2- 115/2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді                              Клімашевської І. В.

з участю секретаря                              Янової В. М.

представника позивача                    ОСОБА_1

представника відповідача                    ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка-1936»про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за роботу в надурочний час, заробітної плати по роботі за суміщенням посад, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

          10 листопада 2010 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, який під час судового засідання уточнювала. Позов мотивувала тим, що 08.07.2009 року її було прийнято на роботу в ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»офіціанткою ресторану, про що видано відповідний наказ, але всупереч нормам чинного законодавства запис в трудову книжку не зроблено. За домовленістю між нею та роботодавцем, на неї було покладено обов’язки щодо отримання замовлень, обслуговування номерів, підготовка інвентарю та обслуговування ресторану. В той же час, поряд з обов’язками офіціантки, вона виконувала наступні обов’язки: працювала барменом на пляжі, прибирала пляж, розставляла інвентар, здавала до бухгалтерії звіт по товару, замовляла їжу на пляж, приймала товар, а також виконувала обов’язки адміністратора ресторану, тобто виконувала обов’язки, які не було оговорено угодою сторін при прийнятті на роботу. Крім того, зазначила, що тривалість робочого часу в період її роботи у відповідача перевищувала встановлені чинним законодавством норми: робочий день не був чітко встановлений, а залежав від кількості відвідувачів та їх побажань і в середньому тривав по 14 годин на добу. При цьому, вона працювала два тижні (чотирнадцять днів), з перервою два тижні на вихідні (чотирнадцять днів).

          16.11.2009 року позивач звільнилась з вказаного підприємства, але на час звільнення відповідач їй заборгував заробітну плату в сумі 1421,36 грн., частину якої - 1330,00 грн. - їй було виплачено лише в липні 2010 року. Таким чином, на день подачі позову до суду заборгованість відповідача по заробітній платі становить 91,36 грн. Решта сум: заробітну плату за роботу в надурочний час та за суміщення посад, які підлягали виплаті їй при звільненні, відповідачем також не сплачено. Крім того, в день звільнення відповідач не виплатив їй компенсацію за невикористані нею 9 днів щорічної відпустки у сумі 514,08 грн.

          Таким чином, з урахуванням викладених обставин позивач вважає, що її права було порушено відповідачем, тому просить суд стягнути з ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936» на її користь 3846,08 грн. заробітної плати за роботу в надурочний час; 4650,00 грн. –заробітної плати за суміщення посад, заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 91,36 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 514,08.

          Крім того, вважала, що оскільки відповідач всупереч нормам трудового законодавства не здійснив у день звільнення повного розрахунку з нею, то вона має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, який, на її думку, складає 14137,20 грн.

          Вважаючи, що такими протиправними діями відповідач заподіяв їй моральних страждань, просила, також стягнути на її користь моральну шкоду, розмір якої визначила в 1700,00 грн.

          Разом з цим, просила суд, зобов’язати відповідача внести відповідний запис до її трудової книжки з відзначенням періоду роботи з 08.07.2009 року по 16.11.2009 року та займаної посади, а також стягнути з відповідача суму, витрачену нею на правову допомогу, підтверджену документально - 1250,00 грн.

          В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Роз’яснив, що всі розрахунки зроблені позивачем з урахуванням норм чинного законодавства та додаються до позовної заяви. Вважав, що позивачем надано суду достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог та з урахуванням всіх наданих доказів просив позов задовольнити в повному обсязі.

          Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково: визнав обов’язок внести до трудової книжки позивачки запис про те, що вона в період з 08.07.2009 року по 16.11.2009 року працювала на посаді офіціанта в ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936» та була звільнена за власним бажанням, за умови надання позивачем трудової книжки відповідачу. Крім того, визнав обов’язок виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 9 днів щорічної відпустки. В задоволенні інших позовних вимог просив суд відмовити, в зв’язку з їх необґрунтованістю та незаконністю.

          Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

          Відповідно до ст. 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка, яка повинна вестись на підприємстві, установі, організації або у фізичної особи, де працює працівник понад п’ять днів, та до якої заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи роботи.

          Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення за № 58 від 29.07.1993 року усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

          Судом встановлено, що 08.07.2009 року ОСОБА_3 подала директору ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936» заяву з проханням прийняти її на роботу на посаду офіціанта, а 16.11.2009 року –заяву про звільнення її за власним бажанням, на яких містяться відповідні резолюції керівника підприємства про задоволення поданих заяв.

          Також судом встановлено, що всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем накази по підприємству щодо прийняття та звільнення ОСОБА_3 із займаної посади не видавались, в табелях обліку використання робочого часу відпрацьований нею час не значиться, в розрахунково-платіжних відомостях прізвище ОСОБА_3 відсутнє. Підтверджується це листом-відповіддю територіальної державної інспекції праці у Сумській області від 04.08.2010 року за № 18-к-349/18-053 (а.с.11). Крім того, зазначена інформація не заперечувалась в судовому засіданні представником відповідача та директором ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936» в листі, адресованому суду за вих.№ 184 від 22.12.2010 року.

          Факт того, що ОСОБА_3 працювала в період з липня по листопад 2009 року в ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»офіціантом підтвердили також свідки, допитані в судовому засіданні: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

          Таким чином, факт того, що позивач, ОСОБА_3, працювала на посаді офіціанта в період з 08.07.2009 року по 16.11.2009 року та що ці дані не були занесені відповідачем до її трудової книжки знайшли своє підтвердження в суді. За таких обставин суд вважає вимогу позивача щодо зобов’язання ТОВ ««Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»внесення відповідного запису до її трудової книжки з відзначенням періоду роботи з 08.07.2009 року по 16.11.2009 року та займаної посади обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

          Розглядаючи вимогу позивача щодо стягнення з ТОВ ««Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936» заробітної плати за роботу в надурочний час, судом встановлено наступне.

          Згідно ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. А на тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години (ст.52 КЗпП).

           При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно

в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.

          Згідно зі ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

          За твердженнями позивача вона працювала по два тижні на місяць з перервою два тижні на вихідні. При цьому, тривалість робочого дня в середньому складала 14 годин на день. Про те, що працівники ТОВ ««Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»працювали понаднормово говорили і свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Але, в той же час зазначені свідки не могли повідомити суду точну інформацію про те, які норми робочого часу були встановлені на підприємстві, по скільки годин на день працювала ОСОБА_3, оскільки позивач зі свідками працювали в різних приміщеннях ТОВ ««Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»та зустрічались, по їх свідченням, періодично.

          Відповідачем надано суду копію наказу №18-1 від 30.04.2009 року, в якому зазначено, що для працівників курорту було встановлено шестиденний робочий тиждень.

          З врахуванням викладених обставин, суд вважає, що представлені ОСОБА_3 докази недостатньо підтверджують її позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати в надурочний час та не містять в собі всіх необхідних даних, тому не підлягають задоволенню.

          На думку суду є необґрунтованими та не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»заробітної плати за суміщення посад.

          Статтею 29 КЗпП України встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

          Згідно ст.30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком

випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

          В позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що за домовленістю між нею та відповідачем на неї було покладено наступні трудові обов’язки: отримання замовлення, обслуговування номерів, підготовка інвентарю, обслуговування ресторану. Крім того, зазначає, що поряд з основною роботою вона виконувала такі обов’язки: працювала барменом на пляжі, прибирала пляж, розставляла інвентар, здавала до бухгалтерії звіт по товару, замовляла їжу на пляж, приймала товар. В серпні протягом двох тижнів виконувала обов’язки бармена пляжу та горничної, а протягом вересня-жовтня ще і обов’язки адміністратора ресторану.

          З викладеного вбачається, що під час влаштування на роботу ОСОБА_3 погодилась виконувати обов’язки, які явно виходили за межі обов’язків офіціанта.

          Свідок ОСОБА_6, допитаний в судовому засіданні, в поясненнях говорив про те, що ОСОБА_3 окрім роботи офіціанта продавала спиртне, прибирала на пляжі та працювала барменом але взяти до уваги ці пояснення суд не може, оскільки: по-перше, йому достеменно не відомо, на виконання яких обов’язків погодилась під час влаштування на роботу ОСОБА_3 та на яких умовах.

          Таким чином, під час влаштування на роботу між позивачем та відповідачем було укладено усний трудовий договір, в зв’язку з чим не можна з’ясувати який саме обсяг обов’язків покладався на позивача при влаштуванні на роботу та на яких умовах, докази, на яких кожна із сторін доводила свої позовні вимоги та заперечення, обмежуються лише взаємновиключаючими поясненнями сторін, а інших доказів суду сторонами не надано.

          Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за суміщення посад не підлягають задоволенню.

          Розглядаючи питання про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 91,36 грн., суд встановив наступне.

          В позовній заяві позивач стверджує, що під час звільнення роботодавець виплатив їй не в повному обсязі заробітну плату та на день розгляду справи в суді ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»їй не виплачено 91,36 грн.

          В той же час в матеріалах справи міститься розписка про те, що ОСОБА_3 отримала повний розрахунок по заробітній платі та до ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»претензій не має.

          Як з’ясовано в судовому засіданні, зазначена розписка написана позивачем власноруч та під час її написання тиску або примусу до ОСОБА_3 не застосовувалось.

          Виходячи з тих доказів, які є в матеріалах справи, суд вважає, що дана вимога є необґрунтованою, тому задоволенню також не підлягає.

          Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

          Відповідно до статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

          Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується відповідачем, ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936» в день звільнення ОСОБА_3 не виплатив компенсації за невикористані нею 9 днів щорічної відпустки.

          За таких обставин суд вважає, що зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.

          При розрахунку суми грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, які підлягали виплаті в день її звільнення, суд керується вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, в якому зазначене наступне:

-          відповідно до п.2 обчислення середньої заробітної плати... для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менша року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку;

-          згідно п.7 нарахування виплат... компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останній перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

В судовому засіданні з’ясовано, що будь-які бухгалтерські документи, облікові рахунки по нарахуванню, утриманню і виплаті заробітної плати ОСОБА_3 у ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936» відсутні.

          Відповідно до ст.95 КЗпП України розмір заробітної плати не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік»встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.07.09 року становить 630,00 грн., а з 01.10.2009 –650,00 грн.

Згідно довідки, наданої ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»суду від 15.12.2010 року №180 (а.с.46) заробітна плата офіціанта в 2009 році становила 670,00 грн.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за можливе при обчисленні середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористану відпустку взяти за основу зазначений в довідці розмір заробітної плати - 670,00 грн.

          В такому випадку обрахування середньої заробітної плати ОСОБА_3 за фактичний час роботи : з 01.08.2009 року по 01.11.2009 року, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку, виглядає наступним чином:

(670,00+670,00+670,00):(25+26+27)= 25,77 грн.

          Розмір компенсації за невикористані 9 днів відпустки складає:

25,77х9=231,93 грн.

          Таким чином, з ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню компенсація за невикористану відпустку в розмірі 231,93 грн.

          Відповідно до ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього кодексу.

          Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

          Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами ОСОБА_3 звільнена 16.11.2009 року. Вказана сума грошової компенсації за невикористану відпустку відповідачем не сплачена як в день звільнення, так і на день винесення судом рішення.

          Згідно ст.117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

          При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

          Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24.12.1999 року №13, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи –по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

          Відповідач не довів відсутність своєї вини у невиплаті ОСОБА_3 заборгованості по грошовій компенсації за невикористану відпустку, а тому суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день постановлення рішення, а саме з 17 листопада 2009 року по 22 березня 2011 року.

          Відповідно до п.2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата та нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком. При цьому, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

          Згідно наказу директора ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936» від 20.04.2009 року (а.с.58) працівників курорту з 1 травня 2009 року було переведено на шестиденний робочий тиждень.

          З урахуванням вищезазначеного, на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10591,47 грн.:

1340 грн.: 52 дня =25,77грн. (середньоденна заробітна плата);

25,77 х 411 (робочих днів –час затримки розрахунку)=10591,47 грн.

          Суд вважає, що невиплатою грошової компенсації за невикористану відпустку позивачці ОСОБА_3 з вини відповідача було заподіяно моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, які вона зазнала в зв’язку з цим, і, враховуючи характер та обсяг душевних страждань, тривалість затримки розрахунку при звільненні, на підставі ст.237-1 КЗпП України, виходячи з засад розумності та справедливості вважає необхідним стягнути з ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 300,00 грн.

          Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України –до судових витрат відносяться і витрати на правову допомогу.

          Згідно ст.84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення у цивільній справі у випадках, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довіреності завіреної нотаріально та зареєстрованої в реєстрі за № 4877 позивач ОСОБА_3 уповноважила фахівця в галузі права ОСОБА_1 представляти її інтереси в суді. За надану юридичну послугу ОСОБА_3 сплачено за квитанціями 1250,00 грн., що підтверджується відповідними копіями: довіреності (а.с.13), свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.8), свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с.9), квитанціями (а.с.40,70).

          Судом встановлено, що з урахуванням часу, витраченого на надання правової допомоги консультативного характеру, часу, витраченого на підготовку та написання позову та уточнень до нього, та участі в судових засіданнях, загальний розмір оплати правової допомоги ОСОБА_1 не перевищує 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи фахівця у галузі права.

          Таким чином, суд вважає необхідним на підставі ст.88 ЦПК України стягнути з ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936» на користь ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - у сумі 700,00 грн.

          Крім того, враховуючи частковість задоволення позовних вимог, на підставі ст.88 ЦПК України, суд вважає необхідним: стягнути з ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»в доход держави судовий збір в розмірі 108,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а з ОСОБА_3 в доход держави 145,25 грн. державного мита.

          Разом з цим, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути витрати за проведення експертизи в сумі 688,00 грн., оскільки під час її призначення сторона відповідача погодилась з покладенням вказаних витрат на них.

На підставі вищевикладеного, керуючись наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення за № 58 від 29.07.1993 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, ст.ст. 24,29,30,31,47,48,50,83,95,116,117 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215,367 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_3 до ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка-1936»задовольнити частково.

          Зобов’язати ТОВ ««Сосновий СПА-курорт Буймерівка 1936»оформити відповідний запис в трудовій книжці ОСОБА_3 про її роботу на даному підприємстві з відзначенням періоду роботи з 08.07.2009 року по 16.11.2009 року та зазначенням посади: офіціант.

          Стягнути з ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка-1936» на користь ОСОБА_3:

- грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 231,93 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10591,47 грн.;

- моральну шкоду в сумі 300,00 грн.;

- витрати на правову допомогу в сумі 700,00 грн.,

а всього: 11823,40 грн.

          Допустити негайне виконання рішення в частині присудження на користь ОСОБА_3 виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

          В задоволенні інших позовних вимог відмовити в зв’язку з необґрунтованістю.

          Стягнути з ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка-1936» на користь держави 108,23 грн.

державного мита та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Стягнути з ТОВ «Сосновий СПА-курорт Буймерівка-1936» на користь Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл.проф. ОСОБА_7 688,00 грн. витрат за проведену експертизу.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 145,25 грн. державного мита.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                   Клімашевська І. В.