У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2009 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Чорного В.І., Матківської М.В.,
при секретарі: Новотарській В.І.,
за участю ОСОБА_2, ОСОБА_1., представника ОСОБА_1. – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28.09.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 стягнення боргу, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 12.01.2009 року між ним та відповідачкою було укладено договір позики, за яким остання отримала від нього в борг кошти в сумі 9254 грн. і зобов’язалася їх повернути в строк до 01.02.2009 року та в разі несвоєчасного повернення позики, сплатити пеню в розмірі 10 % від суми позики за кожен прострочений місяць, однак від виконання взятих на себе зобов’язань по поверненню боргу, відповідач ухиляється, тому просив стягнути з ОСОБА_1. на його користь борг в сумі 9254 грн., неустойку в розмірі 1850,80 грн. та судові витрати.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 28.09.2009 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1. на користь позивача борг в сумі 11104,80 грн., з яких 9254 грн. – сума основного боргу, 1850,80 грн. – пеня за несвоєчасне повернення коштів, а також, судові витрати в розмірі 141,05 грн..
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, через неповноту з`ясування судом обставин по справі, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
У своїх запереченнях на скаргу, позивач її доводи не визнав, вказавши на безпідставність скарги та законність і обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що відповідач не виконала взяті на себе зобов’язання за умовами договору позики, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює..
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що12.01.2009 року між позивакчем та відповідачкою було укладено договір позики, за яким остання отримала від нього в борг кошти в сумі 9254 грн. і зобов’язалася їх повернути в строк до 01.02.2009 року та в разі несвоєчасного повернення позики, сплатити пеню в розмірі 10 % від суми позики за кожен прострочений місяць.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1. свої зобов’язання за умовами зазначеного договору позики не виконала та борг не повернула.
Відповідно до вимог ст.1049 ч.1 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.1050 ч.1 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу їнфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В укладеному між сторонами договорі позики передбачено, що у разі несвоєчасного повернення всієї суми позики, позичальник зобов’язаний сплатити суму позики та пеню в розмірі 10 % від суми позики за кожен прострочений місяць.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1. свої зобов’язання за умовами договору позики не виконала і тому з останньої на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором позики та пеню в загальній сумі 11104,80 грн., а також судові витрати.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що розписка про отримання коштів була написана під тиском з боку позивача, до уваги не приймається, тому як, постановою від 16.04.2009 року, прийнятою за матеріалами заяви ОСОБА_1., відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст. 129 КК України і дана постанова на даний час не скасована, а також, не може бути прийнято до уваги посилання, що кошти за вказаним договором позики не були отримані, оскільки воно не підтверджено належними доказами.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Замостяннського районного суду м. Вінниці від 28.09.2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: