Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
Ухвала
Іменем України
№447/2010
13 липня 2010 року. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Мельничук Н.М.
суддів: Ткаченка B.JI. , ОСОБА_1
з участю прокурора Селюченко І.І.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Андрушівського районного суду від 12.05. 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець с. Бровки-1 по вул. Шевченка, 39. Андрушівського р-ну Андрушівського професійного ліцею, неодружений, не працює, судимий Андрушівським райсудом:
-05.02.2002 р. за ст. 185 ч. 3,185 ч. 2 КК України - на 3 роки позбавлення волі;
-15.03.2004 р. за ст. 185 ч.З, 71 КК України - на 5 років 6 міс. позбавлення волі. Звільнений 12.09.2008 р. Бердичівським міськрайонним судом від відбування покарання умовно-достроково на 9 місяців;
-28.10.2009 року ОСОБА_3 райсудом за ст. 309 ч.І і 315 ч. 1 КК України на 3 роки позбавлення волі /перша судимість ОСОБА_2 погашена/, -
був засуджений за ч. 3 ст. 185 ч. З КК України на 4 роки 6 міс. позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_3 райсудом 28.10.2009 року, більш суворим - остаточно визначено засудженому 4 роки 6 міс. позбавлення волі.
Згідно до вказаного закону зараховано засудженому частково відбуте покарання за вказаним попереднім вироком.
Запобіжний захід засудженим залишений утримання під вартою.
Строк відбування покарання обрахований із 2.09.2009 року.
В строк відбування покарання ОСОБА_2 зарахований час перебування під адмінарештом з 23.08. по 2.09.09 року.
Стягнуті судові витрати на користь експертного центру при УМВС 112,68 грн. та 300 грн.
За вироком суду, 29.07.2009 року близько 17 год. ОСОБА_2 проник до буд. №23 по вул. Герцена в м. Андрушівка, звідки повторно таємно викрав мобільні телефони - „Нокія”-2610 із зарядним пристроєм вартістю 233 грн. та „Самсунг”-Х-700 із зарядним пристроєм на суму 200 грн., поліетиленовий пакет за 1 грн., два одноразові станки для гоління на 4 грн., крем після гоління вартістю 8 грн., пляшку горілки за 37 грн., а всього майна на суму 483 грн., що належало гр-ці ОСОБА_4
В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини і правильність кваліфікації її дій, просить пом’якшити йому покарання і не застосовувати до нього позбавлення волі, застосувати ст. ст. 61 і 69 КК України і призначити йому обмеження волі. Вказує про своє каяття і повне визнання вини, інвалідність 2-ої групи батька, відсутність будь-яких вимог матеріального характеру до нього з боку потерпілої. Також вказує про неправильний розгляд щодо нього двох справ різними судами, хоча їх могли об’єднати в одну.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, який апеляцію підтримав, прокурора, яка вважала судове рішення законним і обґрунтованим, перевіривши справу, не знайшла підстав для задоволення апеляції засудженого з наступних мотивів.
Доведеність вини ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій ніхто з можливих апелянтів по справі, в тому числі і він, не оспорюють.
Що стосується міри покарання, то, на думку колегії суддів, вона обрана засудженому судом 1-ої інстанції з дотриманням вимог ст. 65 КК України.
Злочин, передбачений ст. 185 ч. 3 КК України і вчинений засудженим, відноситься до категорії тяжких. Характеризується він негативно /а.с. 62/, раніше неодноразово притягувався до кримінальної, відповідальності за корисливі злочини, а також до адмінвідповідальності, не реагує на міри впливу, не працює.
Тому твердження в апеляції про можливість виправлення без ізоляції від суспільства є голослівним.
Посилка ОСОБА_2 на відсутність збитків від злочину та будь-яких вимог до нього з боку потерпілої у зв’язку з відшкодуванням їй шкоди не ґрунтується на матеріалах справи. Потерпіла позов до винного дійсно не заявляла, однак не в зв’язку з поверненням викраденого або сплатою компенсації, а за власним бажанням. Їй повернули, як вона заявила в суді, фактично лише один телефон.
На думку колегії суддів, враховуючи усі наведені обставини, суд 1-ої інстанції обгрунтовано позбавив засудженого волі в межах санкції конкретного закону. Окрім того, ОСОБА_2 засуджений не до максимального строку покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Інших видів покарань ця санкція взагалі не передбачає.
Також за матеріалами справи, ОСОБА_2 28.10.09 р. був засуджений ОСОБА_3 райсудом Житомирської обл. за злочини, які були початі в липні 2009 року в Андрушівському, а закінчені /викриті/ на території Ружинського району в серпні того ж року. По даній же справі злочин вчинено на території Андрушівського р-ну, який розглядав її на законних підставах. За сукупністю злочинів згідно до вимог ст. 70 ч. 4 КК України суд призначив остаточне покарання засудженому не шляхом складання, а поглинення покарань. Воно є значно меншим, ніж за вироком від 15.03.2004 року, коли ОСОБА_2 засудили також за ч.3 ст. - 55 КК України.
Тому для зміни вироку по зазначених в апеляції мотивах і пом’якшення засудженому покарання, застосування ст. 69 КК України і призначення обмеження волі, за умов наявності попереднього вироку з покаранням 3 роки позбавлення волі реально, судова колегія підстав не знайшла.
Керуючись ст. ст. 365 і 366 КПУ України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Андрушівського райсуду Житомирської області від 12.05.2010 року щодо нього - без зміни.
Судді: