Справа № 2-303/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Геєць Ю.В.,
при секретарі Топчій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «ВРЕЖО № 1» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа КП «ВРЕЖО № 1» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який в ході розгляду справи змінював та уточнював, тому відповідно ухвали суду від 22 квітня 2009 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів - ОСОБА_3 та КП «ВРЕЖО № 1».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 31.08.2005 року була затоплена квартира АДРЕСА_1, власником якої є він. Факт залиття квартири підтверджено актами обстеження, які складені КП «ВРЕЖО № 1», відповідно яких винною в залитті його квартири є ОСОБА_2, власник квартири № 39, яка розташована поверхом вище у цьому ж будинку В наслідку затоплення були пошкоджені стеля у кімнаті по стикам що, має перекриття, електропроводка у кімнаті та ванній кімнаті, паркетна підлога, частково залити шпалери. Позивач вважає, що залиття її квартири сталося з вини відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та КП «ВРЕЖО № 1».
Посилаючись на зазначені обставини, просить суд відшкодувати йому матеріальну шкоду враховуючи індекси інфляції в розмірі 23670 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., і судові витрати в сумі 131 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 – за довіреністю ОСОБА_4 та за ордером адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечують проти позову, посилаючись на те, що їх вини у залитті квартири позивача не має, оскільки затоплення відбулося з вини відповідача КП «ВРЕЖО № 1».
Представник відповідача КП «ВРЕЖО-1» в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що вина працівників КП «ВРЕЖО-1» у залитті квартири позивача відсутня.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши обставини справи, оцінивши у сукупності письмові докази, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що власником квартири № 35 у житловому будинку № 61 по вул. Сорок років Радянської України у м. Запоріжжя є: ОСОБА_1 Власниками квартири № 39 у житловому будинку № 61 по вул. Сорок років Радянської України у м. Запоріжжі є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних по ? частинах (а.с. 46).
31 серпня 2005 року сталося залиття квартири № 35 за даною адресою, про що 31 серпня 2005 року комісією у складі майстрів ЖЕУ-9 було складено акт (а.с.14), та повторні акти від 11 вересня 2005 року та 27 вересня 2005 року (а.с. 15, 100-101).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, при вирішенні спорів про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири суду необхідно з'ясувати: що стало причиною залиття, хто винен, тобто в результаті чиїх дій (бездіяльності) це сталося, причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) та спричиненою шкодою, розмір збитків.
З актів обстеження квартир № 35 та № 39, вбачається, що в квартирі № 39 здійснюється ремонт, та проводиться демонтаж перегородок, заміна квартирної розводки на метало пластикову.
Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, це означає, що власник повинен не лише користуватися майном, вилучати з нього корисні властивості, але й нести відповідальність перед суспільством за належне використання цих прав.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, власник майна не тільки має право на свій розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, але й повинен виконувати певні обов'язки, зокрема, утримувати майно, та нести витрати, необхідні для збереження майна, та вживати всіх заходів, пов'язаних із забезпеченням належного стану майна.
Як пояснив позивач в судовому засіданні, в квартирі № 39 проводився ремонт та переобладнання квартири, однак відповідного дозволу на його проведення у відповідачів не було. Представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не заперечували проти показань позивача, їх не спростували, та підтвердили, що дійсно в квартирі відповідачів проводився ремонт, однак заміна батарей центрального опалення ними не проводилася, а прорив труби стався між підлогою квартири відповідачів та стелею в квартирі позивача. Вважає, що відповідальність за стан труби повинен нести відповідач КП «ВРЕЖО № 1».
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, а також утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій лежить на експлуатуючій організації.
Представник КП «ВРЕЖО № 1» м. Запоріжжя заперечував проти проведення будь-яких робіт чи заходів працівниками ЖЕО, а відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не спростовані показання та не надано доказів, на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог про те, що житлово-експлуатаційною організацією проводилися будь-які заходи щодо підготовки житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, або інше.
Згідно п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 67 від 17.05.2005 року споживач повинен своєчасно попереджати власника будинку, шляхом подання заяви до ЖЕУ на несправність інженерного обладнання або конструкції. Власник зобов’язаний у день подачі заяви розглянути та вжити заходів до усунення недоліків. Якщо усунення неможливе і для цього потрібен тривалий час, споживача потрібно повідомити письмово про прийняті рішення та терміни виконання робіт.
Як встановлено в судовому засіданні та не оспорювалось сторонами відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до КП «ВРЕЖО № 1» зі скаргами або заявками про проведення ремонту технічного обладнання в їх квартирі не звертались.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків працівники ЖЕО № 5 КП «ВРЕЖО № 1» ОСОБА_6 (начальник виробничого відділу) та ОСОБА_7 (начальник ЖЕО № 5 КП «ВРЕЖО № 1») суду пояснили, що брали участь в огляді та складані актів за фактом залиття квартир № 35 та № 36 у житловому будинку № 61 по вул. Сорок років Радянської України у м. Запоріжжя, в результаті огляду було встановлено, що залиття сталося з вини мешканців квартири № 39 зазначеного будинку, які проводили ремонт та переобладнання квартири, без відповідних дозволів. Також з пояснень зазначених свідків встановлено, що мешканці вказаної квартири з будь-якими заявками щодо проведення заміни або ремонту труб теплопостачання не зверталися.
З пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вбачається, що останні проводили ремонтні роботи в квартирі відповідачів ОСОБА_2, та були запрошені відповідачами для усунення наслідків залиття, проте надані ними пояснення не спростовують факту залиття квартири позивача, та наявні в матеріалах справи акти, які підтверджують вину відповідачів ОСОБА_2 у залитті квартири позивача.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що залиття квартири № 35 сталося з вини відповідачів, власників квартири № 39 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому відсутні підстави покладення відповідальності на житлово-експлуатаційну організацію.
Відповідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В матеріалах справи наявний кошторисний розрахунок вартості ремонту квартири, який надав позивач, та відповідно якого станом на 27 вересня 2006 року ремонтні роботи квартири АДРЕСА_2 Радянської України в м. Запоріжжя складають 14 196 грн. (а.с. 14-25).
В судовому засіданні допитана в якості спеціаліста ОСОБА_11, яка приймала участь при огляді квартири позивача та складанні кошторисного розрахунок вартості ремонту квартири після залиття, підтвердила наведені у кошторисі розрахунки.
Будь-яких переконливих доказів необґрунтованості зазначеного висновку відповідачами по справі не надано.
Враховуючи наведені обставини справи, та оцінивши їх в сукупності згідно вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині в повному обсязі та стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на його користь 14 196 грн.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 із змінами від 25.05.2001 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода заподіяна фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду. Одночасно суди повинні з’ясовувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх з тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Факт ушкодження майна безперечно спричиняє моральну шкоду. Необхідність вирішення питання щодо ремонту квартири після затоплення безумовно потребує витрат часу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, та розмір відшкодування суд визначає з урахуванням положень ст. 23, 1167 ЦК України, та виходячи з вимог виваженості, розумності та справедливості у сумі 1000 грн.
Разом з цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення завданої шкоди з урахуванням індексу інфляції, так як відшкодування матеріальної шкоди має характер разової виплати, та індексації не підлягає.
У відповідності до вимог ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів» від 03 липня 1991 року, з подальшими змінами, індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, на користь ОСОБА_1 присуджуються судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 131 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 225 -228 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 із змінами від 25.05.2001 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «ВРЕЖО № 1» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріального збитку спричиненого залиттям квартири суму у розмірі 14 196 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1000 грн. та судові витрати у розмірі 131 грн., а всього суму у розмірі 15327 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «ВРЕЖО № 1» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Ю.В.Геєць