АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-4478/09 Головуючий у 1-й інстанції: Колесник С.Г.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Приймака В.М.
суддів Гончара О.С., Бабак А.М.
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17 серпня 2009 року у справі за позовом Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» (надалі Банк) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем при виконанні трудових обов’язків, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2009 року Банк, посилаючись на положення Глави IX КЗпП України, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем при виконанні трудових обов’язків.
Зазначав, що 06.10.2008 року відповідача було прийнято на роботу на посаду касира Бородинського відділення Банку. Того ж дня між сторонами також було укладено договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1
З 21.10.2008 року відповідач стала працювати на посаді касира Леванівського відділення Банку.
27.01.2009 року було проведено ревізію цінностей, які знаходяться в касі відділення, якою було виявлено недостачу грошових коштів в касі в розмірі 12081,53 грн., які відповідач відмовилась сплачувати в добровільному порядку. В зв’язку з чим, Банк звернувся до суду з даним позовом про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17 серпня 2009 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
У поданій до апеляційного суду Запорізької області апеляційній скарзі Банк, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а отже й до порушення норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Вислухавши доповідача, відповідача, представників сторін, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем всупереч вимогам ст.ст. 130, 138 КЗпП України не доведено фактів порушення ОСОБА_1 своїх трудових обов’язків, наявності прямої дійсної шкоди, причинного зв'язку між порушенням і шкодою, вини працівника.
Проте судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстанції є необґрунтованими і прийнятими на неповно досліджених матеріалах справи.
Так, з огляду на положення ст.ст. 130-138 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і роботодавцем відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності.
Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою , організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням , обробкою, продажем ( відпуском ), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей . Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі розкрадання, недостачі , умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди .
Встановлено, що 06.10.2008 року згідно наказу №14512-К ОСОБА_1 було прийнято на посаду касира Бородинського відділення Банку. (а.с. 7).
З 21.10.2008 року відповідача переведено працювати на посаду касира Леванівського відділення Банку. (а.с. 8)
Проте, ще 06.10.2009 року між сторонами укладено письмовий трудовий договір, пунктом 6.2. якого передбачено, що ОСОБА_1 несе повну матеріальну відповідальність за пряму дійсну шкоду спричинену Банку, якщо між сторонами укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. (а.с. 10-11)
Того ж дня між сторонами також було укладено письмовий договір №20678 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_1. За умовами договору Банк зобов’язувався створити відповідачці умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження наданих їй валютних та інших цінностей. В свою чергу ОСОБА_1 прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених їй Банком валютних та інших цінностей та за будь-яку шкоду Банку в результаті як своїх навмисних дій, так і в результаті недбалого чи недобросовісного нею ставлення до своїх обов’язків. (а.с. 12-13).
Згідно посадової інструкції ОСОБА_1 особисто нею підписаної, до кола обов’язків останньої входить прийняття та видача готівки по об’явкам, приходним ордерам, грошовим чекам, видатковим ордерам; для проведення видаткових касових операцій в національній та іноземній валюті, ведення чітких записів в Книзі обліку прийнятих та виданих цінностей під підпис. Цією посадовою інструкцією також передбачено обов’язок касира забезпечувати повне зберігання грошей і цінностей. (а.с. 14-15)
Пунктом 131 «Інструкції по організації касової роботи в відділення АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», затвердженої наказом Голови правління АКБ «ПРАВЕКС БАНК» № 560 від 16.06.2004 р. передбачено, що у відділенні відповідальними за зберігання готівки та цінностей в касі відділення і сховищі (сейфі) та відкриття - закриття сховища (сейфа) є директор відділення, бухгалтер і касир (матеріально відповідальна особа, у підзвіті якої знаходиться готівка та інші цінності та яка виконує обов'язки завідуючого касою відділення ). (а.с. 53) ;
Пунктом 132 тієї ж Інструкції закріплено, що в обов'язки посадових осіб відділення, відповідальних за правильну організацію касової роботи у відділенні входить забезпечення належного зберігання і схоронності усіх цінностей, що знаходяться у касах відділень. (а.с. 53)
27.01.2009 року ОСОБА_1 отримала під звіт грошові кошти, що підтверджується відповідною відміткою в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей», який вівся особисто відповідачем. (а.с. 98-99)
Того ж дня було виявлено недостачу грошових коштів у касі, про що складено Акт ревізії цінностей від 21.07.2009 року про виявлену недостачу грошових коштів в касі відділення у розмірі 12081,53 грн. Таким чином, факт недостачі грошових коштів, що перебували під звітом у ОСОБА_1 підтверджується Актом та особистим її підписом. (а.с. 5-6)
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердила факт виявлення у неї недостачі під час ревізії грошових коштів. За яких обставин виникла така недостача пояснити не змогла.
Отже, в результаті незабезпечення відповідачкою схоронності наданих їй під звіт грошових коштів ОСОБА_1 було порушено покладені на неї трудові обов'язки із збереження валютних та інших цінностей.
Враховуючи вище викладене судова колегія приходить до переконання, що суду першої інстанції позивачем наведено достатньо обставин і надано достатньо доказів, що їх підтверджують, які б давали підстави для повного задоволення позовних вимог Банку.
Проте, судом першої інстанції в результаті неповного з'ясування усіх обставин справи, зроблено помилковий висновок про відсутність факту порушення відповідачем своїх обов'язків, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи, є обґрунтованими і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції. А тому дають підстави для скасування рішення суду першої інстанції з одночасним ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 307, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17 серпня 2009 року у цій справі СКАСУВАТИ. Ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» (р/р 32005176801 у Головному Управлінні НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 321024, ЄДРПОУ 14360920) 12081 грн. 53 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» (р/р 32005176801 у Головному Управлінні НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 321024, ЄДРПОУ 14360920) 551 грн. 24 коп. судових витрат, сплачених позивачем при зверненні до суду першої і апеляційної інстанцій.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий суддя суддя суддя
Приймак В.М. Гончар О.С. Бабак А.М.