Дата документу 09.10.2010

ЄУ № 2-а-1966/2010

Провадження №2-а-1966/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2010 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Тарасова Д.С.

при секретарі Півоваровій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новопсков адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці й соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та про зобов’язання перерахувати та виплатити грошову компенсацію при встановленні 2-ї групи інвалідності ліквідатору аварії на ЧАЕС 2-ї групи,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача управління Управління праці й соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача, щодо відмови в виплаті одноразової грошової компенсації при встановленні 2-ї групи інвалідності відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 28.02.1991 року № 796-12 та Закону України від 20.10.2009 року № 1646-УІ. Зобов»язати Управління праці й соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації провести виплату за рахунок коштів держави на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми одноразової грошової компенсації при встановленні 2-ї групи інвалідності, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач в судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі та заперечення на позовну заяву. Згідно заперечення відповідач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в розмірах:

інвалідам 2 групи- 284,40 грн.

інвалідам 3 групи- 189,60 грн.

У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. При зміні групи інвалідності з третьої на другу групу, розмір різниці одноразової компенсації становить 94,80 грн. Просить відмовити в задоволенні позову.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 063596 від 10.10.1996 року. З 11.07.1997 року інвалідом 3-ї групи. Згідно довідки Луганської обласної МСЕК серія ААА № 148599 з 16.06.2010 року - інвалідом 2- ї групи захворювання пов»язаного з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з втратою 75 % працездатності.

Одноразова компенсація позивачу при встановленні 3-ї групи інвалідності була виплачена 19.07.1996 року у розмірі 78000 крб.00 коп. Національною акціонерною страховою компанією «Оранта».

Позивач 15.07.2010 року звертався до Управління праці й соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації з заявою, в якій просив виплатити різницю в ."компенсаціях при встановленні вищої групи інвалідності.

20.07.2010 року Управління праці й соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації надало позивачу відмову, щодо виплати різниці в компенсаціях та йому було запропоновано звернутися з відповідною заявою про вирішення питання виплати одноразової компенсації при встановленні вищої групи інвалідності.

,

Суд вважає, що така відмова не відповідає вимогам закону в зв’язку з наступним.

Згідно заперечення відповідач зазначає, що при виплаті одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС УПФУ в Новопсковському районі керується ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постановою № 836 КМУ від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" всупереч ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір одноразової компенсації як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на момент встановлення інвалідності) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1 категорії 3 групи інвалідності встановлено в розмірі 189,60 грн., 1 категорії 2 групи інвалідності - 284,40 грн.

З моменту прийняття постанов встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України змінювався розмір мінімальної заробітної плати, затверджувався Державний бюджет.

Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" дію ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено Відповідно до рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року положення п. 30 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якими зупинено дію ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано неконституційними і вони втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення.

Конституційний суд України своїм рішенням від 9 липня 2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України, зупинення ст. 48 вищевказаного Закону. Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" було зупинено дію ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" однак рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року вказане зупинення ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було визнано неконституційним.

В 2009 і 2010 роках обмежень для застосування ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прийнято не було, а тому за ці роки відповідач повинен був виплатити позивачу допомогу в розмірі передбаченому ст. 48 вищевказаного Закону.

Відповідно до положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( № 796-12 від 28.02.1991 року) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов»язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам 1 групи-60 мінімальних заробітних плат ,інвалідам 2 групи- 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи- ЗО мінімальних заробітні плат.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, я постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачуєтьс різниця у компенсаціях. Таким чином різниця в компенсаціях при встановленні вищої групи інвалідності (з третьої на другу) складає 15 мінімальних заробітних плат.

Згідно ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646 мінімальний розмір заробітної плати складає з 1 липня 2010 року: - 888 гривень, з 1 жовтня 2010 року - 907 гривень

Відповідно до рішення Конституційного Суду від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 зазначено, г пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційно права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускаються

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, і включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатнеє

утрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тому оскільки ні Верховна рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закон> України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка на момент виникнення спору є діючою, та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати у 2010 р., а не Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року.

Крім того, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет на 2008 р." та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року щодо внесення змін до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані такими, що не відповідають Конституції.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. У чинність ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх рішень відносно розміру призначеної допомоги позивачеві.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем порушено право позивача на отримання одноразової грошової компенсації при встановленні 2 групи інвалідності за шкоду заподіяну здоров"ю у розмірах, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача вищезазначеної допомоги у розмірі, визначеному ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням фактично здійснених виплат.

Суд не приймає до уваги доводи, заперечення відповідача про те, що відсутнє належне фінансування для здійснення соціальних виплат. З огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства незалежно від причин ненадходження коштів з державного бюджету України на виплату допомоги та згідно ч.2 ст. З Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямовують діяльність держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі головні -розпорядники коштів). Таким чином, УПСЗН Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з Державного бюджету.

Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та приписів п.п.1-3 Порядку використання коштів Держаного

бюджету для виконання програм, пов"язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року в управління праці та соціального захисту населення з'явився обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов"язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органі місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважені та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати неправомірною відмову Управління Управління праці й соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації щодо виплати одноразової грошової компенсації при встановленні 2-ї групи інвалідності відповідно д< ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідої Чорнобильської катастрофи», від 28.02.1991 року № 796-12 та Закону України «Про встановлена прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-VI. ті Зобов»язати Управління праці й соціального захисту населення Новопсковської районної державно адміністрації провести виплату за рахунок коштів держави на користь ОСОБА_1 недоотриманс суми одноразової грошової компенсації при встановленні 2-ї групи інвалідності.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 19, 116-117 Конституції України, ст.ст., 48, 5С 54, 67,63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідо: Чорнобильської катастрофи», ст.ст.48, 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійн страхування», Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, Законом Україні «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року К 1646-УІ. керуючись ст.ст.. 7, 99, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці й соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації, про визнання дій неправомірними та пр зобов’язання перерахувати та виплатити грошову компенсацію при встановленні 2-ї групі інвалідності ліквідатору аварії на ЧАЕС 2-ї групи, задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Управління праці й соціального захисту населення Новопсковськс районної державної адміністрації, щодо відмови ОСОБА_1 в виплаті одноразове грошової компенсації при встановленні 2-ї групи інвалідності відповідно до ст. 48 Закону Україн «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», ві, 28.02.1991 року

Зобов'язати Управління праці й соціального захисту населення Новопсковської районне державної адміністрації, провести виплату за рахунок коштів держави на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми одноразової грошової компенсації при встановленні 2-ї груп інвалідності, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадяї потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням фактично виплачених сум.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

На постанову суду першої інстанції може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньої в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Встановити строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови чотири місяці, перебіг якюго починається з дня набрання постановою законної сили.

Суддя :