ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2009 року Справа № 27/154-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)
суддів: Швеця В.В., Чус О.В.
при секретарі судового засідання Резніченко С.Ю.
представники сторін:
від позивача : Луцюк Г.О., довіреність № 11/1-10.21/8393 від 01.09.09 р.;
від відповідача : ОСОБА_2, паспорт № НОМЕР_1 виданий Жовтневим РОДГУ УМВД Дн.обл. 03.09.1996 р.;
від третьої особи : Зуєва Н.В., довіреність № 24 від 30.03.09 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної митної служби України, м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.09р. у справі № 27/154-09
за позовом Державної митної служби України, м. Київ
до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ
третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про усунення перешкод в користуванні майном.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2009р. по справі №27/154-09 (суддя –Татарчук В.О.) в позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Державна митна служба України, м. Київ, звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача. В апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд при винесені оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права, а саме суд не врахував, що п. 10.1. Договору від 1.11.04р. № 12-1298-ОД деталізовано передбачаються умови пролонгації, отже з вищенаведеного слід розуміти, що пролонгація Договору передбачена у разі активних дій із сторони орендаря, які були відсутні з боку останнього.
Відповідач надав відзив у якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права не відповідають дійсності і спростовуються матеріалами справи.
Третя особа надала пояснення, в яких зазначила, що по справі № 32/263-09 за позовом ПП ОСОБА_2 до РВФДМ України по Дніпропетровської області про визнання продовженим терміну дії договору оренди та зобов’язання вчинити певні дії господарським судом Дніпропетровської області зупинено провадження до розгляду справ № 27/154-09.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.09р. колегією суддів у складі головуючого судді Павловського П.П.-доповідача, суддів: Швеця В.В., Чус О.В. відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено в судовому засіданні на 16.11.09р. о 10:00 год.
За згодою представників сторін та третьої особи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.11.04р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/1298-ОД.
Відповідно до розділу 1 договору оренди, з метою ефективного використання державного майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (приміщення гуртожитку), загальною площею 28кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на цокольному поверсі 9-ти поверхового будинку, що знаходиться на балансі Академії митної служби України. Майно передається в оренду з метою використання під перукарню.
Згідно з пунктом 10.1 договору оренди сторони встановили, що цей договір діє з 01.11.04р. до 01.10.05р. включно.
Додатковою угодою від 14.02.2007р. внесено зміни до договору оренди нерухомого майна №12/1298-ОД від 01.11.2004р. та пролонговано дію договору оренди до 01.08.07р.
Судова колегія дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції, щодо відмови в позові з огляду на наступне:
Для вирішення даного спору суду слід встановити відсутність або наявність правових підстав для перебування відповідача у спірному приміщенні.
Крім того, обґрунтовуючи вимоги, щодо виселення відповідача з приміщення позивач вказує на те, що договір оренди №12/1298-ОД від 01.11.2004р. припинив свою дію з 01.06.2009р.
Як видно, по справі №18/203-08 рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.08р. в задоволені позову ПП ОСОБА_2 в частині визнання продовженим договору оренди №12/1298-ОД від 01.11.2004р. до 01.06.2009р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2009р. №18/203-08 змінено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2008р. по справі №18/203-08 та відмовлено в задоволені позовних вимог ПП ОСОБА_2 про визнання продовженим договору оренди №12/1298-ОД від 01.11.2004р.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009р. по справі №18/203-08 задоволено касаційну скаргу ПП ОСОБА_2 та скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.09р. №18/203-08 і залишено в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2008р. по справі №18/203-08 щодо визнання продовженим договору оренди №12/1298-ОД від 01.11.2004р. до 01.06.2009р.
З урахуванням положень ч.2 ст.35 ГПК України судова колегія вважає встановленим факт дії договору оренди №12/1298-ОД від 01.11.2004р. до 01.06.2009р.
Таким чином, обставини щодо продовження строку дії договору оренди до 01.06.2009р. стали відомі з часу прийняття Вищим господарським судом України постанови від 29.07.2009р.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Можливість продовження терміну дії договору оренди передбачена і п.10.1 такого договору. Однак, з урахуванням визначеного судом терміну дії договору оренди до 01.06.2009р. у встановлені наведеною нормою строки, сторони по договору не подали заяви про припинення дії такого договору, а власник не попередив письмово орендаря про намір використовувати зазначене майно для власних потреб (навіть зважаючи на дату прийняття Вищим господарським судом України постанови від 29.07.2009р.).
Більше того, 07.08.2009р. ПП ОСОБА_2 було направлено на адресу регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області листа щодо продовження терміну дії договору оренди на три роки шляхом укладення додаткової угоди.
Викладені обставини дозволяють стверджувати, що термін дії договору оренди №12/1298-ОД від 01.11.2004р. є знову продовженим до 01.05.2010р.
Колегія суддів не приймає посилання позивача на лист Державної митної служби України №11/7-30/7711 від 11.07.2008р. і лист регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області №18-03-05793 від 31.07.2008р. Зазначені листи досліджувалися судами при вирішенні спору у справі №18/203-08.
Наведені положення ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є формалізованими і дозволяють стверджувати про необхідність направлення нових заяв у встановлений законом строк про припинення в тому числі і раніше продовженого договору оренди.
З приводу посилань позивача на внесені Законом України від 10.06.2009р. №1498-VI зміни до ч.4 та 5 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки; Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди нерухомого майна.
Вказані зміни набрали чинності з 01.07.2009р., після встановленого судом терміну дії договору оренди - 01.06.2009р. і отже, не можуть застосовуватись до відповідних правовідносин.
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що в судовому засіданні позивачем не доведені ті обставини на які він посилався як на підставу своїх вимог відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що правові підстави для скасування рішення господарського суду відсутні. Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і при його прийнятті судом не порушено норми матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної митної служби України, м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.09р. у справі № 27/154-09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.09р. у справі № 27/154-09 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя В.В. Швець
Суддя О.В. Чус