї сварки, свідками яких стають малолітні діти, що негативно впливає на їх психологічний стан. З пояснень, наданих ОСОБА_1 у судовому засіданні, слідує, що з огляду на аморальний спосіб життя відповідача, часті сварки та образи з його боку та те, що ОСОБА_3 застосовує до неї та їхніх малолітніх дітей фізичне насильство, позивачка наполягає на тому, щоб малолітні діти: дочка – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і син – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, після розірвання шлюбу проживали разом з нею і залишились саме на її вихованні. Згідно із доводами ОСОБА_1 відповідач добровільно не утримує сім’ю, з нього стягуються аліменти на утримання дітей у примусовому порядку на підставі рішення суду. В обґрунтування вимог щодо залишення з нею малолітніх дітей на проживання і для здійснення їх виховання позивачка також вказала, що вона є приватним підприємцем, її дохід за два тижні становить приблизно 1000 (одну тисячу) грн. ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_3 постійно влаштовує вдома п’янки до ранку, вчиняє фізичне насильство стосовно неї і дітей, тому за таких обставин малолітні діти не можуть бути залишені на вихованні відповідача.

Представник позивачки – ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітніх дітей. ОСОБА_2 пояснив, що сторони не знаходять спільної мови, не мають взаєморозуміння, між ними склалися негативні стосунки, з 2009 року не підтримують сімейно-шлюбних відносин між собою, ведуть окремий бюджет і побут. Представник позивачки зазначив, що відповідач добровільно матеріально не забезпечує сім’ю, тому з нього в примусовому порядку стягуються аліменти на утримання дітей. ОСОБА_2 також вказав, що ОСОБА_3 вживав наркотичні засоби, вчиняв фізичне насильство стосовно позивачки і малолітньої дочки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що є обставинами, які негативно його характеризують та виключають можливість залишення з ним малолітніх дітей на проживання і для здійснення їх виховання.

Даючи пояснення у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_3 частково визнав позовні вимоги, зазначивши, що він погоджується на розірвання шлюбу, укладеного із ОСОБА_1, за умов недосягнення подружжям примирення, оскільки хоче зберегти шлюб, та заперечує проти того, щоб після розірвання шлюбу дочка – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і син – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживали окремо від нього і залишились на вихованні матері. Відповідач підтвердив, що між ним і ОСОБА_1 відсутнє взаєморозуміння, внаслідок чого страждають їх малолітні діти. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що він матеріально забезпечує сім’ю, так як сплачує позивачці аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 (одної другої) частини заробітної плати, погашав кредити, які були отримані для ремонту квартири. Відповідач заперечив, що він зловживає алкогольними напоями і застосовує фізичне насильство до членів своєї сім’ї, та підтвердив, що пробував коноплю і притягувався до адміністративної відповідальності. ОСОБА_3 надав позитивну характеристику ОСОБА_1, як матері їх спільних малолітніх дітей: дочки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Представник органу опіки та піклування – виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області – ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала висновок виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області №05/47-33/1541 від 22 грудня 2010 року «Про визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_6Є.» та зазначила, що малолітні діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6Є, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають в прекрасних умовах і однаково люблять обох батьків.

Допитана в якості свідка представник органу опіки та піклування – начальник служби у справах дітей виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області ОСОБА_7 в судовому засіданні надала показання, в яких позитивно охарактеризувала ОСОБА_3, зазначивши, що останній приділяє багато уваги своїм малолітнім дітям, має постійну роботу та стабільний дохід. Свідок ОСОБА_7 вказала, що ОСОБА_1 з 1998 року перебувала на обліку за бродяжництво та ухилення від навчання. На думку, свідка ОСОБА_7, позивачка приділяє недостатньо уваги вихованню малолітніх дітей, залишає їх без нагляду у вечірній час, хоча постійної роботи не має. Разом з цим свідок ОСОБА_7 зазначила, що особисто вона обстеження сім’ї ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не здійснювала, а працівниками дошкільного навчального закладу, якого відвідують малолітні діти сторін, як позивачка, так і відповідач характеризуються позитивно.

