Україна
Господарський суд Чернігівської області
м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.7-99-18
Іменем України
Р І Ш Е Н Н Я
03 серпня 2006 р. справа № 10/277/10/7
За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”,
м. Київ, вул. Урицького,45 (м. Київ, вул.Шолуденка, 1)
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго”,
м. Чернігів, вул.Комсомольська,55 б
Про стягнення 500000грн. 00коп.
Суддя С.А.Пашкіна
Представники сторін
Від позивача: Левченко О.Є. повноважний представник, довіреність №309/102 від 29.12.05р.
Від відповідача: не з’явився
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 500000грн. за поставлений природний газ на підставі договору на постачання природного газу №4 к.т. від 30.12.98р. у квітні 1999р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою господарського суду м. Києва від 03.10.01р. по справі №9/3 постанову колегії Вищого арбітражного суду України про перевірку рішення в порядку нагляду від 20.06.01р. по справі №9/3 було скасовано, а рішення Вищого арбітражного суду України від 15.03.01р. по справі №9/3 залишено в силі яким визнано недійсними та такими, що не підлягають оплаті векселі емітовані ВАТ “Науково-дослідне медичне об’єднання “Діалір”, в тому числі вексель №300131001869.
Позивач, посилаючись на те, що до визнання векселя недійсним вважав, що відповідач належним чином виконав свої зобов’язання по розрахункам за природний газ і відповідно не заявляв позову про стягнення з останнього заборгованості по договору №4к.т., просить поновити строк позовної давності по стягненню заборгованості за договором №4к.т. від 30.12.1998р., вважаючи причину пропуску строку позовної давності поважною.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав. Повноважного представника в судове засідання не направив. Про час розгляду справи був повідомлений належним чином. Рішення приймається за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
30.12.98р. між Чернігівською філією дочірньої компанії „Торговий дім „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, правонаступником якої є позивач згідно статуту, копія якого додана до справи, та відповідачем укладено договір на постачання природного газу №4 к.т.
Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач по справі) зобов’язується передати покупцю (відповідачу по справі) природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Відповідно до п.2.1. договору постачальник передає покупцеві в 1999р. 147700тис.куб.м.
Згідно п.5.2 договору оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості об’єму газу, що передається у місяці поставки газу згідно п.2.1. договору до 15 числа поточного місяця (аванс), до 1 числа наступного за звітним місяця (остаточний розрахунок).
Відповідно до п.5.4. договору при відсутності коштів на оплату спожитого газу можливі розрахунки векселями Держказначейства, обласних державних адміністрацій з дисконтом.
Між сторонами була укладена додаткова угода №90 до договору від 30.12.98р. №4к.т, згідно якої сторони домовилися про погашення покупцем частини вартості природного газу, здійсненого постачальником у квітні 1999р. по договору від 30.12.98р. №4 к.т., шляхом передачі постачальнику переказного векселя, емітентом якого є ВАТ НДМО „Діалір” м.Київ (акцептант НАК „Нафтогаз України”) №300131001869 на суму 500000грн. 00коп., що решта умов договору залишається незмінною і обов’язковою до виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що переказний вексель №300131001869 зі строком погашення 29.12.00р. був переданий відповідачем позивачу за актом прийому-передачі в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ в квітні 1999р. згідно з договором № 4к.т. від 30.12.98р.
В подальшому, рішенням Вищого арбітражного суду України від 15.03.01р. у справі №9/3 за позовом першого заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України та НАК “Нафтогаз України” до ВАТ “Науково-дослідне медичне об’єднання “Діалір”, яке залишено в силі згідно рішення господарського суду м.Києва від 03.10.01р. у справі №9/3, ряд векселів, в тому числі і переказний вексель №300131001869 на суму 500000,00грн., було визнано недійсним (таким, що не підлягає оплаті).
В зв’язку з визнанням судом недійсним (таким, що не підлягає оплаті) переказного векселя № 300131001869 на суму 500 000 грн.00коп., суд доходить висновку, що підстави для сплати коштів за даним векселем відсутні і погашення заборгованості відповідача у сумі 500000грн.00коп. перед позивачем за спожитий природний газ у квітні 1999р. не відбулося.
Приймаючи до уваги, що прострочка виконання зобов’язання настала до 01.01.2004р. (моменту введення в дію Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України), то суд при розгляді даної справи, відповідно до п. п. 4, 10 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України та п. п. 4, 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, керується Цивільним кодексом УРСР.
Згідно ст.76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Враховуючи рішення господарського суду м. Києва від 03.10.01р. у справі №9/3 та виходячи із змісту наявного в матеріалах справи листа НАК “Нафтогаз України” від 15.11.02р. за №27/2-362-5673 (Т.1 а.с.54-55) позивачу принаймні 02.07.02р. стало відомо про проведення розрахунку недійсним (таким, що не підлягає виконанню) векселем №300131001869.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 11.02.04р., про що свідчить поштовий штемпель про відправку рекомендованої кореспонденції до господарського суду Чернігівської області (Т. 1 а.с.39).
Таким чином, позивачем строк позовної давності не пропущено, а тому клопотання позивача про поновлення строку позовної давності по стягненню заборгованості за договором №4к.т. від 30.12.1998р. задоволенню не підлягає.
Згідно ст.216 Цивільного кодексу УРСР зобов’язання припиняються виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до ст.222 Цивільного кодексу УРСР зобов’язання припиняються неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає (ст. 210 цього Кодексу). В силу ст.210 Цивільного кодексу УРСР коли невиконання або неналежне виконання зобов’язання обумовлено умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи вищевикладені обставини та визнання за рішенням суду у справі №9/3 переказного векселя №300131001869 на суму 500000,00грн. недійсним (таким, що не підлягає оплаті), переданого відповідачем позивачу за додатковою угодою №90 до договору в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ у квітні 1999р. по договору №4к.т. від 30.12.1998р., суд доходить висновку, що грошові зобов’язання відповідача перед позивачем стосовно проведення повних розрахунків на умовах договору №4к.т. від 30.12.1998р. на день звернення останнього до суду не припинилися.
У відповідності до ст.161, 162 Цивільного кодексу УРСР зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, а про відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Враховуючи, що відповідач за спожитий газ в порушення ст.ст.151,161 Цивільного кодексу УРСР своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку , що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 500000грн.00коп.
Оскільки, спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого державного мита у розмірі 1700грн.00коп. та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 76, 161, 162, 210, 222 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” (м.Чернігів, вул.Комсомольська,55 б, р/р 26006000416 в Полікомбанку м.Чернігів МФО 353100 код 03357671) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м.Київ, вул.Урицького,45, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України МФО 300012 код 31301827) 500000грн.00коп. боргу, 1700грн.00коп. державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.А.