Справа № 2-1372

2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2009 року                             м. Білгород – Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - одноособово судді Боярського О.О.

                при секретарі – Рачицькій І.А.,  

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Білгород – Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до  закритого акціонерного товариства «Міжрегіональна Академія управління персоналом» про визнання бездіяльності не правомірною та стягнення моральної шкоди.  

ВСТАНОВИВ:

Позивачка  звернулася  до суду з позовом  до закритого акціонерного товариства «Міжрегіональна Академія управління персоналом» про визнання бездіяльності не правомірною та стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 03 жовтня 2005 року між нею та відповідачем був укладений контракт на навчання в «Міжрегіональній Академії управління персоналом», предметом якого є забезпечення Академією і Регіональним підрозділом, фахової підготовки та випуск студента, за спеціальністю Правознавство, спеціалізацією Комерційне та трудове право, за кваліфікацією Юрист, освітньо-кваліфікаційний рівень Спеціаліст, с заочною формою навчання.

Позивачка зазначає, що всі зобов’язання за контрактом нею виконані належним чином, але відповідач з моменту виконання нею своїх зобов’язань по контракту і до 15 квітня 2008 року, своїх зобов’язань по контракту не  виконував належним чином, а саме порушував п. 2.1. контракту в якому зазначено, що – при успішному завершені навчання відповідач зобов’язаний видати випускнику диплом державного зразка відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня та диплом, оформлений до вимог міжнародно-правових норм.  Позивачка неодноразово зверталася до Одеського інституту МАУП з вимогою видати їй диплом – спеціаліста державного зразка, але їй весь час відмовляли і переносили на пізніший строк.

Одночасно позивачка вказує, що за час невидачі її диплому відповідач обманював та вводив її в оману, зазначаючи, що диплом незабаром буде видаватися, за весь цей час її довелося страждати та нервуватися з приводу  затримки видачі диплому. Крім того невиконання відповідачем своїх зобов’язань позбавило позивачку можливості реалізувати свої плани на майбутнє , а саме можливості вступу до подальшого навчання та просування по службі, вона часто знаходилась в дипресивному стані, втратила душевний спокій, де все це внесло в її життя суттєвий дискомфорт, що привело до втрати нормальних життєвих зв’язків, що дуже негативно вплинуло на її морально-психічний стан.

Враховуючи вищенаведене та вказуючи, що в результаті порушення своїх зобов’язань по контракту відповідачем позивачка на довгий час була позбавлена конституційного права на освіту, у результаті чого  їй була завдана моральна шкода яку вона оцінює в 100 000 тисяч гривень, посилаючись, як на підстави для задоволення своїх позовних вимог на ст. 53, 55 Конституції України, ст. 27 Закону України «Про освіту», ст. ст. 1, 4, 7, 69 Закону України «Про вищу освіту», ст. ст. 15,16, 23, 530, 526, 610,611,629, 1167,1209, 1210 ЦК України ст. ст. 10,21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», просить визнати бездіяльність відповідача, щодо несвоєчасної  видачі диплома-спеціаліста державного зразка неправомірною та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 100 000 тисяч гривень.

У процесі розгляду справи позивачка подала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якої просить зменшити розмір моральної шкоди до 25 000 (двадцять п’ять тисяч) гривень.

Представник позивачки за довіреністю у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач в особі його представника у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав вказаних в письмових запереченнях, які знаходяться в матеріалах справи, зазначаючи, що вина Академії в не видачі диплому позивачці відсутня, оскільки невидача дипломів сталася у наслідок неправомірної бездіяльності МОН.

         Суд вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та відповідача  у судовому засіданні встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що 03 жовтня 2005 року між Міжрегіональною Академією управління персоналом, яка діє на підставі статуту, Одеською філією МАУП та ОСОБА_1  укладений контракт на навчання в  Міжрегіональній Академії управління персоналом Одеська філія.

У відповідності до п.1.1. Академія і Регіональний підрозділ забезпечують фахову підготовку і випуск Студента за напрямом (спеціальністю) комерційне та трудове право, кваліфікацією Юрист, освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, форма навчання заочна, а студент оплачує своє навчання в Академії.

Відповідно до умов вищезазначеного контракту позивач зобов’язується своєчасно вносити плату за навчання; відвідувати заняття, своєчасно виконувати передбачені навчальними планами завдання, у встановлені строки складати заліки та іспити, ліквідовувати академічну заборгованість; виконувати Правила внутрішнього розпорядку Академії, накази, рішення і розпорядження Академії та Регіонального підрозділу щодо організації та проведення навчально-виховного процесу; дбайливо ставитись до майна, що передається Студентові в користування.

П 2.1 вищезазначеного контракту передбачено, що Академія і Регіональний підрозділ зобов’язуються при успішному завершенні навчання видати випускнику диплом державного зразка відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня та диплом, оформлений відповідно до вимог міжнародно-правових норм.

          З матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2006 року позивачка успішно закінчила навчання та склала державні іспити згідно вимог програми підготовки за зазначеним напрямком, їй присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст». Отже 08 грудня 2006 року МАУП зобов’язана була у відповідності з умовами укладеного контракту видати Долготер Світлані Андріївні  диплом державного зразка, відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Своє зобов’язання щодо видачі диплому державного зразка відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня відповідач виконав 15 квітня 2008 року.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як вбачається з рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2008 року у справі № 33/9, яке залишено без змін постановою київського апеляційного господарського суду від 26.03.2008 року, 02.04.2007 року між Міжрегіональною академією управління персоналом (у формі закритого акціонерного товариства) та Державним підприємством «Державний центр прикладних інформаційних технологій, на яке покладено обов’язок забезпечити функціонування ІВС «освіта» та організацію замовлення, видачі, обліку документів про освіту державного зразка, було укладено договір № 2023 про закупівлю документів про освіту.

30.08.2007 року відповідачем були затверджені замовлення на документи та інформацію про випускників за 2006-2007 навчальний рік.

13.09.2007 року відповідачем були відправлені замовлення до Державного підприємства  «Державний центр прикладних інформаційних технологій» затверджені 30.08.2007 року для виготовлення дипломів державного зразка № 5018 випускникам Міжрегіональної Академії управління персоналом ( у формі закритого  акціонерного товариства) з доданням необхідної інформації та документів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на встановлення, зміну або припинення  цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності до ст.. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже контракт на навчання в  Міжрегіональній Академії управління персоналом Одеська філія укладений між сторонами 03 жовтня 2005 року є також однією з підстав виникнення цивільно-правового зобов’язання.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка не минуче має настати, підлягає виконанню  з настанням цієї події.

          Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

         Отже належне виконання зобов’язання – це виконання зобов’язання, обумовленого в договорі, акті цивільного законодавства  чи відповідними звичаями способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Даючи правову оцінку договірним відносинам між сторонами по справі,  суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови укладеного між ним та позивачем контракту, оскільки виконав своє зобов’язання по видачі диплому державного зразка позивачу тільки 15 квітня 2008 року, в той час, як п. 2.1. контракту, укладеного між сторонами по справі від 03 жовтня 2005 року, визначений строк виконання зобов’язання по видачі диплому державного зразка відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня вказівкою на подію, а саме на успішне завершення навчання позивачки, яке вона завершила, ще 08 грудня 2006 року, а відтак і зобов’язання по видачі диплому державного зразка відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня відповідач повинен був виконати ще 08 грудня 2006 року.

Оскільки ж відповідач приступив до виконання зобов’язання тільки 02.04.2007 року, коли уклав договір з Державним підприємством «Державний центр прикладних інформаційних технологій, на яке покладено обов’язок забезпечити функціонування ІВС «освіта» та організацію замовлення, видачі, обліку документів про освіту державного зразка, № 2023 про закупівлю документів про освіту та  виконав своє зобов’язання 15 квітня 2008 року, тобто за межами строку встановленого договором та законом, його виконання розцінюється судом, як неналежне.

           За таких обставин суд не може взяти до уваги посилання  представника відповідача у своїх запереченнях на ті обставини, що  ані в договорі на навчання укладеним між відповідачем та позивачем, ані у законодавстві України не встановлено строк видачі диплому державного зразка оскільки вони є безпідставними.

А ствердження відповідача про те, що його зобов’язання перед позивачем слід вважати виконаними  у повному обсязі, оскільки позивачка отримала диплом МАУП взагалі не мають правового значення для вирішення справи, оскільки, як встановлено судом вище, зобов’язання по видачі диплому державного зразка відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня позивачу виконано відповідачем не належним чином.

Ст. 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов’язання , а саме, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації  фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.    

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивачка через два місяці після закінчення навчання  неодноразово зверталася до Одеського інституту МАУП з вимогою видати їй диплом-спеціаліста державного зразка, але їй весь час відмовляли і переносили на пізніший строк. За весь цей час, їй довелося страждати та нервувати з приводу затримки видачі диплому. За час невидачі позивачці диплому відповідач весь цей час обманював та вводив її в оману, зазначаючи, що диплом незабаром буде видаватися. Також, це позбавило її можливості реалізувати свої плани на майбутнє, а саме можливості вступу до подальшого навчання та просування по службі. У зв’язку з вищевикладеним вона часто знаходилася в депресивному стані, втратила душевний спокій, все це внесло в її життя суттєвий дискомфорт, що привело до втрати нормальних життєвих зв’язків, що дуже негативно вплинуло на її морально-психологічний стан. До того ж вказує, що відповідач порушуючи свої зобов’язання по контракту від 03 жовтня 2005 року на довгий час позбавляв її конституційного права на освіту.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

            Отже у судовому засіданні встановлено, що у результаті неналежного виконання  відповідачем  своїх зобов’язань за контрактом від 03 жовтня 2005 року на навчання в Міжрегіональній академії управління персоналом Одеська філія, наслідком якого стало порушення прав позивачки на: своєчасне отримання документу, який засвідчує  здобуття позивачкою вищої освіти та кваліфікації за певним освітньо-кваліфікаційним  рівнем, яке гарантується умовами вищенаведеного контракту  на навчання укладеного між сторонами по справі, статтею 53 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на освіту, ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» відповідно до якої вищу освіту мають особи, які завершили  навчання у вищих навчальних закладах успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту; порушення права позивачки, як споживача послуг на своєчасне їх отримання передбачене Законом України «Про захист прав споживачів;  позивачці заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв’язку з цим, та у зв’язку з відсутністю у неї можливості реалізувати своє конституційне  право на навчання та на працю у продовж року та чотирьох місяців.

Таким чином у силу ст. 11, 23, 611 ч. 1 ст. 1167 ЦК, України, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у відповідача виникає цивільний обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди.

          Враховуючи вищенаведене, матеріальне становище позивачки, суб’єктивне сприйняття позивачкою неправомірних дій відповідача, вік позивачки, час протягом якого порушувались її права, принципи розумності та справедливості, а також наявність всіх підстав для виникнення у відповідача цивільно-правової відповідальності  суд вважає, що право позивачки на відшкодування моральної шкоди підлягає захисту шляхом  задоволення  позовних вимог позивачки у частині стягнення моральної шкоди частково та вважає за необхідне стягнути  з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5000 тисяч гривень.

          Посилання представника відповідача на те, що в порушенні умов контракту на навчання вина відповідача відсутня, оскільки, таке порушення стало наслідком неправомірної бездіяльності з боку МОН, а відтак у силу ст. 614 ЦК України, відповідно до якої у випадку коли особа порушила зобов’язання, вона несе відповідальність лише у разі наявності її вини. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання він звільняється від відповідальності, суд не бере до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлено, що вина відповідача в несвоєчасному виконанні зобов’язання полягає в його неправомірної бездіяльності, яка полягає у тому, що відповідач приступив до виконання свого зобов’язання по видачі диплому державного зразка за контрактом через три місяці 25 днів після закінчення позивачкою навчання ( подія з настанням якої зобов’язання відповідача щодо видачі диплому повинно бути виконано). До того ж відповідачем у судове засідання не надано відповідних доказів, про те, що  в цей період він вжив всіх залежних від нього заходів, щодо належного виконання зобов’язання, а відтак і підстави для звільнення відповідача від відповідальності відсутні.

         Не є належним доказом відсутності вини у неналежному виконанні зобов’язання відповідачем і постанова Господарського суду міста Києва від 08.06.2007 року за позовом Закритого акціонерного товариства «МАУП» Міжрегіональна Академія управління персоналом до Міністерства освіти і науки України; третя особа Державне підприємство «Державний центр прикладних інформаційних технологій» про оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень  відповідно до якої визнано неправомірною бездіяльність суб’єкта владних повноважень Міністерства освіти і науки України щодо невидачі МАУП (Міжрегіональній Академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу дипломів для осіб, які закінчили навчання, відповідно до листа – вимоги від 25 липня 2006 року № 3882 та зобов’язано суб’єкта владних повноважень –Міністерство освіти і науки України видати МАУП видати дипломи для осіб, які закінчили навчання у 2005/2006 навчальному році, 4655 дипломів, оскільки в постанові йдеться мова про  випуск  студентів відповідача та видачу їм дипломів державного зразка  за період з 01.09.2005 року по 01.09.2006 року, отже в списку випускників була відсутня позивачка, у зв»язку з тим, що  вона закінчила  МАУП 08 грудня 2006 року.  

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 53,55 Конституції України; ст.ст.11, 23, 202, 506, 525, 526, 530, 611, 612, 614, 626, 1167,  ЦК України, ст.. 1,4,7,69 Закону України «Про вищу освіту», ст.10, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»; ст. 27 Закону України «Про освіту»  ст.ст. 58, 59, 60, 61, 209,  213 – 215,  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1   до закритого акціонерного товариства «Міжрегіональна Академія управління персоналом» про визнання бездіяльності не правомірною та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати бездіяльність закритого акціонерного товариства «Міжрегіональна Академія управління персоналом», щодо несвоєчасної видачі диплома спеціаліста державного зразка неправомірною.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Міжрегіональна Академія управління персоналом» на користь ОСОБА_1  моральну шкоду в розмірі 5000 ( п’ять тисяч) гривень

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя: