1
Справа №22 -294 Головуючий у 1-й інстанції- Волошина Н.Л.
Категорія - 5 - Доповідач - Головань A.M.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого Голованя A.M.
Суддів Потапенка В.І.
Кодрула М.А. При секретарі Куцокінь-Тимошенко О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2006 року і
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2006 р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1, у якій він просив визнати її та малолітнього сина ОСОБА_3, такими, що втратили право на проживання в квартирі АДРЕСА_1 та зняти їх з паспортної реєстрації за вказаною адресою.
Посилався на те, що у 2003 р. відповідачка разом із сином вселилася у його квартиру терміном на 1 рік на підставі укладеного між ними договору піднайму, строк дії якого закінчився 23 червня 2004 р. Крім того, вона із сином виселилася із квартири і починаючи з липня 2003 року має інше місце проживання. Зазначені обставини свідчать про втрату права відповідачів проживати у квартирі. Відповідачка не знялася із паспортної реєстрації, і це перешкоджає йому в користуванні житлом.
У серпні 2006 р. ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання за нею права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, виділивши її їй в натурі, зі сплатою відповідачеві його частки грішми та про визнання договору піднайму квартири НОМЕР_1 недійсним.
В обгрунтування своїх вимог зазначала, що спірна квартира була, 2 червня 2003 p., придбаною за спільні їхні з відповідачем кошти в період проживання однією сім»єю в незареєстрованому шлюбі. За взаємною домовленістю ОСОБА_2 оформив квартиру на себе і використовує зазначену обставину у власних інтересах. Вважає, що з врахуванням інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3, яка проживає з нею, вона має право на квартиру в натурі, а відповідачеві слід присудити з неї грошову компенсацію за житло зі зменшенням розміру його частки на % до 17365 грн. Договір піднайму квартири повинен бути визнаним недійсним, як укладений внаслідок обману.
Ухвалою суду від 8 серпня 2006 р. первісний та зустрічний позови об»єднані в одне провадження.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 28 листопада 2006 р. первісний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням АДРЕСА_1. Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду , як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права з постановлениям нового рішення по суті заявленого нею зустрічного позову.
В засіданні суду апеляційної інстанції апелянт та її представник підтримали доводи скарги, просили скасувати рішення суду й ухвалити нове рішення про задоволення їнього зустрічного позову й залишення первісного позову без задоволення.
Позивач по первісному позову в судове засідання не з»явився. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах визначених ст.ЗОЗ ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
2
Відмовляючи у задоволенні вимоги про поділ майна, суд виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 не довела факту придбання спірної квартири внаслідок спільної праці членів сім»ї, то це майно не може бути визнаним таким, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Вирішуючи вимогу про визнання ОСОБА_1 та її сина особами, які втратили право проживання в квартирі, суд зазначив, що відповідачі по первісному позові втратили це право з підстав передбачених ч.2 ст.167 ЖК України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду виходячи із наступних підстав. .
Відповідно до положень ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Однак оскаржуване рішення суду не може бути визнаним таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України, рішення суду складається із резолютивної частини із зазначенням у ній, крім іншого, висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково.
Проте, в порушення зазначеної норми права, суд не розглянув вимоги заявленої у первісному позові про зняття з паспортної реєстрації за адресою кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3.
Згідно п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
За правилами п.1 ч.1 ст.220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Як убачається з матеріалів справи, суд не залучив до участі у справі, як третю особу, орган уповноважений законом вирішувати питання реєстрації та зняття з реєстраційного обліку фізичних осіб і, відповідно, пояснень з приводу вимоги про зняття з реєстраційного обліку відповідачів по первісному позові такий орган не надавав.
Наведене свідчить, що суд не вирішив позовну вимогу і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, тому рішення суду підлягає скасуванню, із підстав передбачених п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд.
Крім того, відмовивши у задоволенні вимоги по зустрічному позові про визнання договору піднайму квартири НОМЕР_1 недійсним, суд в порушення вимог п.З ч.1 ст.215 ЦПК України, не зазначив в мотивувальній частині рішення статтю закону, на підставі якої цю вимогу було вирішено.
Також, суду слід мати на увазі, що відмова суду визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю сторін не може бути підставою для відмови у задоволенні вимоги про визнання договору піднайму недійсним, оскільки ця обставина ніяким чином не впливає на зазначені правовідносини.
Пославшись при вирішенні справи на ч.2 ст. 167 ЖК України, суд чітко не зазначив у своєму рішенні на якій правовій підставі ОСОБА_1 проживала у спірній квартирі, чи як член сім»ї власника квартири /ст.156 ЖК України/, чи як наймач /ст.158 ЖК України/.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2006 року скасувати направивши справу до того ж суду на новий розгляд іншим суддею.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженою в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з 14 лютого 2007 року.