АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-4492/09 Головуючий у 1-й інстанції: Нікітенко Н.П.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2009 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Приймака В.М.

суддів             Гончара О.С., Бабак А.М.

при секретарі         Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення ідеальних часток у праві власності та вселення, третя особа: Орган опіки та піклування Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, -

ВСТАНОВИЛА:

Неодноразово уточнюючи і доповнюючи свої позовні вимоги ОСОБА_3, діючи також в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення ідеальних часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Оскільки відповідачі перешкоджають їй та її неповнолітньому сину проживати в означеній квартирі, позивач просила також вселити її з сином в спірне житло.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2009 року позов задоволено. Визначено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві власності по ? частині квартири АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вказаного житла.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а отже порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просили рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким визначити Позивачці право власності в спірній квартирі в розмірі її 1/6 частини, та у вселенні позивачів відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_5 і представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 п.3 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його змінити.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно виданого Ленінською районною адміністрацією м.Запоріжжя свідоцтва №998 від 05.10.1995 року про право власності на житло квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності сторонам у справі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8-9)

Згідно ст.ст. 316, 317 ЦК України зміст права власності складається з права володіння, користування і розпорядження належним власнику майном; таке право особа здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Проте, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чинять перепони в проживанні позивачів в належній їм на праві власності квартирі, оспорюють право позивачів в проживанні в спірному житлі. Вважають, що спільне проживання сторін є неможливим через наявність неприязних стосунків між позивачами і відповідачами. Дана обставина підтверджена вимогами апеляційної скарги, де відповідачі вимагають із зазначених підстав відмовити позивачам в їх вимозі у вселенні.

Проте, суд першої інстанції правильно визначився з тим, що наявність неприязних стосунків між сторонами не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні вимог позивачів про їх вселення до належного їм житла.

Судова колегія відмічає, що при визначенні ідеальних часток у праві спільної сумісної власності суд першої інстанції з огляду на положення ст. 370 ЦК України дійшов правильного висновку про наявність у кожного з позивачів права власності по ? частки спірної квартири.

У відповідності до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у спосіб, визначений Законами України.

Відповідно до ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду

Проте, суд першої інстанції з огляду на наведене не прийняв до уваги, що ОСОБА_3, вимагаючи виділу своєї частки і частки ОСОБА_4 із майна, що є у спільній сумісній власності, не вправі одночасно вимагати визначення часток ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки це по-перше припиняє спільну сумісну власність між відповідачами, що не є передбаченим законом способом захисту порушеного права, і по-друге, може бути зроблено судом або за позовом одного з відповідачів, або за домовленістю між ними з відступом від принципу рівності часток.

Таким чином, судовим рішенням належало визнати за позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної часткової власності по ? частки за кожним на квартиру АДРЕСА_1. За відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити право спільної сумісно власності на ? частину спірного житла.

В зв’язку з чим, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Заперечення відповідачів, викладені в апеляційній скарзі, щодо визнання за ОСОБА_3 права власності лише на 1/6 частину квартири без її вселення, суперечать вимогам наведених законів, а тому висновків суду першої інстанції в частині вселення позивачів і визнання за кожним з них права власності по ? частки спірної квартири не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2009 року у цій справі в частині визначення за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності за кожним по ? частки квартири АДРЕСА_1 скасувати.

Доповнити рішення абзацом наступного змісту. Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 між ОСОБА_3, ОСОБА_4 з ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Визначити, що ? частина квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий суддя суддя суддя

Приймак В.М. Гончар О.С. Бабак А.М.