28.01.2013 Справа № 2-778/11

2/696/4/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року м. Кам'янка

Кам'янський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої – судді Чебану М.М.

при секретарі – Ромашині І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про визнання заповіту недійсним, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що 01.08.2011 року після подання заяви про прийняття спадщини сестри ОСОБА_3, померлої на початку березня 2011 року, йому повідомили, що нотаріусом зареєстровано заповіт іншої особи. 08.08.2011 року письмово звернувшись в нотаріальну контору з проханням надати йому інформацію про власника заповіту, він отримав відповідь про те, що в нотаріальну контору подав заяву про прийняття спадщини ОСОБА_3 громадянин ОСОБА_2, який не приймав ніякої участі в пошуках померлої ОСОБА_3, організації її поховання, не був присутній на похоронах і не повідомив йому, що він має заповіт ОСОБА_3 під час її пошуку та похорон.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, та пояснив, що у позивача є сумніви, що заповіт підписаний не ОСОБА_3, а іншою особою, оскільки ОСОБА_3, яку він навідував, не розповідала про наміри скласти заповіт, та просив поновити строк позовної давності, оскільки лише 09.08.2011 р. ОСОБА_1 стало відомо про заповіт.

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечував проти заявлених вимог, пояснив, що відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається. Зазначені в позовній заяві обставини, на які посилається позивач, ґрунтуються лише на припущеннях.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти позову, та пояснив, що померлу ОСОБА_3 він навідував часто, допомагав по господарству, пропонував їй переїхати жити до нього та його батьків, але та відмовилась.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що працювала секретарем Катеринівської сільської ради, коли ОСОБА_3 звернулася до голови сільської ради з проханням зробити їй заповіт, після чого поставила на заповіті свій підпис. Заповіт був складений на ОСОБА_2 Підпис на заповіті належить ОСОБА_3, перебуваючи в адекватному стані, вона сама прийшла та розписалаася на ньому.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що жив по сусідству з померлою ОСОБА_3, бачив як ОСОБА_2 та його батько ходили до ОСОБА_3 та допомагали їй по господарству. ОСОБА_3 перебувала в нормальному стані, читала книжки.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що знала ОСОБА_3, яка проживала в неї взимку, сама просилась до неї. Допомагала померлій по господарству, вела себе ОСОБА_3 адекватно, як нормальна людина.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 01.08.2011 року після подання заяви про прийняття спадщини сестри ОСОБА_3, померлої на початку березня 2011 року,

2

ОСОБА_1 повідомили, що нотаріусом зареєстровано заповіт іншої особи. 08.08.2011 року письмово звернувшись в нотаріальну контору з проханням надати йому інформацію про власника заповіту, він отримав відповідь про те, що в нотаріальну контору подав заяву про прийняття спадщини ОСОБА_3 громадянин ОСОБА_2, який не приймав ніякої участі в пошуках померлої ОСОБА_3, організації її поховання, не був присутній на похоронах і не повідомив йому, що він має заповіт ОСОБА_3 під час її пошуку та похорон.

Відповідно до ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаним заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ст1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

В судовому засіданні було встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 04 квітня 1998 року склала заповіт про що свідчить її власноручний підпис, вказаний заповіт був посвідчений Катеринівською сільською радою народних депутатів Кам'янського району Черкаської області, тобто Катеринівською сільською радою були витримані всі вимоги щодо складання та оформлення заповіту.

У відповідності до ч. 1 ст.56 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, при складенні заповіту було додержано встановлені законом вимоги щодо його оформлення, та посвідчено уповноваженою на те посадовою особою — секретарем Катеринівської сільської ради.

Згідно із ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Отже при складенні заповіту особу заповідача — ОСОБА_3 було встановлено, дієздатність її перевірено, форму та порядок посвідчення заповіту додержано.

Таким чином, позивачем не наведено достатніх підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки, складений заповіт відповідає вимогам законодавства щодо його форми та посвідчення, а отже суд приходить до висновку про неможливість з наведених позивачем підстав визнати даний заповіт недійсним.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з моменту його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: