Україна
ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2015 року. справа № 174/177/15-ц
п/с 4-с/174/2/2015
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,
в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.
при секретарі Пелипас Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії відділу державної виконавчої служби (ВДВС) Вільногірського міського управління юстиції (МУЮ), Дніпропетровської області, та про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон у виконавчому провадження ВП № 22469101 з виконання виконавчого листа № 2-76/10, виданого 25.10.2010 р. Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, стосовно стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000.00 грн. - для відшкодування моральної шкоди та 08.50 грн. - для відшкодування судових витрат в виді державного мита,
У С Т А Н О В И В:
Згідно скарги, що надійшла до суду 25.02.2015 р., заявниця зазначила, що постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 10.11.2010 року було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа за справою № 2-76\10 від 12.10.2010 р., виданого Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди та судових витрат на загальну суму 6008,50 грн.
За поданням ВДВС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 21.12.2011 р. про тимчасове обмеження у праві виїзду її за кордон, без вилучення паспорту громадянки України, ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2011 року, було заборонено їй виїзд за кордон тимчасово, без вилучення паспорту громадянки України, до виконання нею зобов'язань за рішенням Вільногірського міського суду від 12.10.2010 р., зазначеного вище.
20 січня 2015 року вона звернулась до ВДВС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області з письмовою заявою, в якій просила винести постанову про закриття виконавчого провадження по зазначеній вище справі, в зв'язку з неподанням стягувачкою - ОСОБА_2 виконавчого листа про примусове виконання рішення суду.
09 лютого 2015 року вона особисто, у відділі ДВС Вільногірського міського управління юстиції, отримала постанову старшого державного виконавця цього відділу від 29.12.2011 р. про повернення виконавчого листа № 2-76\10 стягувачеві - ОСОБА_2 В цій же постанові було визначено строк повторного пред'явлення виконавчого листа для виконання до 29.12.2012 р.
Таким чином, на сьогоднішній день, правових підстав для того, щоб виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Вільногірського міського суду від 12.10.2010 р., продовжувалось та існувало у будь-якому вигляді, немає, оскільки відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі в тексті Закон), примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до вимог ст. 7 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Відповідно до положень ст. 18 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача. Згідно із ст. 22 Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до вимог ст. 23 Закону, державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову. Відповідно до вимог ст. 24 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. Відповідно до вимог ст. 25 Закону, державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону. Згідно з вимогами п. 6) ст. 37 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у випадках закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову. Згідно з вимогами ст. 38 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, оскільки встановлений Законом строк для даного виду стягнення, встановленого в рішенні суду від 12.10.2010 р. закінчився, ОСОБА_2 після повернення їй виконавчого листа, повторно його для примусового виконання рішення суду протягом строку, встановленого постановою ВДВС від 29.12.2011 р. та який закінчився 29.12.2012 р., до виконавчої служби не подавала, строк подання виконавчого листа вичерпано, постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві, ОСОБА_2 не оскаржувала, про поновлення їй пропущеного без поважних причин строку на подання виконавчого листа до виконавчої служби, ОСОБА_2 не зверталась, на сьогоднішній день відсутні будь-які підстави для того, щоб тимчасове обмеження її права виїзду за кордон без вилучення паспорту громадянки України, залишалось чинним, а виконавче провадження не було закінчено відповідно до норм Закону, наведених вище.
На підставі викладеного вище та відповідно до вимог ст. 383-385 ЦПК України, заявниця прохає:
1. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області винести постанову про закінчення з підстав, викладених вище, виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-7640 виданого 25.10.2010 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 6008 грн. 50 коп.
2. Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду її за кордон без вилучення паспорту громадянки України.
3. Копії ухвали надіслати для негайного виконання до усіх заінтересованих осіб, перелічених в цій скарзі.
4. В зв'язку з тим, що про порушення свого права ВДВС Вільногірського міського управління юстиції вона дізналась лише 09.12.2015 р. після вручення їй постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві безпосередньо у відділі ДВС Вільногірського МУЮ, вона формально, але не з своєї вини, пропустила строк на оскарження дій державного виконавця, який вона прохає поновити, як пропущений з поважних причин.
Враховуючи, що заявниця та її представник, адвокат ОСОБА_3, та відділ ДВС Вільногірського МУЮ Дніпропетровської області надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, були повідомлені про час, дату та місце судового засідання належним чином, що строк розгляду справ даної категорії установлений в межах - 10 днів, суд дійшов висновку про проведення судового засідання за відсутності зазначених осіб, що не суперечить положенням ст. 169 ЦПК України.
Згідно ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ст. 385 ЦПК України, скаргу на рішення, дію або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Згідно ст. 387 ЦПК України, 1. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. 2. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. 3. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Дослідивши матеріали цивільної справи № 2-76/10 та надані заявницею копії документів, суд доходить висновку, що скарга не обґрунтована і не підлягає задоволенню.
Згідно ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21.12.2011 року у справі № 6-56/11, суд ухвалив: «Поданням відділу державної виконавчої служби (ВДВС) Вільногірського міського управління юстиції (МУЮ) Дніпропетровської області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - ОСОБА_1 за кордон без вилучення паспорту громадянки України, - задовольнити.
ОСОБА_1, 14.08.1965 р. н., уродженці ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. № НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - заборонити виїзд з України тимчасово, без вилучення паспорта громадянки України, до виконання нею зобов’язань за рішенням Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 12.10.2010 року, за яким частково задоволено позовну заяву у цивільній справі № 2-76/10 ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяних залиттям квартири, та стягнуто з ОСОБА_1, 14.08.1965 р. н., уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. № НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, 07.03.1942 р. н., яка мешкає по вул. Лен. Комсомолу, б. 58, кв. 61, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, - 6008,50 грн., з яких: 6000,00 грн. - у відшкодування моральної шкоди, 08,50 грн. - у відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті державного мита.
Копію ухвали надіслати для негайного виконання:
- Начальнику Державної виконавчої служби Вільногірського міського управління юстиції, Дніпропетровської області;
- Адміністрації Державної прикордонної служби України за адресою: вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01034;
- Управлінню громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в Дніпропетровській області за адресою: вул. Поля, 1, м. Дніпропетровськ, 49000;
- Начальнику Вільногірського МВ ГУМВС України у Дніпропетровській області за адресою: вул. Степова, 8, м. Вільногірськ, 51700.
Копію ухвали надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам та заявнику.».
З копії постанови (ВП № 22469101) про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29.12.2011 р., винесеної старшим державним виконавцем Волковою Г.Ю., витікає, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, при цьому державний виконавець керувався п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», яким і передбачено саме зазначені підстави для повернення виконавчого документу стягувачеві, тобто ОСОБА_2
Згідно ч. І ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Суд не вбачає в діях державного виконавця будь-яких порушень прав та свобод заявниці ОСОБА_1, у зв’язку з поверненням виконавчого документу стягувачу та у зв’язку з застосуванням до боржника, тобто до ОСОБА_1, заходів за ухвалою суду у виді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон до виконання нею зобов’язань за рішенням Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 12.10.2010 року у справі № 2-76/10, оскільки цей захід застосовано у зв’язку з ухиленням боржника від виконання зобов’язань, установлених рішенням суду, і застосовано тимчасово, на період до виконання цих зобов’язань. Даних про те, що рішення суду виконано, або є інші підстави, які передбачені законом та існують в дійсності, які звільняють боржника від виконання судового рішення, заявницею не названо і не обґрунтовано. Ухвала суду про тимчасове обмеження заявниці, як боржника, у праві виїзду за кордон, згідно закону, на який є посилання в ухвалі, діє до виконання зобов’язань, установлених рішенням суду, або до виникнення обставин, які згідно закону звільняють боржника від виконання цих зобов’язань.
Враховуючи, що заявниці про, начебто, порушення її прав стало відомо 09.02.2015 р., коли вона отримала у відділі ДВС Вільногірського МУЮ копію постанови державного виконавця від 29.12.2011 р., а з скаргою до суду вона звернулася тільки 25.02.2015 р., тобто більше ніж через 10 днів, при цьому ніяких поважних причин пропуску строку вона не зазначила і не обґрунтувала, суд доходить висновку, що підстав для поновлення їй 10-ти денного строку для подання до суду даної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 208-210, 222, 223, 292-294,383-389 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії відділу державної виконавчої служби (ВДВС) Вільногірського міського управління юстиції (МУЮ), Дніпропетровської області, та про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон у виконавчому провадження ВП № 22469101 з виконання виконавчого листа № 2-76/10, виданого 25.10.2010 р. Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, стосовно стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000.00 грн. - для відшкодування моральної шкоди та 08.50 грн. - для відшкодування судових витрат в виді державного мита, та в поновленні заявниці строку для звернення до суду з даною скаргою - відмовити в повному обсязі.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня її проголошення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п’яти днів з дня отримання копії цього рішення.
Копію ухвали, протягом двох днів з часу її проголошення, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам.
Головуючий суддя Г.І. Шаповал