Судове рішення #6690446

Справа 22-ц-3922/2009 р.                           Головуючий 1 інстанції – Гончар В.О.

Категорія – договірна                               Доповідач - Хорошевський .О.М.



   






Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



13 жовтня 2009 року                                                                                   м. Харків


Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного  суду Харківської області в складі:

                  Головуючого    -  судді Зазулинської Т.П.

                      суддів колегії   -  Хорошевського О.М., Яцини В.Б.

              при секретарі       Шпарага О.О.


розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за   апеляційною скаргою   комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2009 року по цивільній справі за позовом комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання, -


ВСТАНОВИЛА:


У березні 2008 року комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» (далі – КП «ВТП «Вода») звернулось до суду з позовом, в якому, посилаючись на те, що мешканці квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1. та ОСОБА_2 не у повному обсязі сплачують за послуги, що надає позивач, у зв’язку з чим виникла заборгованість, просили стягнути з відповідачів 1193 грн. 70 коп.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в межах строку позовної давності, а саме за період з 01 березня 2005 року до 29 лютого 2008 року в сумі 556 грн. 78 коп.

ОСОБА_1., яка приймала участь в суді першої інстанції і як представник ОСОБА_2., проти позову заперечувала.

Вказала при цьому, що після досягнення пенсійного віку і погіршення матеріального становища вона постійно проживала у належному їй житловому будинку, розташованому у с. Муром Бєлгородської області Російської Федерації.

До позивача вона неодноразово зверталася з заявами про проведення перерахунку за послуги з водопостачання у зв’язку з її непроживанням за місцем реєстрації та надавала на підтвердження цих обставин довідки з фактичного місця проживання. Проте на її заяви позивач не реагував.

У 2004 році у квартирі, де вони зареєстровані з донькою, було встановлено лічильники витрат холодної та гарячої води, однак опломбовані вони  були позивачем у липні 2008 року. З цього ж часу нарахування сплати за послуги водопостачання позивач почав здійснювати за показаннями лічильника.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2009 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «ВТП «Вода» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в межах строку позовної давності.

Скарга містить посилання на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд не взяв до уваги вимог Закону України «Про житлово-комунальне господарство» та Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води і водовідведенню, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Вважали, що ОСОБА_1. не довела ті обставини, на які вона посилалась як на заперечення проти позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у 2004 році у квартирі, якою користуються відповідачі, було встановлено лічильники гарячої та холодної води і з цього часу оплата за послуги позивача здійснювалась ними згідно показників лічильника.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач не проводив своєчасно повірку лічильників, безпідставно нараховуючи на двох мешканців кількість води за нормами, встановленими Харківським міськвиконкомом, в той час, як один з мешканців постійно проживав в іншій області, про що повідомив позивача.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона з 1994 року до березня 2008 року постійно проживала у с. Муром Бєлгородської області Російської Федерації.

Про те, що вона не користується квартирою за місцем реєстрації, вона повідомляла позивача письмово і в подальшому оплата за водопостачання здійснювалась згідно тарифів на одного мешканця квартири.

За правилами п.6 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї при відповідному документальному оформленні.

Згідно п.п. 1 п. 29 Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води і водовідведенню, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач має право на зменшення розміру оплати у випадку тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї на підставі письмової заяви споживача і офіційного документу, який підтверджує його/їх відсутність.

Строки звернення споживача з заявою про зміну складу сім’ї до водопостачальника визначені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими Наказом Держжитлкомунгоспу від 01 липня 1994 року № 65.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 1997 року ОСОБА_1. зверталась до абонентного відділу ТПО «Харківкомунпромвод» з заявою про перерахунок у зв’язку з її відсутністю і такий перерахунок було проведено за період з 01.07.1997 року до 30.09.1997 року (а.с. 49).

Відомостей про те, що ОСОБА_1. зверталась до позивача з заявами про проведення перерахунку в період 2005-2008 роки, тобто в межах строку вказаному у позовній заяві, відповідачі не надали.

Доказів того, що у вказаний час ОСОБА_1. не користувалась квартирою АДРЕСА_1, а проживала у іншому місті, як стверджує відповідач, суду не надано.  

 Крім того, пояснення ОСОБА_1 про її постійне проживання у Російській Федерації з 1994 року до 2008 року спростовуються матеріалами справи.

Так 24 січня 2004 року нею був укладений договір про надання послуг по встановленню вузлів обліку витрат води у квартирі за місцем реєстрації (а.с. 55).

ОСОБА_1. в суді апеляційної інстанції дала пояснення, згідно яких сплата за послуги надані позивачем відповідно до показників лічильника здійснювалась відповідачами після введення їх в експлуатацію влітку 2008 року.

Оскільки відповідачі не довели тих обставин, на які вони посилались як на заперечення проти позову, а також те, що обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строк, встановлений договором або законом, встановленим п.5 ч.3 ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у суду першої інстанції не було підстав визнавати відсутності зобов’язань відповідачів у оплаті заборгованості за послуги, надані водопостачальником.

Відповідно до вимог п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими і невідповідність висновків суду обставинам справи.

Частково задовольняючи позов  КП «ВТП «Вода» судова колегія виходить з того, що позовні вимоги, які підлягають задоволенню, обмежені зверненням до суду у березні 2008 року, а тому згідно довідки про заборгованість, надану позивачем, повинні складати 489 грн. 00 коп. (а.с. 37).

Судові витрати між сторонами підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 2, 3 ч.1 ст.309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -              

В И Р І Ш И Л А:


Апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» задовольнити.

Рішення року Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2009  скасувати.

Позов комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»   задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» заборгованість за надані послуги в сумі 489 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 25 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн. з кожного.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.


 Головуючий суддя: підпис

         

Судді колегії: підписи. Копія вірна, суддя -

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація