Справа № 22-Ц- 3623/2006                         Головуючий в 1 інстанції Закаблук О.В.

Категорія    11                                                   Доповідач у II інстанції Заріцька А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого  Назарчука Р.А.,

суддів Заріцької А.О., Приходька К.П.,

при секретарі Шешко О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства „Приватбанк", ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1. просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 жовтня 2006 року, яким задоволено позов ОСОБА_2. до нього та ЗАТ „Приватбанк" про визнання договору поруки недійсним.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що судом зроблено висновок про обов'язковість укладення тристороннього договору поруки, що не ґрунтується на законі, а волевиявлення могло стосуватися лише учасника договору поруки , а не боржника.

Просив ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів підстав для її задоволення не встановила.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 між ЗАТ "Приватбанк, в особі заступника директора філії „Розрахунковий центр "Приватбанк" ОСОБА_3, та позивачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір про надання до ІНФОРМАЦІЯ_2 16 668 доларів США на придбання автомобіля ( НОМЕР_1). Того ж дня між банком та узгодженими сторонами за кредитним договором кандидатурами - ОСОБА_2., ОСОБА_4. та ОСОБА_5. було укладено три договори поруки, якими забезпечувалося   виконання   боржником   взятих   на   себе      за   кредитним

2

договором   зобов'язань   НОМЕР_3,   НОМЕР_2, НОМЕР_4).

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1, крім указаних договорів, банк уклав договір поруки НОМЕР_5 з ОСОБА_1 про що позивачу відомо не було.

В судовому засіданні позивач послався на укладення договору поруки за його зобов'язаннями без його волі.

Договір поруки є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань і, беззаперечно, є похідним від договору про зобов'язання боржника перед кредитором у забезпечення виконання якого він укладається, і сам по собі існувати не може.

Посилання ОСОБА_1. у запереченні на позов, що порука має на меті лише і виключно надати кредитору додаткову можливість вимагати виконання боржником взятих на себе зобов'язань не спростовує доводів позивача про те, що у виконання п.п. 2.2.7 кредитного договору він, як позичальник, зобов'язувався до одержання кредиту належним чином оформити зазначені у п. 1.3 кредитного договору застави, іпотеки, поруки, і оформив їх, що встановлено судом. У наданих банком документах він зазначив прізвища осіб, які стали його поручителями.

Матеріали справи не містять даних, які б свідчили про обставини, що викликали необхідність укладення четвертого договору поруки, тим більше, поза відома і волі позичальника.

Представник банку у судовому засіданні також не довів що оспорюваний договір поруки був викликаний необхідністю і що законом або договором на банк покладено обов'язок поза волею позичальника на власний розсуд ініціювати договір поруки щодо забезпеченого належним чином зобов'язання. Матеріали справи, в тому числі нумерація договорів поруки, свідчать про те, що оспорюваний договір був укладений після трьох інших.

За наведених обставин у суду були підстави для задоволення позову про недійсність договору, який є похідним від основного, кредитного, і укладений поза волею сторони - позичальника.

Доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і посилань на обставини, які б об'єктивно свідчили про незаконність рішення суду, не містять. Посилання в апеляційній скарзі на висновок суду про обов'язковість укладення тристороннього договору поруки спростовується самим рішенням.

3

Оскільки рішення суду відповідає матеріалам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального закону підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 209,218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від З жовтня 2006 року залишити без змін.

. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.