Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
01.06.2009 С права № 2-а-140/08/0113
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю:
сторони та їх представники у судове засідання не з’явилися
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кондрак Н.Й.) від 05.09.08 у справі № 2-а-140/08
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 98213)
до Прокуратури Ленінського району АР Крим (вул. Геологічна 17, смт.Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200)
про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до суду, просить покласти на прокуратуру Ленінського району АР Крим обов’язок виконати певні дії згідно вказівок, наведених у листах прокуратури АР Крим від 30.01.2008 року, 26.02.2008 року, 26.06.2006 року, визнавши протиправною бездіяльність відповідача при виконанні ним службових обов'язків.
Згодом позивач доповнив свої позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача здійснити необхідні дії по розслідуванню крадіжки в 1998 році вчиненою ОСОБА_3 у позивача сільськогосподарської техніки в межах порушеної кримінальної справи № 10701320015, також позивач просить покласти на відповідача обов’язок провести перевірку правомірності застосування суддею Українець Л.І. закону після набрання рішенням суду від 13.02.2004 року у цивільній справі № 2-308/04 законної сили; зобов’язати відповідача скасувати постанови від 07.11.2003 року, від 06.08.2007 року, від 18.01.2008 року; визнати відповідача винним в спричиненні позивачу протягом 8 років протиправними діями матеріальної та моральної шкоди з викладенням в офіційних документах недостовірних відомостей під час відмови проводити дослідження викладених фактів в зверненнях та заявах позивача. Моральну шкоду позивач оцінює в сумі 336000грн. Позивач також просить зобов’язати відповідача здійснити необхідні дії, як того вимагає ст. 276 ЦК
України, додатково поновити відведення земельної ділянки для будівництва кафе в м.Щолкіне, оскільки з вини відповідача позивач не мав можливості провести відведення земельної ділянки та зробити документацію.
Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2008 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову до Прокуратури Ленінського району Автономної Республіки Крим про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2008 року та прийняти нову про задоволення його позову.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2.
Ухвалою судової колегії від 06.02.2009р. справа призначена до апеляційного розгляду на 01.06.2009р., об 11.30 годин.
Сторони та їх представники у судове засідання не з’явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином, причин нез’явлення суду не повідомили.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез’явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції, за вихідним № 06/3-515н/п03 від 30.01.2008 року заступником прокурора АР Крим Кабаковим О.К. прокурору Ленінського району АР Крим направлено для розгляду та дачі відповіді звернення позивача про незгоду з прийнятим прокуратурою рішенням про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.01.2008 року та іншим питанням, яке надійшло до прокуратури 04.02.2008 року.
На виконання зазначеного листа, за заявою позивача було складено затверджений прокурором району висновок та 25.02.2008 року направлено відповідь. Крім того, за вихідним № 06/3-515н/п03 від 26.02.2008 року заступником прокурора АР Крим Кабаковим О.К. прокурору Ленінського району направлено для розгляду та дачі відповіді звернення позивача про не згоду з прийнятими прокуратурою рішенням про відмову в порушенні кримінальної справи та іншим питанням, яке надійшло до прокуратури 03.03.2008 року.
За вказаною заявою, 24.03.2008 року позивачу направлено відповідь, а також роз’яснено право на звернення до суду у випадку незгоди з прийнятими прокуратурою рішеннями. Дане право позивач реалізував, оскарживши постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.08.07 року.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_2, постановою судді Ленінського районного суду АР Крим Шувалова М.В. від 02.06.2008 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 01.07.2008 року в задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для покладення на відповідача обов’язку виконати вказівки прокуратури АР Крим, оскільки зазначені звернення розглянути з наданням відповіді на них.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування положень ст.ст.99-100 КАС України відносно вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду його звернення відповідно до відповіді від 26.06.06р., оскільки про дані обставини позивачу було відомо ще в 2006 році, а відповідач просив застосувати строки позовної давності.
Відповідно до ст. 30 Закону України „Про прокуратуру" повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами попереднього слідства і дізнання визначаються кримінально-процесуальним законодавством, відповідно до ст. 227 КПК України при здійсненні нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства прокурор наділений повноваженнями скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які проводять дізнання.
Отже, рішення про скасування постанов прокурор приймає самостійно, виходячи з того, чи буде встановлено незаконність чи необґрунтованість постанови. Як встановлено судом, постанова виконуючого обов'язки прокурора Ленінського району Мезенова Є.В. від 07.11.2003 року була предметом перевірок вищестоящого прокурора, підстав для її скасування встановлено не було. Постанови від 06.08.2007 року, від 18.01.2008 року також були предметом дослідження судом (постанова від 02.06.08 року) та підстав для їх скасування не знайдено.
Суд першої інстанції правильно врахував, що 26.05.2006 року прокуратурою АР Крим було ухвалено рішення про припинення переписки з ОСОБА_2 за його зверненнями з приводу необґрунтованого порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, скасування постанови виконуючого обов'язки прокурора Ленінського району Мезенова Є.В. від 07.11.2003 року та з інших питань. Даний висновок 30.03.29006 року затверджений в.о. прокурора АР Крим Швацьким А.Л., що було досліджено судом першої інстанції у наглядовому провадженні № 16/07.
Вищезазначене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині вимог про зобов'язання відповідача скасувати постанови від 07.11.2003 року, від 06.08.2007 року, від 18.01.2008 року.
Судом першої інстанції також встановлено, що 02 березня 2007 року заступником прокурора Ленінського району порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ст. 140 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року). Згідно даної постанови в березні 1998 року ОСОБА_3 заволодів майном ОСОБА_2 Дана кримінальна справа згідно ст.112 КПК України направлена для проведення досудового слідства в СВ Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмовити позивачу в частині вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити необхідні дії по розслідуванню крадіжки в 1998 році конкретною особою ОСОБА_3 сільськогосподарської техніки, що належить позивачу, за кримінальною справою № 10701320015, оскільки дана кримінальна справа порушена за ст. 140 ч. 2 КК України і згідно ст. 112 КПК України розслідування даної справи здійснюється слідчими органів внутрішніх справ, порядок, оскарження дій та бездіяльності, яких також визначається КПК України.
В частині вимог позивача про зобов’язання відповідача здійснити перевірку правомірності застосування суддею Українець Л.І. закону після набрання рішенням суду від 13.02.2004 року у цивільній справі № 2-308/04 законної сили, судова колегія також вважає відмовити, з наступного.
Відповідно до Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову і є одним із чинників забезпечення демократичного устрою в державі.
Судді як носії судової влади за Конституцією України та законами України від 7 лютого 2002 року № 3018-III „Про судоустрій України” та 15 грудня 1992 року № 2862-ХII „Про статус суддів” забезпечують здійснення правосуддя відповідно до встановленої процедури. Цими законами передбачено неприпустимість втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд або суддів у будь-який спосіб, неповаги до суду та встановлення відповідальності за такі діяння.
Незалежність судової влади, її рівність із законодавчою та виконавчою владою є невід’ємними ознаками правової держави, в якій кожен має право на судовий захист своїх прав і свобод.
Конституційний Суд України № 6-рп/2001р. від 23.05.200р. роз’яснив, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Відповідно до діючого на момент постановлення 14.04.2004 року ухвали судом про поновлення строку на апеляційне оскарження цивільного процесуального законодавства (ст. 292 ЦПК України), скарги, подання, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд за заявою особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, в даному випадку мали місце процесуальні дії судді, які підлягали оскарженню в порядку ЦПК України до суду апеляційної інстанції, оскільки вимоги позивача фактично зводяться до проведення перевірки законності поновлення судом строку на апеляційне оскарження рішення у цивільній справі. Органи прокуратури не наділені згідно зі ст. 121 Конституції України та Закону України „Про прокуратуру" наглядовими повноваженнями відносно суду та судових рішень.
Судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в частині задоволення позову про визнання відповідача винним в спричиненні позивачу протягом 8 років протиправною дією матеріальної та моральної шкоди з викладенням в офіційних документах недостовірних відомостей під час відмови проводити дослідження викладених фактів в зверненнях та заявах позивача, оскільки такий спосіб захисту права не передбачений нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача додатково поновити процедуру відведення земельної ділянки для будівництва кафе в м.Щолкіне, оскільки з вини відповідача позивач не мав можливості провести відведення земельної ділянки та зробити документацію, суд першої інстанції правильно зауважив, що до компетенції позивача не входить розпорядження землями комунальної власності, внаслідок чого відповідача не може бути зобов'язано вирішити земельне питання, до якого відноситься і надання згоди на виготовлення проекту відведення земельної ділянки.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 21.03.1995р. № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Враховуючи недоведеність у судовому засіданні позивачем обставин, які б свідчили про неправомірність бездіяльності відповідача, правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - не має.
Надана позивачем виписка з амбулаторної карти свідчить лише про наявність у позивача ряду хронічних захворювань.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ :
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.
2. Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кондрак Н.Й.) від 05.09.08 у справі № 2-а-140/08 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Ленінського району АР Крим про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.Р.Лядова