Справа №2а-13/11/0407
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2011 р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болоніної М.Б.
при секретарі Шараповій О.О.
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Первомайської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Миколаївській обл., інспектора Первомайської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Миколаївській обл. ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії посадової особи, визнати незаконною та скасувати постанову серії ВЕ №163621, винесену 14.06.2010 р. відповідачем, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у сумі 255 грн., та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач зазначає, що 14.06.2010 р. відповідачем відносно позивача було складено протокол ВЕ №165863 про адміністративне правопорушення та 02.07.2010 р. замовленим листом по пошті йому було надіслано постанову ВЕ №163621 у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої він визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, через порушення п.12.9 «б»Правил дорожнього руху та накладено штраф у розмірі 255 грн.
Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав. Рухаючись на автомобілі у початку спуску із швидкістю 80 км/год, він побачив на середині спуску дорожні знаки обмеження швидкості до 70 км/год, а потім –50 км/год. Не дивлячись на те, що знаки знаходились у кущах, у далині від дороги та між ними відстань була менше ніж 50 метрів, позивач встиг зменшити швидкість і в зону дії знаку обмеження швидкості до 50 км/год він в’їхав зі швидкістю 50 км/год. На думку позивача, додані ним до позовної заяви фотографії підтверджують, що знаки встановлено в далині від дороги серед дерев на середині спуску на відстані менше 200 метрів від нижньої точки спуску, де знаходився автоінспектор. Знаки закриті від інспектора деревами і він не міг однозначно встановити, у який момент руху позивач в’їхав у зону дії знаків, тим самим не міг точно встановити на якій відстані від знаків було знижено швидкість. Швидкість, яку зафіксував інспектор, це швидкість руху автомобіля позивача на початку спуску до місця встановлення знаків, тобто до зони обмеження швидкості.
Представник відповідача –Первомайської роти ДПС –до суду на з’явився, своїм листом (ар.с.33) позивач просив розглянути справу за відсутності свого представника через службову зайнятість та відсутність фінансування витрат на відрядження.
Відповідач –інспектор ДПС ОСОБА_2 – у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений у відповідності до ч.9 ст.35 КАС України –повістки про виклик до суду доставлено за адресою місця його служби (ар.с.28,29,41,43,46,48), тому з урахуванням вимог ч.4 ст.128 КАС України та думки позивача суд знайшов за можливе проводити судовий розгляд без участі відповідача та вирішувати справу на підставі наявних у ній доказів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені в позовній заяві, підтримав в повному обсязі та додатково пояснив, що 14.06.2010 р. близько 17.00 год. він, керуючи автомобілем «Део Ланос», номерний знак НОМЕР_1, рухався по автодорозі Кіровоград-Іларіонове, разом з ним їхав ОСОБА_3 Хоча дорожні знаки про обмеження швидкості знаходились у кущах в далині від дороги, позивач їх бачив та знизив швидкість руху до встановленої знаками –70 км/год та 50 км/год. Після спуску автомобіль був зупинений відповідачем, який повідомив позивача про перевищення встановленої швидкості. На радарі була зафіксована швидкість –78 км/год, на думку позивача, це була швидкість автомобіля на початку спуску, до зони дії обмежувальних знаків. Відповідач склав протокол про порушення Правил дорожнього руху, у якому позивач зазначив про незгоду з протоколом та про наявність свідка, але відповідач до розгляду справи про адміністративне правопорушення свідка не залучив, постанову не виніс, лише усно повідомив про штраф, розмір якого не назвав.
Свідок ОСОБА_3 повністю підтвердив свідчення позивача, крім того, суду показав, що на спуску знаків щодо обмеження швидкості практично не було видно, вони розташовані у кущах в далині від дороги, співробітники ДАІ не могли бачити автомобіль у момент входження в дію знаків, на радарі не було видно часу, в який момент зафіксовано швидкість руху автомобіля.
Вислухавши пояснення позивача та показання свідка, дослідивши та оцінивши в сукупності надані по справі письмові докази, суд доходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.289 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає оскарженню протягом 10 днів з моменту її винесення. Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ №165863, позивач копію протоколу отримав одразу після складання –14.06.2010 р. Постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №163621 від 14.06.2010 р. (ар.с.5) не містить відомостей про отримання позивачем її копії, але є відмітка, що копію постанови надіслано рекомендованим листом за вих.№2675 від 16.06.2010 р. Позивач зазначив, що копію постанови отримав 02.07.2010 р., та в підтвердження цього надав копію поштового конверту (ар.с.6) із засвідченням листоноші про вручення листа 02.07.2010 р. До суду позивач звернувся з позовною заявою 05.07.2010 р., тобто у десятиденний строк з дня, коли він дізнався про винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно вимог п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 р. постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Реалізуючи свої повноваження в даній сфері, суб’єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно, на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ст.280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами по справах про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами тощо.
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що виникли внаслідок дій суб’єкта владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної фізичної особи, а саме з факту винесення суб’єктом владних повноважень постанови про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності.
У ході розгляду справи судом встановлено, що 14.06.2010 р. інспектором Первомайської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Миколаївській обл. ОСОБА_2 була винесена постанова серії ВЕ №163621 у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. (ар.с.5,26). При цьому суд звертає увагу на наступне.
Зазначена постанова була винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ №165863 від 14.06.2010 р. (ар.с.4,25), складеного тією ж посадовою особою, згідно якого 14.06.2010 р. о 17.00 год. на 106 км автодороги Кіровоград-Іларіонове позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2, перевищив встановлену на даній ділянці дороги швидкість руху 50 км/год, рухався зі швидкістю 78 км/год (швидкість вимірювалась приладом «Беркут»), чим порушив вимоги п.12.9 «б»Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач при ознайомлені з протоколом зазначив про свою незгоду та у своїх письмових поясненнях по суті порушення додав, що на даній ділянці дороги після знаку обмеження швидкості до 70 км/год швидкість руху автомобіля була 60 км/год, знак обмеження 50 км/год проїхав із швидкістю 50 км/год, свідок –ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_3, безпосередній очевидець події, до участі у справі залучений не був, хоча позивач наполягав на цьому.
Оскаржувана постанова перевірялась судом на предмет дотримання суб’єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо. Також перевірялась відповідність складеного у відношенні позивача протоколу вимогам ст.256 КУпАП, а саме в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім’я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Крім того, за наявності у протоколі пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо незгоди із скоєнням правопорушення, суб’єкт владних повноважень повинен був, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтвердили викладені обставини у протоколі про адміністративне правопорушення та спростували свідчення позивача.
Згідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про визнання протиправними рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим, відповідачі, отримавши матеріали адміністративного позову, заперечень проти позову суду не надали, а також не надали жодного доказу в обґрунтування правомірності своїх дій.
На думку суду, суб’єкт владних повноважень прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з порушенням та недотриманням вимог по її складанню, вона ґрунтується на єдиному джерелі доказів з боку відповідача –протоколі про адміністративне правопорушення, який не може бути належним доказом вини позивача, оскільки був складений з порушенням чинного законодавства України.
Так, відповідно до п.12.9. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, про порушення якого зазначає відповідач у протоколі, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и»п.30.3 цих Правил.
Однак, у протоколі не зазначено, що відповідач перевищив максимальну швидкість на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 або 3.31, крім того не вказано свідка, який був очевидцем події.
На підставі викладеного суд вважає, що рішення суб’єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена на підставі недопустимих доказів, з недотриманням вищевказаних принципів правомірної адміністративної поведінки суб’єктом владних повноважень, є незаконною і підлягає скасуванню. У діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, за недоведеності його вини, внаслідок чого провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі ст.247 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.5 ст.288 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору, інші понесені ним судові витати документально не підтвердив, тому згідно ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати по даній справі у сумі 3 грн. 40 коп. слід віднести на рахунок Держави України.
Керуючись ст.ст.11,71,86,94,98,158-163,167,171-2 КАС України, ст.ст.247,251,252,268,288, 293 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Первомайської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Миколаївській обл., інспектора Первомайської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Миколаївській обл. ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову серії ВЕ №163621, винесену 14.06.2010 р. інспектором Первомайської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Миколаївській обл. ОСОБА_2, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у сумі 255 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Копію постанови після складення її у повному обсязі направити відповідачу у порядку ст.167 КАС України.
СУДДЯ М.Б.БОЛОНІНА