Свідки: ОСОБА_8 і ОСОБА_9, в наданих суду показаннях зазначили, що вони працюють вихователями в дошкільному навчальному закладі №8, який відвідують малолітні діти сторін. Свідки: ОСОБА_8 і ОСОБА_9 надали позитивну характеристику обом батькам – ОСОБА_1 і ОСОБА_3 стосовно їх ставлення до дітей, пояснивши, що вони належним чином піклуються про своїх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно з показаннями свідків: ОСОБА_8 і ОСОБА_9 малолітні діти сторін завжди доглянуті, чисті і охайні, одягнені по сезону, однаково люблять обох своїх батьків, як матір – ОСОБА_1, так і батька – ОСОБА_3 та ніколи не скаржилися на них. Із показань свідків: ОСОБА_8 і ОСОБА_9 слідує, що останнім часом як ОСОБА_1, так і ОСОБА_3 приходять у дитячий садок до своїх дітей, а раніше в основному забирала малолітніх дітей додому та займалася ними лише їх мати – ОСОБА_1 Свідки: ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вказали, що малолітні діти сторін не розповідали про бійки в їх сім’ї. При цьому свідок ОСОБА_8 зазначила, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, – небалакучий, у минулому році він почав заікатися. Свідок ОСОБА_9 вказала, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, – замкнута, у 2010 році розповідала про сварки в сім’ї, походження виявленого на ній синця пояснила тим, що впала, та повідомила, що ОСОБА_3 виганяв з дому ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_10, даючи показання у судовому засіданні, вказала, що вона працює в одному колективі із матір’ю відповідача. У наданих суду показаннях свідок ОСОБА_10 позитивно охарактеризувала ОСОБА_3, пояснивши, що він, на відміну від позивачки, має освіту, роботу та одержав житло – квартиру. Свідок ОСОБА_10 вважає, що позивачка цікавиться іншими чоловіками, через те й подала позов про розірвання шлюбу. При цьому свідок ОСОБА_10 зазначила, що вона бачила випадок, коли ОСОБА_1 у період часу приблизно з 23 години до 24 години вийшла з дому, залишивши малолітніх дітей без нагляду, оскільки в цей час ОСОБА_3 перебував на роботі у нічній зміні, про що їй відомо від матері відповідача. Згідно з показаннями свідка ОСОБА_10, на її думку, малолітні діти сторін, можливо, мають більшу прихильність до ОСОБА_3 і його матері (їх баби), ніж до ОСОБА_1, а можливо – однакову до обох батьків.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_11 малолітні діти сторін мають проживати разом з їх матір’ю та залишитись на її вихованні. Свідок ОСОБА_11 вказала про те, що позивачка ОСОБА_1 належним чином доглядає за своїми малолітніми дітьми, готує їм їжу, водить у дитячий садок та вкладає їх спати. З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що малолітні діти сторін завжди чисті, охайні та доглянуті. Свідок ОСОБА_11, даючи показання в судовому засіданні, підтвердила, що відповідач вживає алкогольні напої, влаштовує гучні п’янки до ранку, особисто їй та її синові пропонував попробувати наркотичні засоби.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні надав показання, в яких вказав, що відповідач відповідально ставиться до своїх малолітніх дітей, купує їм соки, ходить з ними у вихідні дні на прогулянки, алкогольні напої вживає деколи під час свят.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивачки і показання свідків, дослідивши і оцінивши в сукупності всі докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу і визначення місця проживання малолітніх дітей підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що сім’я ОСОБА_1 і ОСОБА_3 фактично не існує, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, так як це суперечить інтересам позивачки. Між сторонами відсутнє взаєморозуміння, суперечки між ними негативно впливають на фізичний, духовний і моральний розвиток та виховання їх малолітніх дітей. Фактично сімейно-шлюбні відносини між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 припинені, примирення подружжя не відбулося. За таких обставин, шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, не може бути збереженим.

Згідно з вимогами, передбаченими ч.1 ст.24 СК України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 1, 4 ст.55 СК України передбачено, що дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, а також зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст.112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З наведених підстав суд вирішив розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, оскільки вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, так як суперечить інтересам позивачки.

При вирішенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 суд врахував наступні обставини, що доведені належними і допустимими доказами.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 липня 2009 року стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/2 (одної другої) частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 червня 2009 року і до їх повноліття. Цим судовим рішенням встановлено, що постійна допомога на утримання малолітніх дітей зі сторони ОСОБА_3 не надходить.

Отже, відповідач добровільно не утримував своїх малолітніх дітей та на виконання вказаного рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 липня 2009 року сплачує аліменти у примусовому порядку.

Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 травня 2010 року встановлено, що 18 квітня 2010 року приблизно о 06 годині 00 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі №32 будинку №25 по м-ну Перемоги м.Кузнецовська, умисно вчинив психологічне насильство в сім’ї, оскільки під час суперечки нецензурно висловлювався в адрес своєї дружини ОСОБА_1 Під час розгляду зазначеної справи ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у вчиненні вказаного правопорушення, зазначивши, що під час суперечки ображав дружину ОСОБА_1 нецензурними словами. Вказаною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП і призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 51 (п’ятдесят одної) грн.

Таким чином, зазначеною постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 травня 2010 року доводиться факт вчинення ОСОБА_3 за місцем його проживання психологічного насильства в сім’ї.

В акті обстеження матеріально-побутових умов сім’ї №166 від 01 листопада 2010 року вказано, що на час обстеження в квартирі були ОСОБА_1 та її діти, в кімнатах чисто, охайно, діти забезпечені одягом, взуттям, іграшками, книгами, є продукти харчування. Зі слів ОСОБА_1 її чоловік у квартирі не проживає близько 2-х тижнів. Існує борг по квартплаті близько 2000 (двох тисяч) грн.

Згідно з висновком виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області №05/47-33/1541 від 22 грудня 2010 року «Про визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_6Є.» орган опіки та піклування вважає, що місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, слід визначити за місцем проживання їх батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: мікрорайон ПеремогиАДРЕСА_1. Такий висновок органу опіки та піклування обґрунтовується поясненнями ОСОБА_13 (матері ОСОБА_3В.), ОСОБА_14 і ОСОБА_15

В подальшому службою у справах дітей виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області неодноразово проводились обстеження матеріально-побутових умов сім’ї ОСОБА_1 і ОСОБА_3, що підтверджується відповідними актами. Зокрема, згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї №24 від 04 лютого 2011 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 разом зі своїми малолітніми дітьми: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають за адресою: м.Кузнецовськ, мікрорайон ПеремогиАДРЕСА_2. Взаємовідносини між членами сім’ї товариські. Є борг по по квартплаті приблизно 2000 (дві тисячі) грн. На час обстеження в квартирі було чисто, охайно, діти доглянуті, гралися. Умови проживання дітей задовільні, зі слів ОСОБА_1 діти не відвідують ДНЗ №8 через хворобу. Батьки – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 займались приготуванням їжі. В акті служби у справах дітей виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області від 28 квітня 2011 року також значиться, що в квартирі було чисто, прибрано, висіла випрана білизна, діти були в дошкільному закладі і по них збиралась іти ОСОБА_1, а ОСОБА_3 був відсутній.

На заяву ОСОБА_1 від 16 лютого 2011 року щодо викрадення з квартири №32 будинку №25 по мікрорайону Перемоги м.Кузнецовськ золотого ланцюжка у листі Кузнецовського міського відділу УМВС України в Рівненській області №54/2000 від 26 лютого 2011 року вказано, що в ході профілактичних заходів було встановлено, що золотий ланцюжок взяв для власного користування ОСОБА_3 та заклав його у ПК «Ломбард-Альянс» 13 лютого 2011 року.

З довідки лікаря-нарколога державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №3» Міністерства охорони здоров’я України ОСОБА_16 від 10 червня 2011 року слідує, що ОСОБА_3 на обліку в наркологічному кабінеті вказаного медичного закладу не перебуває, за медичною допомогою не звертався, результат тесту на визначення 5 наркотиків - негативний.

За місцем роботи відповідач характеризується виключно з позитивної сторони, як вбачається із його характеристики, виданої ЦДтаРАВ відокремленого підрозділу «Рівненська АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» №175/799 від 10 листопада 2010 року.

Довідка відокремленого підрозділу «Рівненська АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» №10236 від 23 вересня 2010 року свідчить, що сума доходу ОСОБА_3 за місцем його роботи за період часу з 01 вересня 2009 року до 31 серпня 2010 року з врахуванням утриманих аліментів становить 30363 (тридцять тисяч триста шістдесят три) грн. 79 коп.

Позивачка є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №878338, державна реєстрація проведена 03 березня 2010 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 26060000000001907.

Згідно із звітом суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи платника єдиного податку від 04 жовтня 2010 року обсяг виручки ОСОБА_1 від реалізації товарів при роздрібній торгівлі уживаними товарами за третій квартал 2010 року наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році становить 6281 (шість тисяч двісті вісімдесят одна) грн.

Обсяг виручки позивачки від реалізації товарів при роздрібній торгівлі уживаними товарами за четвертий квартал 2010 року наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році становить 10366 (десять тисяч триста шістдесят шість) грн., що підтверджується звітом суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи платника єдиного податку від 27 липня 2011 року.

Із патенту серії ПАЄ №289429 від 29 березня 2011 року, терміном дії з 01 квітня 2011 року до 31 серпня 2011 року, вбачається, що позивачка здійснює на ринку м.Кузнецовськ торгівельну діяльність.

Аналізуючи досліджені докази, суд прийшов до висновку, що малолітніх дітей сторін: дочку – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, слід залишити на виховання їх матері – ОСОБА_1 до досягнення дітьми повноліття.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що обставин, які б свідчили про негативне ставлення ОСОБА_1 до своїх малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та про невиконання чи неналежне виконання позивачкою батьківських обов’язків щодо виховання, розвитку і утримання малолітніх дітей не встановлено.

Показання свідка ОСОБА_7 щодо негативної характеристики ОСОБА_1 до укладення шлюбу із ОСОБА_3 не стосуються предмету даного спору сторін. Показання свідка ОСОБА_7 про залишення позивачкою дітей без нагляду у вечірній час не є власними показаннями даного свідка, а отримані з чужих слів, що підтверджується показаннями цього ж свідка ОСОБА_7, з яких слідує, що особисто свідок ОСОБА_7 обстеження сім’ї ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не здійснювала, а працівниками дошкільного навчального закладу, якого відвідують малолітні діти сторін, як позивачка, так і відповідач характеризуються позитивно.

Показання свідка ОСОБА_10 щодо одноразового залишення ОСОБА_1 у період часу приблизно з 23 години до 24 години малолітніх дітей вдома без нагляду, не є достовірними, оскільки ґрунтуються на поясненнях матері відповідача, тобто заінтересованої в цій справі особи.

Таким чином, зазначені показання свідків: ОСОБА_7 і ОСОБА_10 не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про залишення їй на виховання малолітніх дітей: дочки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними повноліття.

При вирішенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 суд врахував наступні правові норми.

Частинами 1, 3 ст.151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Слідуючи ч.1 ст.152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Судом встановлено, що малолітні діти сторін: дочка – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і син – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, не досягли десяти років. Із пояснень ОСОБА_1 і ОСОБА_3 вбачається, що згоди між ними щодо визначення місця проживання їх малолітніх дітей не досягнуто.

Зміст позовної заяви ОСОБА_1, інформація про зареєстроване місце проживання відповідача, акти обстеження матеріально-побутових умов сім’ї та інші докази справи свідчать, що квартира №32 у будинку №25 по мікрорайону Перемоги м.Кузнецовськ Рівненської області є спільним місцем проживання ОСОБА_1, ОСОБА_3 і їх малолітніх дітей: дочки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Даних про окреме проживання сторін суду не надано.

За таких обставин, суд вважає за належне визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем проживання їх батьків - ОСОБА_1 і ОСОБА_3

В іншій частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітніх дітей слід відмовити в задоволенні за їх безпідставністю, так як спір між сторонами щодо місця проживання їх малолітніх дітей фактично відсутній, оскільки позивачка, відповідач і їх діти проживають спільно, а не окремо.

Зазначений висновок суду ґрунтується на наступних правових підставах.

Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільніє від обов’язків щодо дитини.

Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ч.1 ст.24, ч.ч.1, 4 ст.55, ч.ч.3, 4 ст.56, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110, ст.ст.112, 141, 160, ч.ч.1, 2 ст.161 СК України, ч.ч.1-4 ст.29 ЦК України, ст.ст.4, 60, ч.ч.1, 2 ст.88, ч.3 ст.208, ч.ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.2 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу і визначення місця проживання малолітніх дітей задоволити частково.

Шлюб, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, який зареєстрований у відділі РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 25 серпня 2005 року, актовий запис за №225, - розірвати.

Малолітніх дітей сторін: дочку – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити на виховання їх матері - ОСОБА_1 до досягнення дітьми повноліття.

Місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначити за місцем проживання їх батьків - ОСОБА_1 і ОСОБА_3.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітніх дітей – відмовити в задоволенні за їх безпідставністю.

Звільнити сторони: ОСОБА_1 і ОСОБА_3 від сплати судового збору (державного мита) на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 (п’ятнадцять) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя О.І.Горегляд